КО-ДИРОТОН табл. 20 мг + 12,5 мг №30

Для медицинского использования препарата

Ko dirton®.

( Co-Diroton ^® )

Место хранения:

Активные ингредиенты : лизиноприл, гидрохлоротиазид;

1 таблетка KO-DIROTON® 10 мг / 12,5 мг содержит лизиноприл 10 мг (в виде лизиноприла дигидрата 10,89) и гидрохлоротиазида 12,5 мг;

Вспомогательные вещества: маннит (E 421), индигатин (E 132), кукурузный крахмал, крахмал, крахмал, крахмал.

1 таблетка KO-DOROTON® 20 мг / 12,5 мг содержит лизиноприл 20 мг (в форме дигидрата лизиноприла 21,77) и гидрохлоротиазида 12,5 мг;

Вспомогательные вещества: маннит (E 421), индигатин (E 132), желтый оксид железа (E 172), кукурузный крахмал, крахмал.

Лекарственная форма. Таблетки

Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензинского трансформирующего фермента (IAPF) и диуретики. Код УАТС C09V A03.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение пациентов с артериальной гипертензией света или умеренной тяжести, которая имеет стабильный курс на фоне терапии отдельными препаратами в тех же дозировках.

Противопоказание.

• гиперчувствительность к лизиноприлсу и другим ингибиторам ACE к гидрохлоротиазидным и сульфонамидным производным или другим компонентам препарата.

• ангионеротические отеки в анамнезе, связанные с использованием ингибиторов ACE.

• наследственный или идиопатический ангионевротический отек.

• Гемодинамический значимый стеноз аорты или митрального клапана или гипертрофическая кардиомиопатия.

• небольшая почечная недостаточность или терминальная стадия заболевания.

• могила заболевания печени.

• Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. Разделы «Особенности применения» и «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).

• Период грудного вскармливания (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).

• обострение подагра.

• анурия.

• Гиперурикемия.

• Гипералдистеризм.

• Стеноз почек артерии (двусторонний или односторонний).

• кардиогенный шок.

• Статус с нестабильной гемодинамикой после острого инфаркт миокарда.

• Применение пациентами, которые находятся в гемодиализе с использованием мембран высокого риска (например, 69).

• Уровень креатинина в сыворотке> 220 мкмоль / л.

Способ применения и доза.

Артериальная гипертония.

Взрослые.

Использование фиксированной дозы препарата не подходит для начала терапии. Комбинация приготовления фиксированной дозы может заменить комбинацию 10 мг или 20 мг лизиноприла и 12,5 мг гидрохлоротиазида у пациентов, состояние которых стабилизировалось на фоне терапии отдельными активными веществами в тех же дозировках, предписанных в виде отдельных препаратов. Обычная доза - 1 таблетка один раз в день. Как и любые другие медицинские препараты, которые занимают 1 раз в день, Ko-Doroton следует принимать примерно в одно и то же время каждый день.

Если вы не сможете достичь желаемого терапевтического эффекта в течение 2-4 недель лечения, доза может быть увеличена до 2 таблеток 1 раз в день.

Предыдущая терапия с диуретиками.

После получения первой дозы препарата Co-Doroton может развиться симптоматическая гипотензия; Развитие этого состояния чаще у пациентов с истощением жидкости и / или соли в результате предварительной терапии диуретиками. Терапия с диуретиками должна быть прекращена за 2-3 дня до лечения Ko-Doroton. Если невозможно, необходимо начать лечение отдельными компонентами в низкой дозе (лизиноприл в дозе 5 мг).

Пациенты с почечной недостаточностью .

Препарат Ko-Doroton нельзя использовать в качестве первоначальной терапии пациентам с почечной недостаточностью.

Пациенты со слабой или умеренной почечной недостаточностью (оформление креатинина> 30 и <80 мл / мин), препарат KO-Coronet можно использовать только после титрования дозы отдельных компонентов.

В этом случае рекомендуемая доза лизиноприла, назначенная в виде отдельного препарата, составляет 5-10 мг.

Пациенты пожилых людей .

Известно, что эффективность и переносимость лизиноприла и гидрохлоротиазида с их одновременным введением были одинаковыми, как у пожилых пациентов, а у младших пациентов с артериальной гипертонией.

В диапазоне доз от 20 мг до 80 мг эффективность лизиноприла была одинаковой в пожилых (65 лет и старше) и более молодых пациентах с артериальной гипертензией. У пожилых пациентов с артериальной гипертензией монотерапия лизиноприл был таким же эффективным в снижении диастолического артериального давления, а также монотерапии с гидрохлоротиазидом или атенололом. Если у пожилого пациента есть снижение функции почек, следует регулировать начальную дозу лизиноприла (см. «У пациентов с почечной недостаточностью»).

Неблагоприятные реакции.

На фоне получения отдельных компонентов неблагоприятные реакции потенциально были потенциально развиваются и на фоне приема Ko-Doroton.

Побочные эффекты, вызванные лизиноприлом и другими ингибиторами ACE.

• Из крови и лимфатической системы: лимфаденопатия, анемия, агранулоцитоз, подавление костного мозга, гемолитическая анемия, лейкопения, тромбоцитопения, нейтропения, аутоиммунные заболевания.

• Соглашенность сердечно-сосудистой системы: сенсация сердцебиения, тахикардия, артериальная гипотензия (включая ортостатические гипотензия), нарушения церебрального циркуляции, явление, явление равновесия, инфаркт миокарда, возможно, благодаря выраженной артериальной гипотензии у пациентов с высоким риском.

• Психические нарушения: изменения настроения, нарушения сна, путаница, дезориентация.

• Из нервной системы: головокружение, баланс равновесия, парестезия, головная боль, нарушение вкуса, нарушение запаха.

• Слухов и равновесие: головокружение.

• Из дыхательной системы, органов груди и средостения: кашель *, бронхоспазм, одышка, ринит, синусит, аллергический альвеолит, эозинофильная пневмония, инфекция верхних дыхательных путей.

• Из желудочно-кишечного тракта: диарея, рвота, тошнота, сухость во рту, глоссит, панкреатит, ангионевротический отек кишечника, боли в животе, расстройства пищеварения, снижение аппетита, запоры.

• С стороны гепатобилиарной системы: гепатит, гепатоцеллюлярная или холестатическая желтуха, печеночная недостаточность **.

• Кожаная и подкожная клетчатка: сыпь, гиперчувствительность, ангионеротические отеки ***, симптомокомплекс ****, алопеция, уравнение, зуд, псориаз, амплифицированные потоотделение, чувство тепла, гиперемии кожи, тяжелые расстройства кожи (pumifigus, токсический эпидермальный некролог, Синдром Стивенс-Джонсона, мультиформная эритема, псевдолимфа кожи) .

• Нарушение метаболизма и питания: гипогликемия.

• Из костной и мышечной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, мышечная слабость.

• Из эндокринной системы: неадекватная секреция антидиуретического гормона.

• С стороны почек и мочевыводящих путей: олигурия / анурия, дисфункция почек, острая почечная недостаточность, протеинурия.

• Осложнения общего характера: повышенная усталость, астения, дискомфорт в груди.

• Из репродуктивной системы и молочных желез: импотенция, гинекомастия.

• Лабораторные показатели *****: Увеличение активности ферментов печени, увеличивая концентрацию сыворотки сыворотки, увеличить мочевину крови, уменьшая содержание гемоглобина, уменьшая гематокрит, повышение сывороточного билирубина.

* Кашель, вызванный терапией ингибиторов ACE, характеризуется как постоянный, непродуктивной, исчезающий при удалении препарата. Это следует учитывать при проведении дифференциальной диагностики кашля.

** Существует очень редко сообщение о пациентах, в которых нежелательное развитие гепатита привело к печеночной недостаточности. Пациенты, которые на фоне терапии разработаны желтухи или значительное увеличение активности ферментов печени, должны прекратить принимать препарат Ко-Доротон и принимать надлежащий медицинское обследование.

*** сообщили одинарных случаях ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, голосовых пробелов и / или ларинх (см. Раздел «Особенности применения»).

**** сообщил о разработке симптомомКомплекса, который может включать один или несколько

Из следующих симптомов: лихорадка, васкулит, миалгия, артралгия / артрит, положительные антиядерные антитела (ANA), увеличение скорости осаждения эритроцитов (ESR), эозинофилия и лейкоцитоз, сыпь, фотосенсибилизация или другие дерматологические проявления.

***** Не было небольшое увеличение концентрации креатинина и мочевины сыворотки крови. Эти явления обычно обратимы при нанесении препарата. Сообщили о незначительном уменьшении гемоглобина и гематокритных значений. Сообщалось о ингибировании костного мозга, который проявляется анемией и / или тромбоцитопенией. Гипер- или гипокалемия и гипонатриемия наблюдались. Сообщалось, что случаи повышения активности ферментов печени и / или сывороточного содержания билирубина, но соединение с препаратом, содержащим лизиноприл и гидрохлоротиазид, не было установлено.

Сообщили о отдельных случаях развития обморонения и боли в груди, но соединение с введением препарата, содержащего лизиноприл и гидрохлоротиазид, установлено не удалось.

Есть сообщения о развитии невропатии на фоне приема ингибиторов ACE.

Побочные эффекты, вызванные гидрохлоротиазидом.

• Инфекции и инвазы: саалоденит.

• Из иммунной системы: реакция гиперчувствительности, включая анафилактическую реакцию, удар.

• Из крови и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения / агранулоцитоз, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия, подавление функций костного мозга.

• нарушения метаболизма и питания: анорексия; Гипергликемия; глюкосурия; Гиперурикемия, которые могут провоцировать приступы по Гути у пациентов с бессимптомным ходом заболевания; Нарушение баланса электролитов, включая гипонатриемию и гипокалиемию; Гипомагниум; гиперкальциемия; Увеличение липидов в крови; показывать; снижение глюкозоотоглоренности, которое может привести к проявлению остеренного диабета Mellitus; Гипохлормический алкалоз, который может вызвать печеночную энцефалопатию или печеночную ком.

• Психические расстройства: беспокойство, депрессия, изменения настроения, нарушения сна, путаница, дезориентирование, сонливость, нервозность.

• Из нервной системы: головокружение, головная боль, судороги, парестезия.

• Из органов Vision: ксантопсия, временные нарушения зрения.

• Слухов и равновесие: головокружение.

• Из сердечно-сосудистой системы: аритмия, ортофическая артериальная гипотензия.

• Из дыхательной системы, органов груди и средостения: респираторный синдром бедствия, включая пневмонит и отек легких.

• Из желудочно-кишечного тракта: раздражение слизистой оболочки желудка, запор, сухость во рту, чувства жажды, тошнота, рвота.

С стороны гепатобилиарной системы: желтуха (желтуха из-за внутриснедельнического холестаза), панкреатита, холецистита .

• Кожаная и подкожная клетчатка: васкулит, некротизм ангит, токсический эпидермальный некролис, синдром Стивенс-Джонсона, реакция фоточувствительности, сыпь, экзема, реакции по Lealing кожи, реактивация кожи.

• Из костной и мышечной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы и боль.

• Из почек и мочевыводящих путей: почечная недостаточность, дисфункция почек и интерстициальный нефрит.

• Из половых органов : нарушения секса.

• Осложнения общего характера: истощение.

Передозировка.

Нет особой информации о лечении передозировки лизиноприла / гидрохлоротиазида.

Лисиноприл .

Симптомы. Наиболее благоприятными симптомами передозировки будут артериальные гипотензионные, электролит баланс, почечная недостаточность, кровообращенные шок, гипервентиляция, тахикардия, ускоренное сердцебиение, брадикардия, головокружение, проблемы и кашель.

Гидрохлоротиазид .

Чаще всего есть признаки и симптомы, вызванные устранением электролитов (гипокалиемия, гипохлормия, гипонатриемия) и обезвоживание из-за чрезмерного использования диуретиков: судороги; парез; почечная недостаточность; ингибирование сознания, в том числе к кому.

Симптомы. Тахикардия, шок, слабость, путаница, головокружение, мышечные спазмы, парестезия, истощение, расстройства сознания, тошноты, рвота, жажда, полиурия, олигурия, анурия, гипокалиемия, гипонатриемия, гипокармия, алкалоз, повышенный уровень азота в крови (в основном почечная недостаточность). При одновременном введении сердечных гликозидов гипокалиемия может увеличить сердечную аритмию.

Уход. Лечение симптоматическое и поддерживающее. Терапия с соаротонным препаратом должна быть остановлена, а тщательный надзор должен быть установлен в соответствии с пациентом. Терапевтические меры зависят от характера и тяжести симптомов. Меры следует предпринять для предотвращения поглощения и использования методов ускорения устранения.

В случае развития тяжелой артериальной гипотензии пациент должен быть помещен в положение, лежащую на спине с поднятыми нижними конечностями и быстро начать внутривенную инфузию физиологического раствора. Можно рассмотреть вопрос о лечении ангиотензином II (если имеется). Как и все ингибиторы ACE, лизиноприл можно удалить из общего кровотока через гемодиализ (см. Раздел «Фармакологические свойства»). Следует избегать использования полиакрилнитрильной диализаческой мембраны с высокой гидравлической проницаемостью. Должны контролироваться электролитами и креатинином в сыворотке. Для лечения устойчивой Брэдикардии показана установка кардиостимулятора. Следует проводить частый мониторинг основных показателей жизни, сывороточные электролиты и креатинин сыворотки.

Если результат этих мер не достигнут желаемый результат, необходима внутривенное введение катехоламина. Брэдикардия также может быть уменьшена путем получения атропина.

Применение во время беременности или грудного вскармливания.

Беременность.

Лечебный продукт противопоказан для использования беременных или женщин, которые планируют забеременеть. Если во время лечения он подтверждается беременностью, его применение должно быть немедленно прекращено и, при необходимости, для замены другого лекарственного средства, уполномоченного для использования у беременных женщин (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).

Доступные данные о риске тератогенного эффекта в воздействии ингибиторов ACE в I триместре беременности не были окончательными; Однако небольшое увеличение этого риска не может быть исключено. Хотя продолжение ингибиторов ACE считается необходимым, пациенты, планирующие беременность, должны быть переданы на альтернативную антигипертензивную терапию, включая препараты, которые имеют профиль безопасности для использования во время беременности. Если беременность произошла, ингибиторы ACE должны быть немедленно прекращены и, по возможности, следует запустить альтернативную терапию (см. Раздел «Противопоказания»).

Использование ингибиторов ACE в II и III триместре беременности, как известно, вызывает фетотоксические эффекты у людей (уменьшение функции почек, олигогидронций, замедление костей черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, гипотензия, гиперкалиемия). Если в

Используются ингибиторы III триместра беременности ингибиторы ACE, ультразвуковой мониторинг костей черепа и функции почек рекомендуется. Новорожденные, чьи матери получил ингибиторы ACE, должны подвергаться тщательному надзору в связи с возможным развитием артериальной гипотензии (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).

Использование диуретики со здоровыми беременными женщинами не рекомендуется, потому что мать и плод подвергаются воздействию ненужной опасности, в том числе разработку желтухи и новорожденного, тромбоцитопении и других побочных реакций, аналогичных тем, которые наблюдаются у взрослых пациентов. Гидрохлоротиазид нельзя использовать для лечения отека, артериальной гипертонии или преэклампсии у беременных женщин, поскольку вместо благоприятного воздействия на ход заболевания, он увеличивает риск снижения объема плазмы и ухудшает ухудшение масштабирования.

Лизиноприл проникал через плаценту, был удален из кровотока новорожденных путем перитонеального диализа, который дал определенную клиническую выгоду. Теоретически его можно удалить из организма путем обмена переливанием крови. Опыт из кровотока новорожденного гидрохлоротиазида, который также проникает в плаценту, нет.

Период грудного вскармливания.

Использование препарата Ko-Doroton противопоказано во время грудного вскармливания. (См. Раздел противопоказаний).

Лисиноприл проникает в грудное молоко. Неизвестно, проникает ли лизиноприл в грудное молоко, а также либо проникают в гидрохлоротиазид в человеческом молоке в количестве, которые, вероятно, даже в терапевтических дозах могут повлиять на ребенка.

Оскільки існує можливість розвитку серйозних реакцій у новонароджених, які знаходяться на грудному годуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного годування або припинення прийому препарату Ко-Диротон, беручи до уваги необхідність лікарського препарату для матері.

Діти.

Препарат Ко-Диротон не призначений для застосування дітям.

Безпека та ефективність застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені.

Особливості застосування.

Артер іальна г іпотензія і порушення водно-електролітного балансу .

Як і на тлі будь-якої іншої антигіпертензивної терапії, у деяких пацієнтів може розвинутися артеріальна гіпотензія.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією гіпотензивний стан більш імовірно розвивається, якщо має місце недолік рідини, наприклад на тлі терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, діалізу, діареї або блювання, або якщо у пацієнта є тяжка ренін-залежна гіпертензія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»). Симптоматична гіпотензія також спостерігається у пацієнтів із серцевою недостатністю з або без ниркової недостатності.

Цей стан більш імовірно розвивається у пацієнтів з тяжкими ступенями серцевої недостатності як наслідок застосування високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або функціональної ниркової недостатності.

Пацієнти, які мають ризик розвитку симптоматичної гіпотензії, на початку терапії та у період корекції дози повинні перебувати під ретельним наглядом.

У таких пацієнтів через певні інтервали часу слід проводити визначення електролітів сироватки крові.

Особливу увагу слід приділяти терапії пацієнтів з ішемічною хворобою серця або церебоваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, почати внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна відповідь не є протипоказанням до продовження терапії. Після відновлення ефективного об'єму крові та артеріального тиску можливе відновлення терапії зниженою дозою або застосування одного з компонентів препарату окремо.

Пацієнти повинні перебувати під відповідним медичним наглядом, щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (наприклад, гіповолемію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію чи гіпокаліємію), що можуть розвиватися у випадку одночасної діареї чи блювання. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові. По можливості слід усунути гіповолемію та/або зменшення обсягу міжклітинної рідини до початку лікування лізиноприлом і ретельно проконтролювати вплив початкової дози на артеріальний тиск. У разі розвитку гострого інфаркту міокарда заборонено застосовувати лізиноприл, якщо лікування судинорозширювальними препаратами може погіршити гемодинамічний статус пацієнта (наприклад, якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. ст. або нижче) або у разі кардіогенного шоку.

Стеноз аортального та мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія.

Як і при терапії іншими інгібіторами АПФ, лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Якщо обструкція є гемодинамічно значущою, то прийом препарату Ко-Диротон протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок.

Тіазиди не підходять для застосування пацієнтам з нирковою недостатністю, вони неефективні при кліренсі креатиніну 30 мл/хв або нижче (тобто тяжка ниркова недостатність).

Препарат Ко-Диротон не можна призначати пацієнтам з легкою або помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від > 30 мл/хв до < 80 мл/хв), поки шляхом титрування окремих компонентів не буде встановлено, що пацієнту необхідні саме такі дози, як у комбінованій таблетці.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) початкову дозу лізиноприлу слід підбирати залежно від показників кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та від клінічної реакції на лікування. Для таких пацієнтів рекомендований постійний моніторинг концентрації калію та креатиніну в крові. У пацієнтів із серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає після початку терапії інгібіторами АПФ, може спричинити порушення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка в таких випадках, як правило, оборотна.

У деяких пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували терапію інгібіторами АПФ, спостерігалося збільшення концентрації сечовини крові і креатиніну сироватки, зазвичай оборотне після припинення терапії. Імовірність розвитку даного стану вища у пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо також має місце реноваскулярна гіпертензія, існує підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід починати з низьких доз під ретельним медичним контролем, потрібне обережне титрування дози. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищеописаних ситуацій, протягом перших кількох тижнів терапії препаратом

Ко-Диротон слід контролювати функцію нирок.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які не мають в анамнезі захворювань нирок, при одночасному застосуванні лізиноприлу і діуретика розвивалося, як правило, слабке транзиторне збільшення концентрації сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Якщо таке відбувається на тлі терапії препаратом Ко-Диротон, слід припинити прийом комбінованого препарату. Поновлення терапії можливе у зниженому дозуванні або один із компонентів препарату можна використовувати окремо.

Стан після пересадки нирки .

Оскільки даних про застосування лізиноприлу у пацієнтів після пересадки нирки немає, застосування препарату Ко-Диротон даній групі пацієнтів не рекомендується.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.

Застосування препарату Ко-Диротон не показано пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з приводу ниркової недостатності.

Анафілактичні реакції у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі .

Повідомлялося про високий ризик розвитку анафілактичних реакцій у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз через мембрани з високою гідравлічною проникністю (наприклад, AN 69) з одночасною терапією інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів слід розглянути використання іншого типу діалізної мембрани або призначення іншої групи гіпотензивних препаратів.

Захворювання печінки, печінкова недостатність.

Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ асоціюється з синдромом, що починається з холестатичної жовтяниці і прогресує до фульмінантного некрозу і (іноді) летального наслідку. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнти, у яких на тлі прийому препарату Ко-Диротон розвинулася жовтяниця або спостерігається виражене підвищення печінкових ферментів, повинні припинити прийом препарату Ко-Диротон та перебувати під відповідним медичним наглядом.

Tіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеною функцією печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки препарат може викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми (див. розділ «Протипоказання»).

Хірургічні втручання/анестезія.

У пацієнтів під час проведення великого хірургічного втручання або під час анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, лізиноприл може додатково блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. Якщо розвиток артеріальної гіпотензії вважається наслідком цього механізму, її можна усунути шляхом введення великої кількості рідини.

Метаболічні та ендокринні ефекти.

Відомо, що одночасне призначення інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні препарати) може викликати підвищення концентрації глюкози крові, що знижує ризик розвитку гіпоглікемії. Цей феномен з більшою імовірністю розвивається протягом перших тижнів комбінованої терапії та у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапія тіазидами може знижувати толерантність до глюкози. Може знадобитися корекція дози протидіабетичних препаратів, включаючи інсулін. Тіазиди можуть зменшувати виділення кальцію з сечею і можуть спричинити стрибкоподібне і незначне підвищення вмісту кальцію в сироватці. Виражена гіперкаліємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків до проведення тестів за оцінкою функції паратиреоїдних залоз. Збільшення концентрації холестерину і тригліцеридів може бути пов'язано з терапією тіазидними діуретиками.

Терапія тіазидами може прискорити появу гіперурикемії і/або подагри у деяких пацієнтів. Однак лізиноприл може підвищувати рівень сечової кислоти в сечі і тим самим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв'язок та/або гортані у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Дані явища можуть розвинутися на будь-якому етапі лікування. У цьому випадку слід негайно відмінити лізиноприл і встановити відповідний нагляд, щоб переконатися у повному зникненні симптомів до виписки пацієнта. Навіть у тих випадках, коли має місце тільки набряк язика без розвитку порушення дихання, може знадобитися тривале спостереження за пацієнтом, оскільки терапії антигістамінними і кортикостероїдними препаратами може бути недостатньо.

Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки ангіоневротичного набряку внаслідок набряку гортані або набряку язика. У випадках, коли розвивається набряк язика, голосової щілини або гортані, що з великою імовірністю може викликати обструкцію дихальних шляхів, слід негайно починати відповідну невідкладну терапію. Вона може включати призначення адреналіну та/або підтримку прохідності дихальних шляхів пацієнта. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк також може вражати кишечник і проявлятися гострим болем у животі, нудотою, блюванням і діареєю.

Пацієнти, у яких в анамнезі мав місце ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть знаходитися у групі підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

У пацієнтів, які отримують терапію тіазидами, реакція гіперчутливості може розвинутись незалежно від наявності або відсутності в анамнезі алергії або бронхіальної астми. Повідомлялося про загострення або активацію системного червоного вовчака на тлі застосування тіазидів.

Раса.

Частота розвитку ангіневротичного набряку на тлі застосування інгібіторів АПФ вища у чорношкірих пацієнтів порівняно з пацієнтами інших рас. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, лізиноприл може менш ефективно знижувати артеріальний тиск у чорношкірих пацієнтів порівняно з пацієнтами інших рас, що, можливо, є наслідком більшої частоти низькоренінової гіпертензії у цих пацієнтів.

Анафілактичні реакції у зв'язку з аферезом ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ, розвивалися загрозливі для життя анафілактичні реакції під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) сульфатом декстрану. Цих симптомів можна уникнути шляхом тимчасового припинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.

Десенсибілізація.

У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах), розвивається безперервна анафілактична реакція. У цих же пацієнтів такої реакції вдавалося уникнути, тимчасово відмовившись від інгібіторів АПФ, але вона з'являлася знову при випадковому повторному призначенні препарату.

Гіперкаліємія.

У деяких пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, спостерігалося підвищення вмісту калію в сироватці крові. Група ризику по розвитку гіперкаліємії включала пацієнтів, які страждають нирковою недостатністю, цукровим діабетом і тих, хто використовує одночасно калійзберігаючі діуретики, харчові добавки з калієм чи замінники солі, які містять калій, та тих пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, здатні викликати підвищення калію в сироватці (наприклад, гепарин). Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів важається необхідним, рекомендується регулярний контроль калію в сироватці крові.

Нейтропенія/агаранулоцітоз/тромбоцитопенія/анемія.

Повідомлялося про розвиток нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших ускладнюючих чинників нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз вирішуються при припиненні прийому інгібіторів АПФ.

У пацієнтів з колагенозом судин, які отримують терапію імунодепресантами, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або мають поєднання цих ускладнюючих факторів, особливо на тлі вже існуючого порушення функції нирок, лізиноприл слід застосовувати з надзвичайною обережністю. У деяких з таких пацієнтів розвивалися серйозні інфекції, які в кількох випадках не відповідали на інтенсивну антибактеріальну терапію. При призначенні таким пацієнтам лізиноприлу слід регулярно контролювати кількість лейкоцитів, а пацієнту слід порекомендувати повідомляти про ознаки інфекцій.

Кашель.

Повідомлялося про розвиток кашлю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Що характерно, кашель непродуктивний, постійний і припиняється після відміни терапії. Те, що інгібітори АПФ спричиняють кашель, слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу кашлю.

Препарати літію.

Слід уникати поєднання прийому інгібіторів АПФ та препаратів літію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вагітність.

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Реакції фотосенсибілізації.

Під час лікування тіазидними діуретиками повідомлялося про випадки реакцій фотосенсибілізації. Якщо під час лікування виникають реакції фотосенсибілізації, то рекомендовано відмінити препарат. Якщо лікар вважає, що потрібно повторно призначити препарат, рекомендовано захистити ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів чи штучного УФ-опромінення.

Лабораторні показники.

Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів: гідрохлоротіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові (лікування гідрохлоротіазидом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз) та підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Унаслідок розвитку побічних реакцій, особливо на початку терапії, препарат Ко-Диротон може слабо або помірно впливати на швидкість реакції (див. розділ «Побічні реакції»), тому слід утриматися від керування автотранспортом та/або роботи з іншими механізмами. Ризик цього збільшується, якщо прийом препарату Ко-Диротон поєднується з прийомом алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики. Якщо на піку терапії лізиноприлом додати діуретик, буде отриманий додатковий антигіпертензивний ефект.

Після першої дози препарату Ко-Диротон може розвинутися симптоматична гіпотензія; розвиток даного стану більш імовірний у пацієнтів з виснаженням рідини і/або солі у результаті попередньої терапії діуретиками. Терапія діуретиками повинна бути припинена до початку терапії препаратом Ко-Диротон (див. розділ «Особливості застосування»).

Харчові добавки, що містять калій, калійзберігаючі діуретики або замінники солі, що містять калій . Виведення калію на тлі прийому тіазидних діуретиків зазвичай послаблюється калійзберігаючим ефектом лізиноприлу. Використання харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих речовин або замінників солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Якщо одночасне застосування препарату Ко-Диротон і будь-якої з цих речовин є необхідним, вони повинні використовуватися з обережністю на тлі частого контролю вмісту калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні препарати/анестетики. Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотичних препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Наркотичні препарати/антипсихотичні препарати. На тлі прийому інгібіторів АПФ може розвинутись ортостатична гіпотензія.

Барбітурати або наркотики. Може статися посилення ортостатичної гіпотензії.

Нестероїдні протизапальні препарати/протиревматичні препарати (НПЗП). Тривале призначення НПЗП (селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота > 3 г/добу і неселективні НПЗП) може зменшувати гіпотензивну дію як інгібітора АПФ, так і тіазиду. Одночасне застосування НПЗП та інгібіторів АПФ може погіршувати функцію нирок. Цей ефект зазвичай минучий. У рідкісних випадках може розвинутися гостра ниркова недостатність, у першу чергу у пацієнтів з порушеною функцією нирок, як це буває у людей літнього віку, і у пацієнтів у стані дегідратації.

У деяких пацієнтів призначення нестероїдних протизапальних засобів може знизити діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків.

Повідомляється про підвищення рівня калію в сироватці, спричинене НПЗП та інгібіторами АПФ, що може викликати порушення функції нирок.

Симпатоміметики. Симпатоміметики можуть зменшувати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Інші антигіпертензивні препарати. Антигіпертензивний ефект препарату Ко-Диротон може бути посилений при одночасному призначенні інших препаратів, що, імовірно, може спричинити ортостатичну гіпотензію. Одночасне застосування гліцерил тринітрату та інших нітратів або інших вазодилататорів може додатково знижувати артеріальний тиск.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-блокатори, нітрати. Препарат Ко-Диротон можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками, бета-блокаторами і/або нітратами.

Протидіабетичні препарати . Відомо, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських препаратів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні препарати) може призвести до посилення цукрознижувальної дії з ризиком розвитку гіпоглікемії. Можливість розвитку цього феномена більш імовірна протягом перших двох тижнів комбінованої терапії та у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Можливе зниження глюкозотолерантності, тому може виникнути потреба у зміні дозування

протидіабетичного лікарського засобу.

Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопурилол) . Одночасне застосування інгібіторів АПФ та алопуринолу підвищує ризик ушкодження нирок і може призвести до збільшення ризику лейкопенії.

Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Можливо, виникне необхідність у збільшенні дози пробенециду чи сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Циклоспорин. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та циклоспорину збільшує ризик ушкодження нирок і гіперкаліємії.

Ловастатин . Одночасне застосування інгібіторів АПФ та ловастатину збільшує ризик гіперкаліємії.

Цитостатики, імуносупресанти, прокаїнамід . Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призвести до збільшення ризику лейкопенії.

Золото. Нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи гіперемію, нудоту, запаморочення та артеріальну гіпотензію, які можуть проявлятися у тяжкій формі) внаслідок ін'єкцій золота (наприклад натрій ауротіомалат) спостерігаються частіше у пацієнтів, які одночасно приймають лізиноприл.

Амфотерицин B (парентерально), карбеноксолон, кортикостероїди, кортикотропін (АКТГ) або стимулюючі проносні . Гідрохлоротіазид може посилювати порушення водно-електролітного балансу, особливо гіпокаліємію.

Серцеві глікозиди. Існує підвищений ризик передозування серцевими глікозидами у зв'язку з гіпокаліємією, спричиненою тіазидами.

Холестирамін і колестипол. Можуть знижувати або погіршувати абсорбцію гідрохлоротіазиду, тому препарат Ко-Диротон слід приймати принаймі за 1 годину або через 4-6 годин після прийому цих лікарських препаратів.

Недеполяризуючі м'язові релаксанти (наприклад, тубокурарин) . Гідрохлоротіазид може посилювати дію даних лікарських препаратів.

Лікарські препарати, що викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует». Унаслідок ризику розвитку гіперкаліємії одночасне застосування гідрохлоротіазиду і лікарських препаратів, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові та які можуть спричинити шлуночкову тахікардію типу «пірует», слід проводити з обережністю.

Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові та наступних препаратів, які спричиняють поліморфну тахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію), у тому числі деякі антиаритмічні засоби:

• антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

• антиаритмічні засоби класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

• деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин,

ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);

• інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внурішньовенного введення).

Соталол. Викликана тіазидами гіпокаліємія може підвищувати ризик розвитку спричиненої соталолом аритмії.

Препарати літію. Препарати літію зазвичай не слід призначати одночасно з діуретиками або інгібіторами АПФ. Діуретичні препарати та інгібітори АПФ зменшують нирковий кліренс літію і підвищують ризик інтоксикації літієм. Якщо все-таки є необхідність призначення даної комбінації препаратів, рівень літію слід ретельно відстежувати (див. розділ «Особливості застосування»).

Триметоприм . Одночасне застосування інгібіторів АПФ і тіазидів з триметопримом збільшує ризик гіперкаліємії.

Кортикостероїди, АКТГ. Посилена втрата електролітів, особливо гіпокаліємія.

Пресорні аміни (наприклад, епінефрин (адреналін). Можливе зниження відповіді на вплив пресорних амінів, але не настільки, щоб припинити їх застосування.

Алкоголь. Алкоголь може посилювати гіпотензивний ефект будь-яких антигіпертензивних препаратів.

Антациди. Знижують біодоступність інгібіторів АПФ.

Метформін . Застосовувати з обережністю з огляду на ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої обумовленої гідрохлоротіазидом функціональної ниркової недостатності.

Антихолінергічні засоби (атропін, біпериден). Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунку біодоступність діуретиків тіазидного типу збільшується.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) . Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських препаратів і потенціювати їх мієлосупресорний ефект.

Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Вплив на результати лабораторних аналізів . Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз.

Карбамазепін . З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.

Йодовмісні контрастні засоби . У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.

Бета-блокатори та діазоксид . Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.

Амантадин . Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ко-Диротон є комбінованим препаратом з фіксованою дозою лізиноприлу, інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і гідрохлоротіазиду, тіазидного діуретика. Обидва компоненти виявляють взаємодоповнюючий та адитивний антигіпертензивний ефект.

Лізиноприл є інгібітором пептидил-дипептидази. Він пригнічує АПФ, який каталізує перетворення ангіотензину I у вазоконстрикторний пептид – ангіотензин II. Ангіотензин II також стимулює секрецію альдостерону у корі надниркових залоз. Пригнічення АПФ спричиняє зменшення концентрації ангіотензину II, що призводить до зниження вазопресорної активності і зменшення секреції альдостерону. Подальше зниження може призвести до підвищення вмісту калію в сироватці крові.

Незважаючи на те, що механізмом, за допомогою якого лізиноприл знижує артеріальний тиск, вважається первинна супресія ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лізиноприл знижує артеріальний тиск навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. АПФ ідентичний кініназі II, ферменту, який руйнує брадикінін. Ще належить з'ясувати, чи відіграють підвищені рівні брадикініну, потужного вазодилататорного пептиду, якусь роль у терапевтичній дії лізиноприлу.

Гідрохлоротіазид є діуретиком та антигіпертензивною речовиною. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальному тубулярному відділі нирок і збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно однаково. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою калію та бікарбонатів. Механізм антигіпертензивної дії тіазидів невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний артеріальний тиск.

Фармакокінетика.

Одночасний прийом лізиноприлу і гідрохлоротіазиду виявляє слабкий або не виявляє ніякого впливу на біодоступність обох компонентів. Не було жодних клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між двома компонентами при їх прийомі в одній таблетці.

Лізиноприл .

Абсорбція . Після перорального прийому лізиноприлу пік концентрації у плазмі досягається протягом приблизно 7 годин. На підставі даних про виведення з сечею середня величина абсорбції лізиноприлу у діапазоні вивчених доз (5-80 мг) становить приблизно 25 % з міжіндивідуальною варіацією в 6-60 %. Абсолютна біодоступність знижується приблизно на 16 % у пацієнтів із серцевою недостатністю. Абсорбція лізиноприлу не залежить від прийому їжі.

Розподіл . Імовірно, лізиноприл не зв'язується з білками сироватки, окрім циркулюючого ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Відомо, що лізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Елімінація . Лізиноприл не піддається метаболізму і виводиться нирками повністю у незміненому вигляді. При багаторазовому введенні лізиноприл має ефективний напівперіод акумуляції

12,6 години. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Зменшення концентрації у сироватці крові свідчить про пролонговану термінальну фазу, яка не є наслідком кумуляції препарату. Ця термінальна фаза, можливо, свідчить про насичення зв'язування з АПФ і не пропорційна до дози.

Серцева недостатність . Пацієнти з серцевою недостатністю схильні до більшого впливу лізиноприлу порівняно зі здоровими добровольцями (збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у середньому на 125 %), але на підставі даних про виведення лізиноприлу з сечею з'ясувалося, що має місце знижена приблизно на 16 % абсорбція порівняно зі здоровими добровольцями.

Пацієнти літнього віку . Пацієнти літнього віку мають більш високі значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у плазмі (збільшені приблизно на 60 %) порівняно з молодшими добровольцями.

Ниркова недостатність . Порушення функції нирок знижує елімінацію лізиноприлу, який виводиться нирками, але це зниження стає клінічно значущим тільки в тому випадку, якщо швидкість гломерулярної фільтрації нижча за 30 мл/хв. При легкій та середнього ступеня тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≥ 30 - < 80 мл/хв) середня AUC була збільшена тільки на 13 %, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≥ 5 - < 30 мл/хв) середня AUC була збільшена в 4,5 раза.

Лізиноприл можна вивести з організму шляхом діалізу. Протягом 4 годин гемодіалізу концентрації лізиноприлу у плазмі зменшилися в середньому на 60 %, кліренс на діалізі був між 40 і 55 мл/хв.

Порушення функції печінки . Порушення функції печінки у пацієнтів з цирозом призводило до зменшення абсорбції лізиноприлу (близько 30 % при визначенні за виведенням із сечею), але посиленню його ефекту (приблизно 50 %) порівняно зі здоровими добровольцями внаслідок зменшення кліренсу.

Гідрохлоротіазид .

Гідрохлоротіазид швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. У людини близько 70 % перорально прийнятої терапевтичної дози всмоктується в основному у дванадцятипалій кишці і верхніх відділах тонкої кишки. Прийом їжі не впливає на всмоктування, і пікова концентрація досягається протягом 2-4 годин після прийому. Повідомляється, що об'єм розподілу становить від 0,8 до 3 л/кг. Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко виводиться нирками. Принаймні

61 % дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. Період напіввиведення становить від 8 до 12 годин, і 95 % абсорбованого гідрохлоротіазиду виводиться нирками. Після перорального прийому гідрохлоротіазиду діурез починається через 2 години, пік настає приблизно через 4 години і триває 6-12 годин. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту, але не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Фармацевтич ні характеристики.

Основн і ф ізико-х ім іч ні властивості:

Ко-Диротон® 10 мг/12,5 мг: таблетки круглі, пласкі з обох боків, зі знятою фаскою, світло-блакитного кольору. З одного боку гравіювання «C 43».

Ко-Диротон® 20 мг/12,5 мг: таблетки круглі, пласкі з обох боків, зі знятою фаскою, світло-зеленого кольору. З одного боку гравіювання«C 44».

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 1 (10х1) або по 3 (10х3) блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Заявник.

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина/

Gedeon Richter Plc, Hungary.

Місцезнаходження.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина/

H-1103, Budapest, Gyomroi ut. 19-21, Hungary.

Виробник.

ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща»/

«Gedeon Richter Poland» Co Ltd.

Місцезнаходження.

05825, м. Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща/

5 J. Poniatowski Street, 05-825, Grodzisk Mazowiecki, Poland.