В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
МИКАРДИС ПЛЮС табл. 80 мг + 12,5 мг блистер №28

МИКАРДИС ПЛЮС табл. 80 мг + 12,5 мг блистер №28

rx
Код товара: 221967
Производитель: Boehringer Ingelheim (Германия)
11 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 19.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства
Mikardysplus.
(MiCardisplus ® )
Место хранения:
Активные вещества: Тельмисартан, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит Telmicartan 40 мг или 80 мг и гидрохлоротиазид 12,5 мг;
Вспомогательные вещества : Пентин (Е 1201); Meglumin; гидроксид натрия; сорбит (E 420); стеарат магния (E 470b); микрокристаллическая целлюлоза; оксид железа красный (E 172); гликолят крахмала натрия; лактоза, моногидрат; Кукурузный крахмал.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
Таблетки 40 мг / 12,5 мг: овальный белократным диоксидом двухслойных таблеток с возможными красными связями в белом слое. Белая сторона имеет душ «H4» и логотип Берингора Ингельхайма;
Таблетки для 80 мг / 12,5 мг: овальный белократным диоксидом двухслойных таблеток с возможными красками в белом слое. Белая сторона имеет душ «N8» и логотип Берингора Ингельхайма.
Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. ATH CODE C09D A07.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Mikardysplus - это сочетание антагониста рецепторов Angiotensin II (Telmicartan) и тиазидных диуретиков (гидрохлоротиазид). Комбинация этих компонентов имеет дополнительный антигипертензивный эффект, снижающий артериальное давление в большую степень, чем каждый компонент отдельно. Mikardysplus, таблетки, приложенные один раз в день, в терапевтических дозах приводит к эффективному и медленному снижению кровяного давления.
Telmicathan эффективен в пероральном введении и является специфическим антагонистом рецепторов Angiotensin II (подтип в 1 ). Имея очень высокое сродство с этим подтипом рецепторов, Telmicartan заменяет ангиотензин II из его облигаций с 1 -рецепторами. Он не раскрывает никакого частичного эффекта агониста на 1 рецепторах. Telmisartan выборочно связывается с 1 -рецепторами. Связывание - это долгосрочный. Telmicathan не обнаруживает аффинность с другими рецепторами, в том числе в 2 и другим менее характеризуется AT-рецепторами. Тельмисартан не препятствует плазме крови в Ринине и не блокирует ионные каналы. Telmicathan не ингибирует ангиотензинский конвертер фермент (киназа II), фермент, который также разрушает брадикинин. Следовательно, не следует ожидать, что не следует потенцировать брадикинина проведения побочных эффектов.
Доза 80 мг почти полностью подавляет гипертонический эффект ангиотензина II у людей. Действие препарата длится более 24 часов и отмечается до 48 часов.
После первой дозы Telmicartan антигипертензивная активность постепенно проявляется в течение 3 часов. Максимальное снижение артериального давления обнаружено через 4-8 недель после начала лечения и поддерживается долгосрочной терапией. Гипотензивный эффект постоянно поддерживается в течение 24 часов после принятия препарата, в том числе за последние 4 часа до получения следующей дозы. Это подтверждается измерениями артериального давления в точке максимального эффекта и непосредственно перед тем, как принимать следующую дозу (соотношение наименьшего и максимального показателя выше 80% после получения доз 40 и 80 мг талмисартана на плацебо-контролируемых клинических испытаниях).
У пациентов с артериальной гипертонией Telmicathan уменьшает как систолическое, так и диастолическое давление без воздействия частоты импульса. Антигипертензивная эффективность Telmicartan сопоставима с такими другими классами антигипертензивных препаратов (продемонстрирована в ходе клинических исследований при сравнении телеципатана с амлодипином, атенололом, эналаприлом, гидрохлоротиазидом, лазартаном и лизиноприлом).
С внезапным прекращением лечения тельмартаном артериальное давление постепенно в течение нескольких дней возвращается к параметрам, предшествующим лечением без вероятности синдрома отмены.
Во время клинических исследований, сравнивая две схемы антигипертензивных терапии сухих кашлейных случаев, были значительно меньше, чем пациенты, используемые Telmicathan, чем те, кто получил ингибиторы ангиотензина преобразования ингибиторов фермента.
Во время исследования «профилактическое лечение с целью эффективного предотвращения повторного инсульта» («исповедуя) у пациентов в возрасте 50 лет, в последнее время перевела инсульт, чаще всего развитие сепсиса было отмечено использованием Telmisartan по сравнению с плацебо, 0,70% и
0,49% соответственно [1,43 RR (доверительный интервал 95% 1,00-2,06)]; Частота сепсиса с летальным следствием была выше среди пациентов, принимающих Тельмисартан (0,33%) по сравнению с пациентами, принимающими плацебо (0,16%) [RR 2,07 (95% доверительный интервал 1.14-3,76 (ые)]].
Повышенный уровень частоты проявления сепсиса на фоне талмисартана может иметь случайную природу или зависеть от еще не установленного механизма.
Гидрохлоротиазид - это диуретический тиазид. Механизм антигипертензивного действия диуретики тиазида до сих пор не закончен. Тиазидные диуретики влияют на механизмы реабсорбции электролитов в почечных канальцах, тем самым непосредственно повышают экскрецию натрия и хлорида в приблизительно эквивалентных объемах. Из-за мочегонного воздействия гидрохлоротиазида объем плазмы уменьшается, активность ренина в плазме увеличивается, выделение альдостерона с подходящим увеличением калия и бикарбонатов с мочой и уменьшением уровня калия сыворотки увеличивается. Возможно, через блокаду системы Renin-Angiotensin-альдостерона, совместимое место назначения TelmyCartan способствует обратным процессу потери калия, связанной с этими диретиками. При нанесении гидрохлоротиазида начало диурез происходит через 2 часа, максимальный эффект достигается примерно через 4 часа, а действие длится приблизительно
6-12 часов. Эпидемиологические тесты обнаружили, что долгосрочное лечение гидрохлоротиазидом снижает риск сердечно-сосудистой болезненности и смертности.
Влияние фиксированной комбинации талмисартана / гидрохлоротиазида для смертности и сердечно-сосудистых заболеваний неизвестно.
Фармакокинетика.
Совместимое использование гидрохлоротиазида и Telmicartan не влияет на фармакокинетику каждого из лекарств у здоровых людей.
Поглощение.
Telmicartan. После устного использования рис. Концентрация Telmicartan достигается через 0,5-1,5 часа. Абсолютная биодоступность Telmicartan в дозе 40 мг и 160 мг составляет 42% и 58% соответственно. Еда слегка снижает биодоступность TelmyCartan, снижая площадь в кривой «Время концентрации» (AUC) для Telmicartan варьируется от примерно 6% (доза 40 мг) до примерно на 19% (доза 160 мг). Через 3 часа после нанесения концентрация в плазме одинакова и не зависит от того, как проходит Telmicatran - на абсолютном или с едой. Считается, что небольшое снижение AUC не вызывает снижения терапевтической эффективности. Фармакокинетика Telmicartan, предназначенная для перорального введения, нелинейно с увеличением дозы от 20 до 160 мг с усилением концентрации плазмы ( MAX и AUC), что превышает пропорциональную. Telmicathan не накапливается в плазме в значительной степени, когда повторяется.
Гидрохлоротиазид. После употребления устного употребления препарата концентрация гидрохлоротиазида достигается пиковая концентрация гидрохлоротиазида MICDYSPLUS в течение 1-3 часов. Из-за совокупной почечной экскреции гидрохлоротиазида абсолютная биодоступность составляет приблизительно 60%.
Распределение.
Telmicartan . Telmicathan сильно связывается с белками плазмы (> 99,5%), главным образом с альбумином и альфа-1-кислой гликопротеином. Объем распределения составляет приблизительно 500 литров, что указывает на повышенное связывание с тканями.
Гидрохлоротиазид. Гидрохлоротиазид связывается с белками плазмы на 68%, объем распределения составляет 0,83-1,14 л / кг.
Биотрансформация.
Telmicartan метаболизируется сопряженным к образованию фармакологически неактивного ацилглюкуронида. Глюкуронид исходного соединения является одним метаболитом, который был идентифицирован у людей. После нанесения одной дозы 14 C-меченого талмикартана глюкуронида, примерно 11% от измеренной радиоактивности в плазме. Цитохрома P 450 Isenzymes не участвует в телеболизме Telmicartan.
Гидрохлоротиазид. Не метаболизирует у людей.
Разведение.
Telmicartan . После внутривенного или устного употребления 14 C-мечена Telmicartan большая часть дозы (> 97%) выводится с палубой с помощью билиарной экскреции. Только небольшой объем был обнаружен в моче. Общая плазменный клиренс Telmicartan после перорального введения находится> 1500 мл / мин. Последний период полураспада более 20 часов.
Гидрохлоротиазид выделяется почти полностью в неизменной форме с мочой. Примерно 60% пероральной дозы выводится в неизменной форме в течение 48 часов. Настоящий клиренс составляет приблизительно 250-300 мл / мин. Последний период полураспада составляет 10-15 ч.
Специальные категории пациентов.
Пациенты пожилых людей. Фармакокинетика Telmicartan не отличается от пожилых пациентов и пациентов в возрасте до 65 лет.
Секс. Концентрация Telmicartan в плазме у женщин в целом в 2-3 раза выше, чем мужчины. Однако, согласно клиническим исследованиям, уровень снижения артериального давления, у женщин существенно не увеличивается, а также количество случаев ортостатической гипотензии. Необходимость в корректировке дозы. Женщины имеют тенденцию быть больше, чем мужчины, концентрация гидрохлоротиазида, но нет клинической ценности.
Пациенты с расстройствами функций почек . Экскреция почек не влияет на вывод Telmisartan. Исходя из небольшого опыта пациентов со слабыми до умеренной почечной функции (клиренс креатинина - 30-60 мл / мин, в среднем почти 50 мл / мин), необходимость регулировки дозы для этих пациентов нет. Тельмикатан не получен гемодиализным. У пациентов с почечной недостаточностью уменьшается скорость ликвидации гидрохлоротиазида. В типичных исследованиях у пациентов со средним оформлением креатинина 90 мл / мин, период полураспада гидрохлоротиазида увеличивается. У пациентов с удаленным или отсутствующим почками полурохозяйство составляет около 34 часов.
Пациенты с расстройствами функции печени. Фармакокинетические исследования у пациентов с расстройствами печени выявили рост абсолютной биодоступности почти на 100%. Период полураспада этих пациентов не меняется.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертония.

Mikardysplus, таблетки, в комбинации фиксированной дозы (40 мг или 80 мг талмисартана /

12,5 мг гидрохлоротиазида) показано для взрослых пациентов, если принимать талмисартан, так как монотерапия не обеспечивает надлежащего контроля артериального давления.

Противопоказания .

  • Гиперчувствительность к активному ингредиенту или к любому из компонентов препарата.
  • Гиперчувствительность к другим производным сульфонамида (гидрохлоротиазид - производное сульфонамида).
  • Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. Разделы «Особенности приложения» и «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Холестатические и билиарные обструктивные нарушения.
  • Серьезные нарушения функции печени.
  • Анурия, сильные расстройства функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин).
  • Огнеупорная гипокалиемия / гипонатриемия, гиперкальциемия.
  • Кормление грудью.
  • Симптоматическая гиперурицемия (подагра).
  • Детский возраст (до 18 лет).
Одновременное применение материалов и алискираносодержащих продуктов противопоказано пациентам с диабетом или почечной недостаточностью (GDF <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Разделы «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия» и «фармакологические свойства») Отказ
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Литий. При одновременном применении лития с ингибиторами фактора конвертации ангиотензина обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке и увеличение его токсичности. Эти случаи взаимодействия были сообщены в использовании антагонистов рецепторов Angiotensin II (включая MyKardyPUS). Одновременное использование лития и препарата Mikardysplus не рекомендуется (см. Раздел «Противопоказания). Если эффективность этой комбинации доказана при одновременном применении, рекомендуется контролировать уровни лития в сыворотке.
Лекарства, связанные с потерей калия и гипокалиемией (например, другие диуретики, которые вынимают калий, слабительные, кортикостероиды, активы, амфотерицин, карбеносолоны, пенициллин г натрия, салициловой кислоты и производные) . При применении этих лекарств вместе с комбинацией гидрохлоротиазида-телмисартана рекомендуется контролировать уровни калия в плазме крови. Эти лекарства могут усилить влияние гидрохлоротиазида на уровни калия в плазме крови (см. Раздел «Специальные меры безопасности при применении»).
Лекарства, которые могут увеличить уровень натрия и вызывать гиперкалиемию (например, лекарственные препараты, подавляющие ренин-ангиотензинскую систему, калиевые добавки, присадки калия, заменители соли, содержащие калий, циклоспорин или другие лекарства, такие как гепарин натрий) . При применении этих препаратов вместе с комбинацией гидрохлоротиазид-телмисартана рекомендуется контролировать уровни калия в плазме. Исходя из опыта использования других лекарств, которые подавляют систему ренин-ангиотензина, одновременное использование этих препаратов может привести к увеличению уровней калия в сыворотке, и поэтому не рекомендуется (см. Раздел «Особенности применения»).
Лекарства, которые вызывают уровни калия в сыворотке. Рекомендуется проводить периодический мониторинг уровней калия в сыворотке и удалить ECG Pr. Применение препарата Mikardysplus с следующими лекарствами, которые приводят к повреждению уровней калия в сыворотке (например, с помощью цифровых, антиаритмических препаратов) и препаратами, которые стимулируют мерцание Из сердца (в том числе некоторые антиаритмические препараты), гипокалиемия, которая является провокационным фактором мерцания желудочков:
- антиаритмические препараты класса Ia (например, хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
- антиаритмические препараты ІІІ класс (например, амиодарон, соталол, дупетелид,
Ибутелид);
- некоторые антипсихотики (например, тиридазин, хлорпромазин, левопромазин, трехфолоперазин, цикмемазин, сульфирид, султоприид, амилапид, тиаприд, пимозид, галоперидолол, деписидолол);
- Другое (например, бисаприд, дифминил, эритромицин IV, гало-эстроин, мисоластин, пентамид, спарфлосацин, терфенадин, вин в IV).
Гликозиды цифровых. Гипокализм или гипосмещение, вызванные тиазидами, способствуют возникновению сердечной аритмии, вызванной цифровой (см. Раздел «Особенности применения»).
Дигоксин. При одновременном использовании талмисартана с дикоксином было увеличение средних значений пика (49%) и минимум (20%) концентрации плазмы крови. В начале терапии во время регулировки дозы и определения терапии вольтмисартан необходимо контролировать уровни диоксина, чтобы поддерживать уровень терапевтических пределов.
Другие антигипертензивные препараты. Тельмикатан может увеличить гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
Клинические данные показали, что двойная блокада системы Renin-Angiotensin-Aldostosterone (RaAS), объединяя ингибиторы ACE, блокаторы рецепторов Angiotensin II или алискирена связаны с более высокой частотой таких побочных эффектов, таких как артериальная гипотензия, гиперкалий и снижение функции почек (в том числе Острая почечная недостаточность) по сравнению с использованием одного операционного агента RAAS (см. Раздел «Особенности приложения», «Противопоказания» и «фармакологические свойства»).
Антидиабетические препараты (пероральные препараты и инсулин). Может возникнуть необходимость в коррекции дозы антидиабетического агента (см. Раздел «Особенности применения»).
Метформин. Metformin следует использовать с осторожностью из-за риска дозы лактации, одновременно используемый гидрохлоротиазид.
Холестирамин и холестипическая смола. Поглощение гидрохлоротиазида ослабляется в присутствии анионовых смол.
Нестероидные противовоспалительные препараты. NSAID (а именно: ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах, ингибиторы Cox-2, не селективные НПВП) могут снизить мочегонное, натрийморетическое и антигипертензивное влияние тиазидных диуретиков и антигипертензивного эффекта антагонистов рецепторов ангиотензина II. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (у пациентов с обезвоживанием или пожилыми пациентами с почечной функцией) одновременное использование антагонистов антагонистов ангиотензина II и агентов, которые ингибируют циклооксигеназу, могут вызывать ухудшение почечной функции, в том числе возможный вырожденный дефицит почек, что обычно является обратимый. Следовательно, комбинация должна использоваться с осторожностью, особенно пациентами летнего возраста. После начала терапии сочетание лекарств и на периодической основе пациентам необходимо обеспечить адекватную гидратацию и проводить тщательный мониторинг функции почек.
Во время одного из исследований одновременное использование Volumisartan и Ramipril привело к увеличению в 2,5 раза в зону в кривой «концентрации времени» (AUC 0-24 ) и максимальная концентрация в плазме крови (C Max ) рамы. и RamiPrilate. Клінічна значущість цього спостереження залишається невідомою.
Вазопресорні аміни (наприклад норадреналін). Дія вазопресорних амінів може бути зменшена.
Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин). Дія недеполяризуючих міорелаксантів скелетних м'язів може бути посилена гідрохлоротіазидом.
Лікарські засоби, які застосовуються для лікування подагри (наприклад пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) . Може виникнути необхідність у корекції дози медикаментів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може бути необхідним збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазиду може збільшити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Солі кальцію. Тіазидні діуретики можуть підвищити рівень кальцію в сироватці крові внаслідок зниження екскреції. У разі необхідності призначення добавок кальцію слід проводити моніторинг рівня кальцію в сироватці крові та відповідно коригувати дозу.
Бета-блокатори та діазоксид. Гіперглікемічна дія бета-блокаторів та діазоксиду може бути посилена тіазидами.
Антихолінергічні лікарські засоби (наприклад атропін, біпериден) можуть збільшити біодоступність тіазидних діуретиків шляхом підвищення гастроінтестинальної моторики та ступеня випорожнення шлунка.
Амантадин. Тіазиди можуть збільшити ризик побічної дії, спричиненої амантадином.
Цитотоксичні лікарські засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат) . Тіазиди можуть зменшити ренальну екскрецію цитотоксичних препаратів та посилювати їх мієлосупресивний ефект.
З огляду на фармакологічні властивості очікується, що баклофен та аміфостин можуть посилювати гіпотензивну дію усіх антигіпертензивних лікарських засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися застосуванням алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів.
Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.
Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.
Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів. Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Карбамазепін. З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.
Йодовмісні контрастні засоби. У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.
Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні засоби. Гідрохлортіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.
Особливості застосування.
Вагітність. Не слід починати терапію антагоністами рецепторів ангіотензину II під час вагітності. Доки не вважатиметься доцільною терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів, які мають встановлений профіль безпеки щодо застосування під час вагітності. При встановленні вагітності прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Порушення функцій печінки. МІКАРДИСПЛЮС не слід призначати пацієнтам з холестазом, біліарними обструктивними порушеннями або тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»), тому що телміcартан виводиться головним чином з жовчю. У цих пацієнтів очікується зниження кліренсу телміcартану в печінці. МІКАРДИСПЛЮС слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть незначні зміни водно-сольового балансу можуть призвести до печінкової коми. Клінічний досвід застосування препарату МІКАРДИСПЛЮС для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю відсутній.
Ниркова гіпертензія. Існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, якщо пацієнтам з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії єдиної нирки застосовують медичними препарати, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Ниркова недостатність та трансплантація нирки. МІКАРДИСПЛЮС не слід призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Відсутній досвід щодо призначення препарату МІКАРДИСПЛЮС пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або з нещодавно трансплантованою ниркою. Існує невеликий досвід застосування препарату для лікування пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю, тому рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці. У пацієнтів з порушеннями функцій нирок може виникнути азотемія, пов'язана з тіазидними діуретиками.

Зниження внутрішньосудинного об'єму рідини. Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим об'ємом рідини та/або натрію внаслідок діуретичної терапії, сольових обмежень у дієті, діареї або блювання. Перед застосуванням препарату МІКАРДИСплюс такі стани необхідно коригувати.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Існують докази, що супутнє застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії і знижує ниркову функцію (у тому числі гострої ниркової недостатності).
Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакологічні властивості»).
Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, вона має відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови постійного ретельного моніторингу функції нирок, електролітів і артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не повинні використовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Інші стани, що потребують стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів, судинний тонус яких та функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може бути пов'язане з гострою артеріальною гіпотензією, гіперазотемією, олігурією або зрідка – гострою нирковою недостатністю (див. розділ «Побічні реакції»).
Первинний альдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом загалом не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом блокади ренін-ангіотензинової системи. Тому застосування препарату МІКАРДИСплюс не рекомендується.
Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і стосовно інших вазодилататорів, необхідна особлива обережність при лікуванні пацієнтів, які страждають на стеноз аорти та мітрального клапана або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.
Метаболічна та ендокринна дія. Терапія тіазидом може зменшити толерантність до глюкози, тоді як у пацієтів із діабетом, які приймають інсулін або антидіабетичну терапію та лікування телмісартаном, може виникнути гіпоглікемія. Тому у цих пацієнтів слід контролювати рівень глюкози в крові; може виникнути необхідність у корекції дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів. Під час терапії тіазидами може виявитися латентний цукровий діабет. Підвищення рівня холестерину і тригліцеридів пов'язують з діуретичною терапією тіазидами; однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлортіазиду, спостерігали мінімальне підвищення рівня холестерину і тригліцеридів або не спостерігали зовсім. У деяких пацієнтів, які одержують тіазидну терапію, може виникнути гіперурикемія або явна подагра.
Порушення електролітного балансу. Всім пацієнтам, які одержують терапію діуретиками, слід періодично визначати рівень електролітів у сироватці. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення водно-сольового балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз), що можуть розвиватись у випадку одночасної діареї чи блювання. Ознаками порушення водно-сольового балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м'язах або судоми, м'язова втомлюваність, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і гастроінтестинальні порушення, такі як нудота і блювання (див. розділ «Побічні реакції»).
- Гіпокаліємія. Незважаючи на те, що внаслідок застосування тіазидних діуретиків може розвинутися гіпокаліємія, супутня терапія телміcартаном може знизити гіпокаліємію, спричинену діуретиками. Ризик гіпокаліємії найвищий у хворих на цироз печінки, у пацієнтів зі значним діурезом, у пацієнтів, які застосовують неадекватні пероральні дози електролітів, та у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- Гіперкаліємія. Навпаки, через антагонізм рецепторів ангіотензину II (АТ 1 ), спричинений телміcартаном – компонентом препарату МІКАРДИСПЛЮС, може виникнути гіперкаліємія. Однак клінічно значуща гіперкаліємія внаслідок приймання препарату МІКАРДИСПЛЮС не була підтверджена документально, фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність та/або серцеву недостатність і цукровий діабет. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю призначати одночасно з препаратом МІКАРДИСПЛЮС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- Гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз. Немає доказів, що МІКАРДИСПЛЮС знижуватиме або запобігатиме гіпонатріємії, спричиненій діуретиками. Дефіцит хлору в основному є слабким і зазвичай не потребує лікування. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові.
- Гіперкальціємія. Тіазиди можуть знизити сечовиділення кальцію та спричинити стрибкоподібне і незначне підвищення рівня кальцію в сироватці крові за відсутності відомих порушень обміну кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Слід припинити приймання тіазидів перед проведенням аналізів функції паращитовидної залози.
- Гіпомагніємія. Тіазиди продемонстрували підвищення сечовиділення магнію, що може призводити до гіпомагніємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Сорбіт та лактози моногідрат. Лікарський засіб містить лактози моногідрат та сорбіт. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози та/або спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Расова приналежність. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, телмісартан, ймовірно, менш ефективний для зниження артеріального тиску у пацієнтів із темним кольором шкіри, очевидно, через поширений низький реніновий стан у цієї популяції хворих з артеріальною гіпертензією.
Інші. Як і при застосуванні будь-якого іншого антигіпертензивного препарату, значне зниження артеріального тиску у хворих з ішемічною кардіопатією або у пацієнтів з ішемією міокарда може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Загальні відомості. Більша ймовірність виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлортіазиду можлива у пацієнтів з наявністю алергії або бронхіальної астми, але більш це вірогідно у пацієнтів із такими захворюваннями в анамнезі. Загострення або активація системного червоного вовчака спостерігалася при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид.
При застосуванні тіазидних діуретиків спостерігались випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо реакції фоточутливості виникають під час лікування, рекомендується припинити застосування препарату. Якщо вважається необхідим повторне застосування діуретиків, рекомендується захищати відкриті ділянки від дії сонця або штучного ультрафіолетового випромінення.
Гостра міопія і вторинна закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, сульфонамід можуть викликати реакцію підвищеної чутливості та, як наслідок, гостру перехідну міопію та гостру закритокутову глаукому.
Симптоми включають різкий початок падіння гостроти зору або очний біль і, як правило, спостерігаються від кількох годин до тижнів після початку лікування. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необротної втрати зору. Необхідно відмінити лікування гідрохлортіазидом як можна швидше. Може виникнути необхідність невідкладного медичного або хірургічного лікування у разі, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати алергію на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:
  • препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові;
  • лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосувння необхідно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Немає даних щодо застосування препарату МІКАРДИСПЛЮС вагітним.
Епідеміологічні докази ризику тератогенності після застосування інгібіторів під час І триместру вагітності не остаточні; однак невелике збільшення ризику не можна виключати.
Доки не вважатиметься доцільною терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II, пацієнтів, які планують вагітність, слід перевести на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів, які мають встановлений профіль безпеки щодо застосування під час вагітності. При встановленні вагітності прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.
Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II під час ІІ та ІІІ триместру вагітності спричинює фетотоксичність у людей (послаблення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з ІІ триместру вагітності рекомендується проводити ультразвукову перевірку функції нирок та стану черепа плода. За немовлятами, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, слід встановити ретельне спостереження на наявність артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Обмежений досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо протягом І триместру.
Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, застосування препарату під час ІІ та ІІІ триместрів може порушити перфузію плід-плацента та призвести до таких внутрішньоутробних і неонатальних ефектів, як жовтяниця, порушення електролітної рівноваги у плода і тромбоцитопенія.
Гідрохлортіазид не слід застосовувати при набряках, артеріальній гіпертензії, зумовлених вагітністю, або пізньому токсикозі через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії без позитивного ефекту на перебіг захворювання.
Гідрохлортіазид не слід застосовувати при значній артеріальній гіпертензії вагітним, за вийнятком рідкісних випадків, коли неможливо застосувати інше лікування.
Годування груддю
Оскільки відсутня інформація щодо застосування препарату МІКАРДИСПЛЮС під час годування груддю, не рекомендується приймати препарат у період годування груддю; і слід надати перевагу альтернативній терапії із застосуванням препаратів із краще вивченим профілем безпеки, особливо при годуванні новонароджених або недоношених дітей.
Гідрохлортіазид у незначних кількостях виділяється з грудним молоком. Тіазиди у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати утворення грудного молока. У разі застосування препарату МІКАРДИСПЛЮС у період годування груддю, слід приймати найнижчі можливі дози.
Фертильність
Доклінічні дослідження не виявили впливу телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність чоловіків та жінок.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .
При керуванні автомобілем та іншими механізмами необхідно брати до уваги, що при антигіпертензивній терапії препаратом МІКАРДИСПЛЮС може виникати запаморочення або сонливість.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
МІКАРДИСПЛЮС призначається пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні окремо телміcартану. Перед переходом на МІКАРДИСПЛЮС слід визначити дозу кожного з компонентів. Може бути розглянута безпосередня заміна монотерапії на фіксовані комбінації.
МІКАРДИСПЛЮС 40 мг/12,5 мг можна призначати один раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток МІКАРДИС
40 мг.
МІКАРДИСПЛЮС 80 мг/12,5 мг можна призначати один раз на добу пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток МІКАРДИС
80 мг.
Особливі групи хворих.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок. Рекомендується проводити періодичний моніторинг функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з порушеннями функцій печінки. Для пацієнтів зі слабкими та помірними порушеннями функцій печінки добова доза препарату МІКАРДИСПЛЮС не повинна перевищувати дозу
40 мг/12,5 мг. МІКАРДИСПЛЮС не призначають пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки. Слід з обережністю призначати тіазиди пацієнтам із порушеннями функцій печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти літнього віку. Немає потреби у корекції дози для пацієнтів літнього віку.
Спосіб застосування.
Слід приймати МІКАРДИСПЛЮС перорально один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від вживання їжі.
Заходи безпеки перед застосуванням лікарського засобу.
МІКАРДИСПЛЮС слід зберігати в запаяному блістері через гігроскопічні властивості таблетки. Таблетки необхідно виймати з блістера безпосередньо перед застосуванням.
Діти.
Не встановлена безпечність і ефективність застосування препарату МІКАРДИСПЛЮС дітям (віком до 18 років).
Передозування.
Інформація щодо передозування телміcартаном людей обмежена. Ступінь видалення гідрохлоротіазиду шляхом гемодіалізу невідомий.
Симптоми. Найімовірнішими очікуваними проявами передозування телміcартану є артеріальна гіпотензія і тахікардія; також спостерігалися брадикардія, запаморочення, блювання, підвищення креатиніну сироватки крові та гостра ниркова недостатність. Передозування гідрохлоротіазидом пов'язано зі зниженням електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та зневодненням унаслідок надмірного діурезу. Найпоширенішими ознаками та симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму м'язів та/або до загострення серцевої аритмії, що пов'язані з одночасним застосуванням препаратів дигіталісу або певних антиаритмічних препаратів.
Лікування. Телміcартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів. Лікування при виникненні симптомів передозування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Терапія залежить від часу прийому таблетки та тяжкості симптомів. Підтримуючі заходи включають індукцію блювання та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування може бути корисним застосування активованого вугілля. Слід проводити моніторинг рівня електролітів і креатиніну. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та надати допомогу із застосуванням сольових та об'ємних розчинів.
Побічні реакції.
Характеристика профілю безпечності. Побічною реакцією, що спостерігалась часто, було запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк можливий рідко (≥1/10000 - < 1/1000).
Загалом частоту повідомлень про побічні реакції для препарату МІКАРДИСПЛЮС можна порівняти з кількістю повідомлень для телмісартану окремо в ході рандомізованого контрольованого випробування із залученням 1471 пацієнта, які отримували комбінацію телмісартану і гідрохлортіазиду (835 пацієнтів) або телмісартан самостійно (636 пацієнтів). Кількість побічних ефектів не є дозозалежною і не має взаємозв'язку зі статтю, віком або расою пацієнтів.
Характеристика побічних реакцій.
Відповідно до класу системи органів нижче наведено побічні реакції, виявлені в ході клінічних випробувань комбінації телміcартану і гідрохлортіазиду, які спостерігалися частіше порівняно з плацебо. Побічні реакції, які не спостерігались у ході клінічних випробувань, але очікуються під час лікування препаратом МІКАРДИСПЛЮС і базуються на досвіді застосування телміcартану або гідрохлоротіазиду окремо, також наведені нижче в окремих підрозділах.
Побічні реакції зазначені за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - <1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥1/10000 - < 1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (не можна встановити з наявних даних). Побічні реакції наведені в порядку зменшення серйозності.
Інфекції та інвазії:
рідко – бронхіт, фарингіт, синусит.
З боку імунної системи:
рідко – посилення або активація системного червоного вовчака 1 .
Порушення обміну речовин:
нечасто – гіпокаліємія;
рідко – гіперурикемія, гіпонатріємія.
З боку психіки:
нечасто – тривога;
рідко – депресія.
З боку нервової системи:
часто – запаморочення;
нечасто – синкопе, парестезія;
рідко – безсоння, порушення сну.
З боку органів зору:
рідко – порушення зору, минуща нечіткість зору.
З боку вестибулярного апарату:
нечасто – вертиго.
З боку серця:
нечасто – тахікардія, аритмія.
З боку судин:
нечасто – артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи:
нечасто – диспное;
рідко – респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт і набряк легень).
З боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто – діарея, сухість у роті, метеоризм;
рідко – абдомінальний біль, запор, диспепсія, блювання, гастрит.
Гепатобіліарні порушення:
рідко – порушення функції печінки/розлади функції печінки 2 .
З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
рідко – ангіоневротичний набряк (також з летальним наслідком), еритема, свербіж, висипання, підвищення потовиділення, кропив'янка.
З боку опорно-рухового апарату:
нечасто – біль у спині, судоми м'язів, міалгія;
рідко – артралгія, судоми литкових м'язів, біль у ногах.
З боку статевої системи:
нечасто – імпотенція.
Загальні порушення:
нечасто – біль у грудній клітці;
рідко – симптоми, подібні до грипу, біль.
Лабораторні дані:
нечасто – підвищення рівня сечової кислоти у крові;
рідко – підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, підвищення рівня ензимів печінки.
1 На основі постмаркетингового періоду.
2 Див. розділ «Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій».
Додаткова інформація щодо індивідуальних компонентів.
Побічні реакції, які спостерігались при застосуванні окремих компонентів, можуть бути потенційними побічними реакціями під час застосування препарату МІКАРДИСПЛЮС, навіть якщо вони не спостерігались у ході клінічних випробувань.
Телмісартан.
Побічні реакції виникали з однаковою частотою серед пацієнтів, які приймали плацебо і телмісартан. Нижче наведені додаткові побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень з монотерапії телмісартаном при артеріальній гіпертензії або у пацієнтів віком від 50 років з високим ризиком серцево-судинних захворювань.
Інфекції та інвазії:
нечасто – інфекція верхніх відділів дихальних шляхів, інфекція сечостатевого тракту (включаючи цистит);
рідко – сепсис, у т.ч. з летальним наслідком 3 .
З боку кровоносної та лімфатичної систем:
нечасто – анемія;
рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції.
Порушення обміну речовин:
нечасто – гіперкаліємія;
рідко – гіпокаліємія (у діабетичних пацієнтів).
З боку серця:
нечасто – брадикардія.
З боку нервової системи:
невідомо – сонливість.
З боку дихальної системи:
нечасто – кашель;
дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень 3 ;
З боку шлунково-кишкового тракту:
рідко – дискомфорт у шлунку.
З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
рідко – екзема, медикаментозний дерматит, токсичний дерматит.
З боку опорно-рухового апарату:
рідко – артроз, біль у сухожиллях.
З боку сечовидільної системи:
нечасто – ниркова недостатність (включаючи гостру ниркову недостатність).
Загальні порушення:
нечасто – астенія.
Лабораторні дані:
рідко – зниження рівня гемоглобіну.
3 Див. розділ «Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій».
Гідрохлортіазид.
Гідрохлортіазид може спричинити або посилити гіповолемію, яка може призвести до електролітного дисбалансу (див. розділ «Особливості застосування»).
Нижче наведені побічні реакції, що виникали з невідомою частотою при монотерапії гідрохлортіазидом.
Інфекції та інвазії:
невідомо - сіаладеніт.
З боку кровоносної та лімфатичної систем:
невідомо - апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
невідомо - анафілактичні реакції, анафілактичний шок, гіперчутливість.
З боку ендокринної системи:
невідомо - втрата контролю над діабетом, зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету.
Порушення обміну речовин:
невідомо - анорексія, втрата апетиту, електролітний дисбаланс, гіперхолестеролемія, гіперглікемія, гіповолемія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому (що вірогідне для пацієнтів з цирозом печінки), гіперурикемія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання.
З боку психіки:
невідомо – неспокій, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою.
З боку нервової системи:
невідомо - легке запаморочення, головний біль, судоми, сплутанність свідомості.
З боку органа зору :
не відомо - ксантопсія, гостра міопія, гостра закритокутова глаукома.
З боку судин:
невідомо - некротичний васкуліт.
З боку шлунково-кишкового тракту:
невідомо - панкреатит, дискомфорт у шлунку, відчуття спраги, нудота.
Гепатобіліарні порушення:
невідомо - гепатоцелюлярна жовтяниця, холестатична жовтяниця, холецистит.
З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
невідомо - синдром, подібний до червоного вовчака, реакції фоточутливості, шкірний васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку опорно-рухового апарату:
невідомо - слабкість.
З боку сечовидільної системи:
невідомо - інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, глюкозурія, ниркова недостатність.
З боку репродуктивних органів та молочних залоз :
невідомо – статеві розлади.
Загальні порушення:
невідомо - пропасниця.
Лабораторні дані:
невідомо - підвищення рівня тригліцеридів.
Опис окремих побічних реакцій.
Порушення функції печінки/розлади функції печінки. Більшість випадків порушення функції печінки/розладу функції печінки, про які повідомлялося у постмаркетинговий період при застосуванні телмісартану, спостерігались у пацієнтів японської національності. Останні більш схильні до цих побічних реакцій.
Сепсис. У ході дослідження PRoFESS серед пацієнтів, які приймали телмісартан, спостерігався вищий рівень випадків сепсису, ніж серед тих, хто отримував плацебо. Це може бути як випадковістю, так і ознакою процесу, суть якого наразі невідома.
Інтерстиціальне захворювання легень. Про випадки інтерстиціального захворювання легень, пов'язаного із прийомом телмісартану, повідомлялося в ході постмаркетингового застосування. Проте не було встановлено причинно-наслідкового зв'язку.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері; по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина/
Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co.KG, Germany
або
Берінгер Інгельхайм Еллас А.Е., Греція/
Boehringer Ingelheim Ellas AE, Greece.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Бінгер Штрассе 173, D-55216 Інгельхайм, Німеччина/
Binger Strasse 173, D-55216 Ingelheim, Germany
або
5-й км Пайаніа-Маркопоуло, Коропі Атика 19400, Греція/
5th km Paiania-Markopoulo, Koropi Attiki 19400, Greece.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ТЕЛМИСАРТАН
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ТЕЛМИСАРТАН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа