Личный кабинет
ДИФОРС 160 табл. п/плен. оболочкой 5 мг + 160 мг блистер №30
rx
Код товара: 175952
Производитель: Фарма Старт (Украина, Киев)
3 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 17.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Дефицит 80.
Дифторы 80 .
Место хранения:
Активные ингредиенты: амлодипин в плане и верельян;
1 таблетка содержит амлодипин BESILATE 6,94 мг в переносе на амлодипин 5 мг и 80 мг валсартана или амлодипина 7,94 мг амлодипина в амлодипине 5 мг и 160 мг валсартана или амлодипин осаждается 13,88 мг в восстановлении на амлодипине 10 мг и 160 мг. Velsartan;
Вспомогательные вещества: гидрофосфат кальция, дигидрат; микрокристаллическая целлюлоза; натрийный кроскаррелоз; гидроксипропилцеллюлоза; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; тальк; стеарат магния; Покрытия для нанесения белой оболочки Opadry II (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, диоксид титана (E 171)).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физические и химические свойства: таблетки диагреи круглой формы, покрытой пленкой оболочкой белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторы ангиотензина II.
ATH CODE C09D B01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Дифторы содержат два антигипертензивных компонента с дополнительными механизмами управления артериальными давлениями у пациентов с существенными гипертонией: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, а валсартан - к антагонисту Angiotensin II антагонистика. Сочетание этих ингредиентов обнаруживает аддитивный антигипертензивный эффект, снижающий артериальное давление в большую степень, чем каждый из компонентов отдельно.
Амлодипин.
Амлодипин ингибирует трансметембранное проникновение ионов кальция в гладкие мышцы сердца и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим воздействием на гладкую мышцу сосудов, что приводит к снижению периферической сосудистой резистентности и приводит к снижению артериального давления. Экспериментальные данные подтверждают, что амлодипин связывается на дигидропиридинах и немалоидированных местах связи. Договорные процессы сердечной мышцы и гладких сосудов зависят от прохода внеклеточного кальция в эти клетки через специфические ионные каналы.
После введения терапевтических доз пациентов с эссенциальной гипертонией амлодипин вызывают вазодилацию, что приводит к снижению артериального давления в положениях пациента, лежащего и стоя. Такое снижение артериального давления не сопровождается значительным изменением скорости сердечных сокращений или уровней катехоламинов в плазме с длительной дозировкой.
Эффект коррелирует с концентрациями в плазме у пациентов молодого и летнего возраста.
У пациентов с нормальной функцией почек терапевтические дозы амлодипина приводят к снижению почечного сосудистого сопротивления и увеличению кломерульной фильтрации, а также эффективного потока почечной плазмы без изменений в фильтрованной фракции или протеинурии.
Измерение гемодинамики сердечной функции в состоянии покоя и после нагрузки у пациентов с нормальной функцией желудочков, обработанных амлодипином, обычно показали небольшое увеличение сердечного индекса без существенного влияния на DP / DT или на левом желудочке и диастолическом давлении или объеме. В гемодинамических исследованиях амлодипин не проявлял негативного неотропного воздействия при использовании терапевтических доз у интактных животных и людей, даже с совместимым введением бета-блокаторов.
Амлодипин не меняет функцию узла-предсердий и вегетативной проводимости зредой энергии у здоровых животных или людей. При использовании амлодипина в сочетании с бета-блокаторами у пациентов с существенной гипертензией или стенокардией не отмечается изменения в электрокардиограммах.
Было положительное клиническое воздействие амлодипина у пациентов с хронической стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ишемической болезнью, которая была подтверждена ангиографическими.
Вельсартан.
Вальсартан является активным и специфическим антагонистом рецепторов Angiotensin II, который предназначен для внутреннего использования. Он действует избирательно на рецепторах подтипа в 1 , которые редко распределяются и ответственны за воздействие ангиотензина II. Увеличение уровней ангиотензина II из-за блокады при 1 -рецепторах Valsartan может стимулировать свободные на 2 рецепторах, что уравновешивает влияние на 1 рецепторы. Вальсартан не имеет никакой частичной активности агониста относительно на 1 рецепторах и имеет гораздо большее (приблизительно 20 000 раз) аффинность с помощью 1 -рецепторов, чем при 2 рецепторах.
Velsartan не подавляет ангиотензинский фермент фермента (ACE), также известный как кининаза II, который преобразует ангиотензин и в ангиотензине II и разрушает брадицинин. Там нет побочных эффектов, вызванных брадикинином. Velsartan не взаимодействует и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые, как известно, играют важную роль в регулировании функций сердечно-сосудистой системы.
Цель препарата с гипертонией с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления, не влияя на частоту импульса.
У большинства пациентов после назначения внутренней единственной дозы препарата начало антигипертензивной активности наблюдается в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов.
Антигипертензивный эффект хранится в течение более 24 часов после получения одной дозы. Обеспеченное регулярное использование препарата, максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и проводится на достигнутом уровне при длительной терапии. Внезапное удаление валсартана не приводит к восстановлению артериальной гипертонии или к другим боковым клиническим явлениям.
Вельсартан / Амлодипин.
Сочетание амлодипина Бесиль / Велльстан у пациентов с артериальной гипертонией вызывает антигипертензивный эффект в течение примерно 24 часов. Внезапная отмена препарата не приводит к быстрому увеличению кровяного давления.
У пациентов, в которых артериальное давление адекватно контролируется амлодипином, с неуместным отеком, комбинированная терапия может обеспечить аналогичное контроль артериального давления с уменьшением отека.
Фармакокинетика.
Линейность. Вельстан и Амлодипин демонстрируют линейность фармакокинетики.
Амлодипин.
Поглощение. После внутреннего использования терапевтических доз амлодипина концентрация его в плазме достигается в течение 6-12 часов. Расчетная абсолютная биодоступность составляет от 64 до 80%. Еда существенно влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение . Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. У пациентов с существенной гипертонией приблизительно 97,5% циркулирующего препарата связывается с белками плазмы.
Биотрансформация. Амлодипин интенсивно (примерно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Разведение. Удаление амлодипина с плазмой является двухфазная, с полурасходом около 30-50 часов. Уровни равновесия в плазме достигаются после постоянного введения в течение 7-8 дней. 10% от начального амлодипина и 60% метаболитов амлодипина выводятся в моче.
Вельсартан.
Поглощение. После получения препарата внутрибрюшинно концентрация валсартана в плазме достигается в течение 2-4 часов. Среднее значение абсолютной биодоступности препарата составляет 23%. Фармакокинетическая кривая Valsartan имеет многоповочный характер (период полураспада T 1/2 A <1 час и T 1/2 B примерно 9 часов). Еда снижает воздействие валсартана, как показано на AUC (концентрация плазмы - время), примерно на 40%, а пик концентрации плазмы (C M AH ) - на 50%, хотя и через 8 часов после использования концентрации Вальсартана в плазме одинаково для группы. Что было принято препаратом и группой пациентов, принимающих препарат после еды. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому Велрандан может быть принят независимо от приема пищи.
Распределение. Объем равновесия распределения валсартана после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, что указывает на то, что валсартан распределяется в тканях не интенсивно. Вальсартан твердо связывается с плазменными белками (94-97%), в основном с сывороточным альбумином.
Биотрансформация. Вальсартан существенно не трансформируется, поскольку только 20% дозы переходит в метаболиты. В плазме при низких концентрациях (менее 10% AUC Valsartan) выявлено, гидроксиметаболит, который является фармакологически неактивным.
Вывод . Вальсартан выводится из организма, в основном в неизменном состоянии с фекалиями (примерно 83% дозы) и моче (около 13% дозы). После внутривенного введения оформление валсартана в плазме составляет приблизительно 2 л / ч, а его соперник очищает - примерно
0,62 л / ч (примерно 30% от общего разрешения). Срок годности Велрандана составляет 6 часов.
Вельсартан / Амлодипин.
После употребления устного применения дифтовой пиковой концентрации в плазме валсартана и амлодипина достигается в 3 и 6-8 часов соответственно. Скорость и степень всасывания дифта эквивалентны биодоступности валсартана и амлодипина.
Почечная недостаточность.
Нарушение функции почек существенно не влияет на фармакокинетику амлодипина.
Нет реальной корреляции между состоянием почек (измеряется зазором креатинина) и воздействия (определяется AUC) при использовании Валсартана пациентам с расстройствами почек функции различных степеней. Следовательно, пациенты со слабыми и умеренными расстройствами функции почек принимают обычную начальную дозу.
Нарушение функции печени.
Пациенты с печеночной недостаточностью уменьшают оформление амлодипина, что приводит к увеличению AUC примерно на 40-60%. У пациентов со слабыми и умеренными хроническими заболеваниями печени, воздействие (определяемое значениями AUC) Valsartan средним удваивается у здоровых добровольцев. Пациенты с болезнями печени должны быть осторожны при применении препарата.
Клинические характеристики.
Индикация.
Основная гипертония у больных, артериальное давление которых не регулируется монотерапией амлодипином или валсартаном.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
Сильные функции печени, желчный цирроз печени или холестаза.
Сильная почечная функция (скорость клубочковой фильтрации (SW) <30 мл / мин / 1,73 м 2 ).
Противопоказан пациентам, которые находятся в диализе.
Противопоказанное одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина, в том числе валсартан или ангиотензин, преобразующие ингибиторы фермента с алискиреновыми пациентами с диабетом или нарушением функции почек (коэффициент фильтрации хломеренной фильтрации (SW) <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).
Противопоказан для беременных женщин и женщин, которые планируют забеременеть.
Согласно информации о безопасности амлодипина:
- обструкция левого желудочкового тракта (например, стеноз тяжелой степени);
- гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.
Другие антигипертензивные препараты.
Часто используемые гипотензивные препараты (например, альфа-блокаторы, диуретики) и другие лекарства, которые могут вызвать гипотензивные нежелательные явления (например, трициклические антидепрессанты, альфа-блокаторы, используемые для лечения доброкачественной гиперплазии предстательной железы) могут усиливать гипотензивный эффект комбинации.,
Амлодипин.
В монотерапии, амлодипин, клинически значимые лекарственные взаимодействия с такими препаратами: тиазидные диуретики, бета-блокаторы, ингибиторы ACE, длительные нитраты, сублингвальный нитроглицерин, дигоксин, варфарин, аторвастатин, силденафил; Комбинированные антацидные препараты, содержащие гель гидроксида алюминия, гидроксид магния, Simeticone; Ciminidine, нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID), антибиотики, оральные гипогликемические агенты.
Ингибиторы CYP3A4.
Исследования с участием пожилых пациентов показали, что Diltizem подавляет метаболизм амлодипина, вероятно, с CYP3A4 (концентрации плазмы крови увеличились примерно на 50%, а эффект амлодипина усилился). Возможно, что более мощные ингибиторы CYP3A4 (такие как кетоконазол, андтреконазол, ритонавир) могут увеличить концентрации плазмы амлодипина в большей степени, чем дилтиазем.
CYP3A4 индукторов.
Сопущенное использование антиконвульсивных препаратов (например, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, первоочередно), рифампицин, святых николай (Peryericum Perforatum ) может привести к снижению концентрации амлодипина в плазме крови. Рекомендуется клинический мониторинг; Он также может быть необходим для коррекции доз амлодипина во время его применения с индуктором и после его отмены.
Вельсартан.
В монотерапии Velsartan не устанавливает клинически значимые лекарственные взаимодействия с такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин, глибенкамид.
Следует осторожно следует одновременно использовать препараты группы антагонистов рецептора ангиотензина (Ара), в том числе Valsartan, с другими препаратами, которые блокируют систему Renin-Angiotensin (расы), такие как ангиотензин, преобразующие ингибиторы фермента (IAPF) или алискирен.
Одновременное использование АРА, в том числе дифоров или IAPF с алискиреновыми пациентами с диабетом или нарушением функции почек (SHGF <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) противопоказано.
Литий.
При одновременном применении ингибиторов ACE происходило обратимое увеличение в сыворотке концентрации лития и его токсичность. Хотя опыт сопутствующего использования Valsartan и Lithium отсутствует, не рекомендуется применять эту комбинацию. Если использование такой комбинации необходимо тщательно контролировать уровень лития в сыворотке.
Диуретики пружины калия, калийные добавки, заменители соли, содержащие калий и другие препараты, которые могут увеличить калий.
Одновременное использование препарата с указанными веществами требует предосторожности (см. Раздел «Особенности применения»).
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота (> 3 г / день) и не избирательные NSAID.
В одновременном использовании антагонистов ангиотензин II и NSAID можно ослабить гипотензивные действия. Кроме того, сопровождающее использование антагонистов ангиотензина II и NSAID увеличивает риск ухудшения функций почек и увеличить уровень калия в сыворотке. Следовательно, в начале лечения рекомендуется контролировать состояние функции почек, а также обеспечить надлежащий уровень воды в организме пациента.
Конвейеры.
Согласно результатам исследования in vitro , Valsartan является субстратом для конвейера печени Capture OATR1B1 / OATR1B3 и транспортером печени MRP2. Клиническое значение этих данных неизвестно. Одновременное использование ингибиторов захвата (например, рифампицина, циклоспорина) или выходного конвейера (например, ритонавир) может увеличить экспозицию системы Valsartan. Начальные меры следует предпринять в начале и в конце сопутствующего использования этих препаратов.
Особенности приложения.
Не рекомендуется использовать амлодипин с грейпфрутовым соком или грейпфрутом, поскольку у некоторых пациентов биодоступность может быть увеличена, что повысит гипотензивный эффект препарата.
Пациенты с дефицитом в организме натрия и / или объема циркулирующей крови.
У пациентов с неосложненной артериальной гипертензией наблюдалась чрезмерная гипотензия. У пациентов с активированной системой ренин-ангиотензина (с уменьшенным объемом натрия и / или циркулирующей крови, который получает высокую дозу диуретики), что получает блокировщики рецептора ангиотензина, может возникнуть симптоматическая гипотензия. Рекомендуется коррекция этого состояния перед применением DIFT или тщательного медицинского наблюдения в начале терапии.
В случае артериальной гипотензии, при использовании дифта пациента, необходимо надеть на спину и, при необходимости, проводить внутривенную инфузию физиологического раствора. Лечение для продолжения стабилизации артериального давления.
Гиперкалиемия.
Необходимо заботиться о одновременном лечении калиевых присадок, диуретики сохранения калия, солевым заменителем, содержащим калий или другие препараты, которые могут увеличить уровни калия (гепарин и др.). Если использование лекарственного средства, которое влияет на уровень калия, считается необходимым в сочетании с Valsartan, рекомендуется контролировать уровни калия в плазме крови.
Отмена бета-блокаторов.
Амлодипин не является бета-блокатором, и поэтому не защищает от опасности внезапной отмены бета-блокаторов, поэтому доза бета-блокатора должна быть постепенно снижена.
Стеноз почек артерии.
Нет данных об использовании разных пациентов с односторонним или двусторонним стенозом почек артерии. Поскольку другие препараты, которые влияют на систему Renin-Angiotensin-альдостерона (Раас), могут увеличить уровень мочевины в сыворотке крови крови и креатинина у пациентов с односторонним стенозом почечной артерии, в качестве меры безопасности рекомендуется мониторинг функции почек в Лечение Вальсартана.
Трансплантация почек.
Там нет опыта безопасного использования разных пациентов с недавно переданной трансплантацией почек.
Нарушение функции печени.
Валсартан виводиться, головним чином, в незміненому стані з жовчю, тоді як амлодипін інтенсивно метаболізується в печінці. Особлива обережність необхідна при застосуванні Діфорсу пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.
Порушення функції нирок.
Щодо застосування Діфорсу пацієнтам з порушенням функції нирок див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози».
Ангіоневротичний набряк.
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика мали місце у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі із цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). Застосування Діфорсу слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке, повторне застосування не рекомендоване.
Первинний гіперальдостеронізм.
Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їх ренін-ангіотензинова система порушена у зв'язку з основним захворюванням.
Серцева недостатність.
У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функції нирок можуть залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) і антагоністів рецепторів ангіотензину викликало розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадках) гостру ниркову недостатність та/або смерть. Подібні результати відзначалися при застосуванні валсартану, тому слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів із серцевою недостатністю та завжди оцінювати функцію нирок.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних подій, набряку легень та летальних випадків.
Пацієнти з гострим інфарктом міокарда.
Погіршання перебігу стенокардії та гострого інфаркту міокарда може статися після початку застосування або збільшення дози амлодипіну, особливо у пацієнтів зі стенозом аорти тяжкого ступеня.
Стеноз аорти і мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливо обережними повинні бути пацієнти, у яких констатовано стеноз аорти або стеноз мітрального клапана, або при обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії.
З обережністю слід застосовувати препарат при нестабільній стенокардії.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Діфорс протипоказано застосовувати вагітним жінкам та жінкам, які планують завагітніти. Лікарям слід попередити жінок, які планують вагітність, про потенційний ризик для майбутньої дитини при прийомі препарату та призначити таким жінкам альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо вагітність встановлена в процесі терапії, прийом Діфорсу слід негайно припинити та при необхідності замінити іншим лікарським засобом зі встановленим профілем безпеки щодо застосування вагітним.
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не були переконливими; проте деяке зростання ризику виключати не можна. Відомо, що застосування АРА II протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у плода людини фетотоксичність (зниження ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АРА II, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та стану кісток черепа плода.
Немовлята, матері яких приймали АРА II, повинні перебувати під ретельним наглядом на випадок розвитку артеріальної гіпотензії.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає валсартан або амлодипін у грудне молоко, тому не рекомендується застосовувати препарат в період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо в разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей. Якщо терапія препаратом необхідна для матері, годування груддю слід припинити.
Фертильність.
Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами не проводилися. Однак пацієнти, у яких виникає запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Пацієнти, у яких артеріальний тиск не регулюється монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можуть бути переведені на комбіновану терапію препаратом Діфорс. Рекомендована доза ‒ 1 таблетка на добу. Діфорс приймають незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.
Пацієнтів, які приймають валсартан і амлодипін окремо, можна перевести на Діфорс, що містить ті ж самі дози компонентів. Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози окремих компонентів (тобто амплодипіну і валсартану).
Добова доза – 1 таблетка Діфорсу 80 або 1 таблетка Діфорсу 160, або 1 таблетка Діфорсу XL (максимально допустимі дози компонентів препарату – 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).
Дозування в окремих групах пацієнтів.
Порушення функції нирок.
Для пацієнтів із легкими і помірними порушеннями функції нирок (ШГФ < 30 мл/хв/1,73 м 2 ) немає необхідності в коригуванні дози Діфорсу.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня тяжкості рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну у крові.
Порушення функції печінки.
З обережністю слід застосовувати Діфорс пацієнтам з порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.
Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки без холестазу становить 80 мг валсартану.
Пацієнти літнього віку (від 65 років).
Для пацієнтів літнього віку рекомендовані звичайні дозові схеми, однак слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату.
Діти.
Препарат не рекомендовано призначати дітям через відсутність даних щодо безпечності та ефективності.
Передозування.
Дотепер немає досвіду вивчення передозування Діфорсу. Далі наведена інформація, яка стосується діючих речовин препарату.
Симптоми. Основним симптомом передозування валсартану, ймовірно, є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації і, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. При передозуванні амлодипіном повідомляли про значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку і летального наслідку.
Лікування. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля відразу або впродовж двох годин після прийому амлодипіну.
Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням Діфорсу, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підняття нижніх кінцівок, увагу до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальний препарат при відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.
Виведення валсартану та амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірно.
Побічні реакції.
Наведені нижче побічні реакції класифіковані за системами органів та частотою виникнення. Частоту виникнення побічних реакцій оцінювали за такими критеріями:
дуже часто (≥ 1/10); часто (> 1/100 – ≤ 1/10); нечасто (> 1/1000 – ≤ 1/100); рідко (> 1/10 000 – ≤ 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).
Інфекції: часто – назофарингіт, грипоподібні симптоми.
З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість.
З боку орга нів зору: рідко – порушення зору.
Порушення психіки: рідко – збудження.
З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість, постуральнe запаморочення, парестезія.
З боку органів слуху і лабіринту: часто – вертиго; рідко – шум у вухах.
З боку серця: нечасто – тахікардія, прискорене серцебиття; рідко – непритомність.
З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи: нечасто – кашель, біль у горлі і гортані.
З боку травного тракту: нечасто – абдомінальний біль, запор, діарея, нудота, сухість у роті.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто – висипання, еритема; рідко – підвищена пітливість, кропив'янка, екзантема, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто – припухлість суглобів, біль у спині, артралгія; рідко – м'язові судоми, відчуття тяжкості у м'язах.
З боку нирок і сечовидільної системи: рідко – прискорене сечовипускання, поліурія, підвищення рівня азоту сечовини в крові.
Порушення репродуктивної системи: рідко – порушення еректильної функції.
Загальні порушення: рідко – набряки, набряк обличчя, периферичний набряк, підвищена втомлюваність, гарячі припливи, астенія, гіперемія.
Додаткова інформація щодо комбінації.
Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амплодипін/валсартан, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо.
Додаткова інформація щодо компонентів препарату.
Діфорс може спричиняти побічні реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), навіть якщо вони не були відзначені при застосуванні в даній комбінації.
Амлодипін.
Часто: блювання.
Нечасто: алопеція, порушення ритму роботи кишечнику, диспепсія, задишка, риніт, гастрит, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, лейкопенія, загальне нездужання, зміни настрою, міалгія, периферична нейропатія, панкреатит, гепатит, тромбоцитопенія, васкуліт, ангіоневротичний набряк, набряк легенів, мультиформна еритема, безсоння, депресія, сплутаність свідомості, тремор, дисгевзія, гіпестезія, гіпертонус, зміна забарвлення шкіри, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона, фоточутливість, ніктурія, збільшення або зменшення маси тіла.
Рідко: брадикардія. Іноді у пацієнтів, особливо з тяжкою обструктивною атеросклеротичною хворобою серця, підвищувалася частота, тривалість чи тяжкість стенокардії або гострого інфаркту міокарда на початку застосування блокаторів кальцієвих каналів або при підвищенні їх дози. Також зареєстровані випадки аритмії (у тому числі шлуночкової тахікардії та фібриляції передсердь). Неможливо визначити, чи зазначені побічні явища спричинені впливом амлодипіну, чи вони є проявом основної хвороби.
Дуже рідко: холестатична жовтяниця, підвищення рівнів АсАТ і АлАТ, пурпура. Відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому.
Валсартан.
Частота невідома: вірусні інфекції, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, риніт, нейтропенія, безсоння, підвищення рівня креатиніну крові, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в сироватці крові, підвищення рівня печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і порушення ниркових функцій, гіпонатріємія, серцева недостатність, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, у тому числі сироваткова хвороба.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °C.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 3 блістери в картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фарма Старт», Україна.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.
ВАЛСАРТАН+ АМЛОДИПИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа