Личный кабинет
ЭНАЛАПРИЛ-H-ЗДОРОВЬЕ табл. 10 мг + 25 мг №20
rx
Код товара: 63495
Производитель: Здоровье (Украина, Харьков)
800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 28.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Эналаприл-H-здоровье
Место хранения:
Активные вещества: эналаприл, гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит
- EnalaPril Maleate 10 мг,
- Гидрохлоротиазид 25 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, натриевый кроскарменмен, крахмал добированный, картофельный крахмал, стеарат магния, силиконовый диоксид коллоидный безводный, пент.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: белые или белые таблетки с рушиным цветом, плоская цилиндрическая форма с лентой и фасадом.
Фармакотерапевтическая группа . Средства, работающие на системе Renin Angiotensin. Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Эналаприл и диуретики. Код ATH C09V A02.
Фармакологические свойства. Препарат содержит сочетание двух антигипертензивных агентов. Гипотензивные эффекты двух компонентов дополняют друг друга и хранятся в течение 24 часов. Наличие эналаприла позволяет уменьшить потери калия, связанную с потреблением гидрохлоротиазида.
Фармакодинамика. ENALALAPRIL - это высокоспецифический конкурентный антагонист ACE, пролекарства, которые преобразуются в активный метаболит эналаприлат.
Enalaprylate подавляет активность ACE, в результате чего ангиотензин I не преобразуется в ангиотензин II - вещество, которое обладает значительным вазоконстриктором, также снижает секрецию альдостерона, что снижает концентрацию ангиотензина II, а альдостерон в крови уменьшается. Ингибирует прерывание брадидингина, который является мощным пептидом вазофора. Механизм, благодаря которому эналаприл снижает артериальное давление, в первую очередь связано с ингибированием системы ренна ангиотензин-альдостерона, которое регулирует артериальное давление; EnalaLALAPRIL может проявлять антигипертензивный эффект даже у пациентов с низкоцензенной гипертонией.
Зависит от прессы (Sympathreans) и активированных систем организма депрессора (калицин-кининин и простагландина), увеличивает образование эндотелиального фактора сосудов. В результате этих эффектов полное периферическое сосудистое сопротивление, артериальное давление, давление в небольшом циркуляции круга, увеличивает выходные данные сердца. Эналаприл вызывает постепенное снижение систолического и диастолического давления.
Цель пациентов с эналаприлом с гипертонией приводит к снижению артериального давления в горизонтальных и вертикальных позициях без значительного увеличения частоты сердечного ритма. Симптом постуральная гипотензия возникает нечасто. У некоторых пациентов оптимальное снижение артериального давления может потребоваться несколько недель терапии. Внезапное удаление эналаприла не привело к быстрому увеличению кровяного давления. Эффективное ингибирование активности ACE обычно достигается через 2-4 часа после перорального введения индивидуальной дозы эналаприла. Начало антигипертензивной активности обычно записывается за 1 час, а пиковое снижение артериального давления достигается через 4-6 часов после рецепта препарата. Продолжительность сохранения эффекта зависит от дозы. Тем не менее, в рекомендуемых дозах, антигипертензивные и гемодинамические эффекты хранили в одном приеме внутренне в течение не менее 24 часов.
У пациентов с существенными гипертонией уменьшение артериального давления обычно сопровождалось снижением периферийного сопротивления артерий с некоторым увеличением сердечного производства и незначительным изменениям сердечного ритма или без таких изменений. После назначения эналаприла почечный кровоток увеличился; Скорость гломерелярной фильтрации не изменилась. Однако у пациентов с низкой скоростью гломеренной фильтрации перед лечением она обычно увеличивается. Антигипертензивная терапия Эналаприл приводит к существенной регрессии левой желудочковой гипертрофии с сохранением систолической функции последнего. Лечение эналаприлата было связано с благоприятным воздействием на липопротеиновые фракции в плазме крови и благоприятное влияние на общий уровень холестерина или без такого влияния.
Степень уменьшения кровяного давления, которая наблюдалась в сочетании эналаприла и гидрохлоротиазида, превысила такое отдельное использование отдельных компонентов.
Гидрохлоротиазид представляет собой активное мочегонное средство, эффект которого обусловлен снижением реабсорбции ионов натрия и хлора в проксимальной части обмотки канальцев. Существует также подавление реабсорбции калия и бикарбоната. Мочегоетический эффект развивается через 2 часа, максимальный эффект - через 4 часа и длится до 12 часов. Мочегонник проявляется в алкалогическом и ацидозе, не уменьшается с длительным использованием.
Гидрохлоротиазид увеличивает активность плазмы Ринна крови. Хотя EnalaLAPRIL имеет антигипертензивный эффект даже у пациентов с низкоцензенной гипертонией, сопутствующее введение гидрохлоротиазида приводит к большему снижению артериального давления у этих пациентов.
Гидрохлоротиазид вызывает эффект мочегонного и антигипертензима, но с длительным использованием возможны метаболические отклонения, которые выравниваются на эналаприлом (гипокалиемия). Сочетание ингибитора ACE с мочегонным средством повышает антигипертензивный эффект и уменьшает нагрузку на миокарда. Максимальный терапевтический эффект развивается через 3-4 недели лечения.
Фармакокинетика. Эналаприл хорошо поглощен. После перорального введения примерно 60% эналаприл всасывается в систему пищеварения. Одновременное еда не влияет на всасывание. Печень гидролизована с образованием эналаприлата. Биодоступность почти 40%. В пероральном введении эналаприла C Max в плазме крови наблюдается для эналаприла 1 час, эналаприлата - через 3-4 часа. Enalaprylate легко проникнуть через гистогематические барьеры, за исключением кровообращения, проникающего через плаценту, в небольшом количестве выводится в грудном молоке. Enalaprylate не подвержен бионтрасформации. Enalaprylate связывается с белками плазмы менее чем на 50%. После приема эналаприла 33% дозы выводится с фекалиями (6% - в виде эналаприлата, 27% - в виде эналаприлата), в общей сложности около 60% (20% - в постоянном состоянии, 40% - в форма эналаприлата). Задавление почек составляет 150 ± 44 мл / мин. T ½ эналаприлата составляет 11 часов. С почечной недостаточностью T ½ увеличивается. Эналаприлат удаляется из организма во время гемодиализа.
Гидрохлоротиазид быстро поглощается после принятия внутренней (60-80%). Мочегонное действие развивается в течение 1-2 часов или более. Гидрохлоротиазид накапливается в эритроцитах в 3-9 раз больше, чем в плазме крови. Привязка к крови плазменным белкам 40-70%. Объем распределения в клеммной фазе удаления составляет 3-6 л / кг (эквивалентно 210-420 литрам с массой тела 70 кг). Гидрохлоротиазид метаболизируется мало. Когда уровни в плазме крови были оценены не менее чем на 24 часа, период полураспада плазмы варьировался от 5,6 до 14,8 часа. Гидрохлоротиазид быстро ликвидирован почками, T ½ - 10 часов, почти 95% вещества выводится в моче. Гидрохлоротиазид проникает через плаценту и грудное молоко, но не проходит через барьер мозга крови.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью T ½ эналаприлата и гидрохлоротиазида увеличиваются.
Одновременное назначение нескольких доз эналаприла и гидрохлоротиазида незначительно затронута или не влияет на биодоступность этих препаратов. Комбинированная таблетка биоэквивалент является отдельной целью его компонентов.
Клинические характеристики.
Индикация. Артериальная гипертензия у пациентов, показывающих комбинированную терапию.
Противопоказание. Повышенная чувствительность к ингибиторам ACE, диуретики тиазидных групп, других производных сульфонамидов, других компонентов препарата; Ангионеротические отеки в анамнезе, вызванные использованием ингибитора ACE, наследственным или идиопатическим ангионевротическим отеком, тяжелой почечной недостаточностью (оформление креатинина <30 мл / мин) и лечение методом гемодиализа, клиническое состояние после трансплантации почки, анурии, первичного гиперальдостеронизма, почек Артериальный стеноз, печеночная недостаточность, устойчива к лечению гипокалиемии или гиперкальциемии, огнеупорная гипонатриемия, симптоматическая гиперурикемия (подагра), одновременное использование эналаприла с пациентами с алискираном с диабетом Mellitus, беременными или женщинами, которые планируют забеременеть (см. «Применение во время беременности или грудное вскармливание »).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия. Консервирование калия мочегонные средства или препараты калия. Ингибиторы ACE уменьшают потери калия, вызванные диуретиками. Диуретики калиевая (например, спиронолактон, эплеренон, триаммерен, амилорид), добавки, содержащие калий или заменители соли, которые содержат калий, могут привести к значительному увеличению уровня калия в сыворотке. Если в результате гипокалиума есть одновременное применение этих препаратов, они должны использоваться с осторожностью и регулярно контролировать уровни калия в крови.
Диуретики (группа тиазидов и петлевых диуретиков). Предварительное лечение с высокими дозами диуретиков может привести к обезвоживанию и возникновению опасности артериальной гипотензии в первых этапах терапии эналаприла. Гипотензивные эффекты могут быть уменьшены путем отмены диуретики, увеличение количества соли и жидкости, используемого с использованием эналаприла в низких начальных дозах.
Трициклические антидепрессанты, нейролептики, анестетика, наркотические средства. Возможно значительное снижение артериального давления, в то время как одновременно применение вышеупомянутых препаратов с ингибиторами ACE.
Нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID), в том числе избирательные ингибиторы циклооксигеназы-2 (COX-2). NSAZS может ослабить мочегонное, натрияуретическое и антигипертензивное действие диуретики тиазидных рядов. С продолжительным использованием NSAID можно ослабить антигипертензивные эффекты ингибиторов ACE. Сочетание NSAIDS (включая ингибиторы Cox-2 и ингибиторы ACE или антагонисты рецепторов ангиотензина II сопровождаются аддитивным эффектом в виде роста калия в сыворотке и могут привести к ухудшению функции почек. Как правило, эти эффекты имеют обратимый характер. В редких случаях разрабатывается острая почечная недостаточность, особенно у пациентов с нарушением функции почек, например, в пожилых или у пациентов с уменьшенным объемом циркулирующей крови, в том числе из-за интенсивного использования диуретиков. Следовательно, такие комбинации следует использовать с осторожностью пациентам с нарушением функции почек. Пациенты должны потреблять достаточное количество жидкости и подвергаться тщательному мониторингу функции почек в начале сопутствующей терапии и периодически во время лечения.
Антагонисты рецепторов ангиотензинов. В литературе зарегистрированные доклады, которые у пациентов с подтвержденным атеросклеротическим заболеванием, сердечной недостаточностью или диабетом с поражением конечного органа, сопровождающей терапии с ингибитором ACE и антагонистом рецептора ангиотензина, связаны с более высокой частотой гипотензий, обмороки, гиперкалиемии и ухудшениями. Функция почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с использованием системы Renin-Angiotensin-альдостерона. Двойная блокада (например, сочетание ингибитора ACE с антагонистами рецептора ангиотензина II) должна быть ограничена индивидуально определенными случаями с тщательным мониторингом функций почек, уровнями калия и артериального давления.
Золотые препараты. При одновременном применении ингибиторов ACE, включая золотые препараты, предназначенные для введения впрыскивания (натриевые авротиоматы), были отчеты редких реакций NITORT, сопровождаются такими симптомами, как приливы, тошнота, рвота, артериальная гипотензия.
Симпатомиметики. Возможное ослабление ингибиторов ACE.
Прижимные амины (например, адреналин). Можно ослабить влияние аминов на прессор, но не в той степени, в которой исключит их приложение.
Этиловый спирт. Ингибиторы ACE усиливаются.
Ацетилсалициловая кислота, тромболитические агенты. Одновременное использование эналаприла с ацетилсалициловой кислотой (в кардиологических дозах) и тромболитическими средствами опасности нет.
NSAZ, в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловой кислоты> 3 г / день и не избирательные NSAID. При одновременном введении NSazs, антигипертензивный эффект гидрохлоротиазида может ослабить и усиливать эффект последнего до уровня калия в сыворотке.
Бета-блокаторы и диазоксид. Одновременное использование тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, с бета-блокаторами может увеличить риск гипергликемии. Тиазидные диуретики, в том числе гидрохлоротиазид, могут усиливать гипергликемический эффект диазоксида.
Амантадин. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут увеличить риск побочных эффектов, вызванных амантадином.
Amphotericin B (для парентерального введения), карбенозон, кортикостероиды, кортикотропин (AKTH), слабительное средство стимулирующего действия. Гидрохлоротиазид повышает нарушение баланса электролита, в основном гипокалиемию.
Этанол, барбитураты, наркотические анальгетики. Можно укрепить ортостатическую артериальную гипотензию.
Анти-диабетические средства (оральная сахароза, инсулин). Согласно эпидемиологическим исследованиям, одновременное использование ингибиторов ACE и антидидиабетические агенты (инсулин или пероральные агенты) могут сопровождаться значительным снижением уровня глюкозы в крови и увеличением риска гипогликемии. Это, скорее всего, в первые недели такого лечения и в нарушение функции почек. Пациенты с диабетом, принимающими оральные антидидиабетические препараты или инсулин, следует тщательно контролировать гликемией, чтобы обнаружить гипогликемию, особенно в течение первого месяца лечения ингибитором ACE.
Можно ослабить эффект сахарозы под воздействием гидрохлоротиазида (на фоне лечения тиазидами можно уменьшить глюкоотоглоренность). Там может быть необходимо изменить дозировку. Metformin используется с осторожностью из-за риска лактата ацидоза из-за возможной функциональной почечной недостаточности из-за гидрохлоротиазида.
Соли кальция. Тиазидные диуретики увеличивают уровень кальция в сыворотке, уменьшая его выход. Если требуемая цель, содержащая кальция, содержащая пищевые добавки, следует контролировать уровни кальция в сыворотке и регулировать дозу кальция в соответствии с ним.
Лекарства, эффекты которого влияют изменения изменений уровня калия в сыворотке. Рекомендуемый периодический мониторинг уровней калия в области осмотра сыворотки и ЭКГ, если гидрохлоротиазид принять одновременно с лекарственными средствами, что влияет на изменения уровня калия в сыворотке крови (например, гликозидов гликозидов и антиаритмических препаратов).
Сердце гликозиды. На фоне возможной гипогликемии, вызванной гидрохлоротиазидом, повышает риск привязки при наркотиках оружия.
Гликозиды гликозида. Вызванные тиазидной гипокалиемией или гипономиамией могут способствовать развитию аритмий, вызванных наркотиками.
Холестирамин и залог. Эти агенты могут уменьшить поглощение гидрохлоротиазида. Дууууууууретические агенты сульфонамидной группы должны использоваться не менее чем за 1 час до или через 4-6 часов после использования холестырамина или ColestyPol.
Надеполярифицирующие мирелаксии (например, хлорид для турина). Гидрохлоротиазид может повысить их эффект.
Препараты, которые вызывают полиморфную тахикардию типа пируля (желудочковую тахикардию) (включая некоторые антиаритмические агенты). Из-за повышенного риска развития гипокалемии необходимо одновременно использовать гидрохлоротиазид с лекарственными средствами, которые могут вызвать полиморфную тахикардию пируля типа, поскольку гипокалиемия является фактором, способствующим развитию пируэта тахикардия: антиаритмические средства класса Ia (например, хинидин , гидрохинидин, дисопирамид), антиаритмические агенты класса III (например, амиодарон, соталол, дофэтилид, аннонтилий), некоторые нейролептические (например, тиоридазин, хлоропромазин, левомпромазин, трифторзин, цимемазин, сульпирид, сульпирид, сульпирид, сульпид, сулдирид, амилпирид, тиапид, пимозид, галоперидол, Доперидол), другие лекарства (например, инфадил, CISAPRIDE, дифменил, эритромицин для внутривенного введения, гало-эстролины, мисоластиновые, пентамидины, терфенадин, Уинсин для внутривенного введения).
Карбамазепин. Учитывая риск симпточной гипонатриемии, необходимо провести клинический и биологический мониторинг.
Йодсодержащие контрастные средства. В случае индуцированных обезвоживающих диуретиков риск острой почечной недостаточности увеличивается, предпочтительно при использовании высоких доз аниодсодержащих контрастных агентов. Пациенты нуждаются в регидратации к введению йодсодержащих препаратов.
Иммунодепрессанты, кортикостероиды системного действия, прокаинамид. Можно уменьшить количество лейкоцитов, лейкопении.
Цитостатика (например, циклофосфамид, фторурацил, метотрексат). Можливе посилення токсичної дії на кістковий мозок, зокрема розвиток гранулоцитопенії, через погіршення виведення цих засобів нирками, спричиненого гідрохлортіазидом.
Засоби для лікування подагри (наприклад алопуринол, бензбромарон, пробенецид, сульфінпіразон). Може виникнути необхідність у збільшенні дози цих засобів, оскільки гідрохлортіазид підвищує рівень сечової кислоти у крові. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, біперіден). Через ослаблення моторики травного тракту і зменшення швидкості евакуації зі шлунку біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.
Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.
Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду і метилдопи.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія і зростати ризик ускладнень на зразок подагри.
Клінічні лабораторні дослідження. Гідрохлортіазид може впливати на результати проби з бентиромідом. Тіазидні діуретики можуть знижувати у сироватці крові концентрацію йоду, що зв'язаний з білками, при відсутності інших ознак ураження щитовидної залози.
Інші антигіпертензивні засоби. При одночасному застосуванні можливе посилення гіпотензивних ефектів еналаприлу і гідрохлортіазиду. При поєднанні з нітрогліцерином, іншими нітропрепаратами або судинорозширювальними препаратами можливе подальше значне зниження артеріального тиску.
Літій. Були повідомлення про оборотне збільшення рівня літію у сироватці крові і його токсичності при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Тіазидні діуретики можуть ще більше підвищувати ризик розвитку токсичної дії літію, що вже має місце на тлі застосування інгібіторів АПФ. Тому препарат не рекомендується одночасно застосовувати з препаратами літію, а у разі необхідності такої терапії слід ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові.
Особливості застосування.
Симптоматична артеріальна гіпотензія. Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко спостерігається у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією. При застосуванні еналаприлу ризик її розвитку підвищується при порушенні водно-електролітного обміну, дієти з обмеженням вживання солі, діалізі, діареї або блюванні. Артеріальна гіпотензія спостерігалася у хворих із серцевою недостатністю із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Її ризик вищий у хворих із серцевою недостатністю більш тяжкого ступеня, що пов'язано із застосуванням високих доз петльових діуретичних засобів, гіпонатріємією або порушенням функції нирок. У таких хворих лікування слід розпочинати під суворим медичним наглядом і під час лікування регулярно контролювати їх стан. Ці рекомендації стосуються і хворих на ішемічну хворобу серця або з ураженням судин головного мозку, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При появі артеріальної гіпотензії хворого треба перевести у горизонтальне положення і при необхідності провести інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду. Перехідна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого лікування, яке може бути продовжене після нормалізації артеріального тиску на тлі інфузійної терапії.
Стеноз устя аорти і мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і інші судинорозширювальні засоби, інгібітори АПФ слід з обережністю застосовувати хворим із порушенням відтоку крові з лівого шлуночка, а також при кардіогенному шоку і стенозі, що спричинює суттєвий вплив на гемодинаміку.
Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок початкову дозу еналаприлу слід визначати, враховуючи кліренс креатиніну, і далі коригувати відповідно до реакції організму на лікування. У таких хворих слід регулярно контролювати рівень калію і креатиніну у сироватці крові. Були повідомлення про розвиток ниркової недостатності на тлі лікування еналаприлом, головним чином у хворих із тяжкою серцевою недостатністю або із захворюваннями нирок, у т. ч. зі стенозом ниркової артерії. При своєчасному діагностуванні та адекватному лікуванні ця ниркова недостатність має оборотний характер. У деяких хворих без явної патології нирок спостерігалося збільшення концентрації сечовини і креатиніну у крові, особливо при одночасному застосуванні еналаприлу і діуретиків. У такому випадку може вимагатися зниження дози еналаприлу і/або відміна діуретика. При цьому, у першу чергу, треба мати на увазі можливість наявності стенозу ниркової артерії.
Застосування діуретиків групи тіазидів не завжди доцільно при лікуванні хворих із порушенням функції нирок. Вони неефективні при показниках кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче (наприклад для хворих із нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня). У хворих із захворюваннями нирок застосування препаратів групи тіазидів може загострити азотемію. При порушенні функції нирок можуть спостерігатися кумулятивні ефекти препарату. Якщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною (збільшення фракції небілкового азоту), необхідно ретельно переглянути призначене лікування і при необхідності відмінити гідрохлортіазид.
Вазоренальна артеріальна гіпертензія. Застосування інгібіторів АПФ у хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності. У цьому випадку порушення функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами концентрації креатиніну у сироватці крові. Таким хворим препарат слід застосовувати під постійним медичним наглядом у низькій дозі, яку поступово обережно підвищувати, під контролем функції нирок.
Трансплантація нирки. Клінічний досвід застосування препарату хворим, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, тому препарат не рекомендується даній категорії пацієнтів.
Печінкова недостатність. Рідко застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося синдромом, що починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і закінчувався блискавичним некрозом печінки, інколи з летальним наслідком. Механізм розвитку такого синдрому не з'ясований. Хворим, у яких на тлі лікування інгібіторами АПФ розвивається жовтяниця або суттєво підвищується рівень печінкових ферментів, треба припинити застосування інгібітору АПФ і розпочати відповідне лікування.
Препарати групи тіазидів слід з обережністю застосовувати хворим із порушенням функції печінки або її прогресуючим захворюванням, оскільки незначні зміни вмісту рідини і водно-сольового балансу в організмі можуть спричинити печінкову кому.
Нейтропенія/агранулоцитоз. Повідомлялося про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у хворих, які застосовували інгібітори АПФ. При нормальній функції нирок і відсутності інших провокуючих факторів нейтропенія виникає досить рідко. Еналаприл слід з обережністю застосовувати хворим з ураженням судин на тлі колагенових захворювань, при лікуванні імунодепресивними засобами, алопуринолом, прокаїнамідом або при поєднанні цих факторів, особливо у хворих із попереднім ушкодженням нирок. У деяких хворих розвивалися тяжкі інфекційні процеси, які не піддавалися антибіотикотерапії. Під час застосування еналаприлу у таких хворих слід періодично перевіряти лейкоцитарну формулу, при цьому усім хворим рекомендується повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційного процесу.
Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк. При застосуванні інгібіторів АПФ, у т. ч. еналаприлу, повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника, гортані. Такий набряк може розвинутися у будь-який час на тлі лікування. У цьому випадку слід негайно припинити застосування препарату, хворий має перебувати під медичним наглядом до повного зникнення усіх симптомів. Навіть якщо ангіоневротичний набряк вражає тільки язик, без супутньої дихальної недостатності, необхідне тривале спостереження за хворим, оскільки застосування антигістамінних препаратів і кортикостероїдних засобів може бути недостатнім. У рідкісних випадках були повідомлення про летальні випадки через ангіоневротичний набряк гортані і язика. При набряку язика, надгортанника або гортані існує підвищений ризик обструкції дихальних шляхів, особливо у хворих, які нещодавно перенесли операцію на дихальних шляхах. У таких випадках необхідно вжити негайних заходів, у т. ч. може знадобитися підшкірна ін'єкція розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Надалі хворий має перебувати під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. У представників негроїдної раси відзначалися частіші випадки ангіоневротичного набряку порівняно з іншими хворими, які отримували інгібітори АПФ. Хворі з наявністю в анамнезі ангіоневротичного набряку іншого походження при застосуванні інгібіторів АПФ підпадають у групу підвищеного ризику щодо цього ускладнення.
Анафілактичні реакції при десенсибілізації отрутою комах. Рідко у хворих, які застосовували інгібітори АПФ, спостерігалися анафілактичні реакції, що загрожували життю, при проведенні десенсибілізації отрутою комах. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення застосування інгібітору АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації.
Анафілактичні реакції при аферезі ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Рідко у хворих, які застосовували інгібітори АПФ, спостерігалися анафілактичні реакції, що загрожували життю, при проведенні аферезу ЛПНЩ з декстрину сульфатом. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення застосування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Гемодіаліз. Повідомлялося про розвиток анафілактичних реакцій при проведенні гемодіалізу з мембранами високої пропускної здатності (наприклад AN 69) у хворих, які отримували інгібітори АПФ. При необхідності такої процедури рекомендується використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати препарат іншого антигіпертензивного класу.
Метаболічні та ендокринні ефекти. Хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ треба попередити про необхідність ретельного контролю рівня цукру у крові для уникнення розвитку гіпоглікемії, особливо у перший місяць одночасного застосування.
Препарати групи тіазидів можуть порушувати толерантність до глюкози. У хворих на цукровий діабет може вимагатися зміна дозування пероральних антидіабетичних засобів. Під час застосування препаратів групи тіазидів може проявитися прихований цукровий діабет. Застосування діуретиків групи тіазидів може призвести до збільшення рівня холестерину і тригліцеридів у сироватці крові, а у деяких хворих може розвинутися гіперурикемія або подагра.
Кашель. Повідомлялося про появу непродуктивного кашлю при застосуванні інгібітору АПФ, який припинявся після його відміни, що слід враховувати при проведенні диференційної діагностики причини кашлю.
Хірургічні втручання/анестезія. При виконанні хірургічних втручань або застосуванні наркозу із застосуванням препаратів, що знижують артеріальний тиск, еналаприл блокує утворення ангіотензину ІІ за рахунок компенсаторного вивільнення реніну. У випадку розвитку артеріальної гіпотензії, спричиненої цим механізмом, її усувають за допомогою інфузійної терапії.
Електролітні порушення. У деяких хворих, які застосовують інгібітори АПФ, у т. ч. еналаприл, спостерігалося підвищення рівня калію у сироватці крові. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік хворого (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні захворювання і стани, у т. ч. такі як зневоднення, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз і супутнє застосування калійзберігаючих діуретичних засобів (наприклад спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), калієвих добавок або замінників солі, що містять калій, а також інших засобів, що призводять до підвищення рівня калію у крові (наприклад гепарин). При застосуванні препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок або замінників солі, що містять калій, у хворих з порушенням функції нирок можливе значне підвищення рівня калію у крові. Гіперкаліємія здатна спричинити розвиток тяжких аритмій, у т. ч. з летальним наслідком. Якщо застосування вищезазначених засобів з еналаприлом доцільне, лікування треба проводити з обережністю, регулярно контролюючи рівень калію у крові.
У будь-якого хворого, який застосовує діуретики, треба періодично контролювати рівень електролітів у плазмі. Препарати групи тіазидів, у т. ч. гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Симптомами-передвісниками появи водно-електролітного дисбалансу є сухість у роті, спрага, слабкість, сонливість, запаморочення, неспокій, біль або судоми у м'язах, слабкість у м'язах, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і розлади з боку травного тракту, такі як нудота і блювання. Хоча при застосуванні гідрохлортіазиду може виникнути гіпокаліємія, одночасне застосування еналаприлу зменшує цей ефект. Ризик гіпокаліємії більш вірогідний у хворих із цирозом печінки, у хворих зі значно підвищеним діурезом, з недостатнім надходженням в організм електролітів, у хворих, які одночасно застосовують кортикостероїдні засоби або адренокортикотропний гормон. Оскільки застосування препарату не виключає ризик розвитку гіпокаліємії, під час його застосування слід регулярно перевіряти рівень калію у сироватці крові. У хворих із набряками у спекотну погоду може виникати гіпонатріємія розведення. Дефіцит хлоридів зазвичай помірно виражений і не вимагає терапевтичного втручання. Препарати групи тіазидів можуть знижувати виведення кальцію із сечею і спричиняти оборотне та легке підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відповідних захворювань, що впливають на його метаболізм. При прихованому гіперпаратиреозі може спостерігатися виражена гіперкальціємія. Застосування препаратів групи тіазидів треба припинити перед проведенням досліджень функції паращитовидних залоз. Препарати групи тіазидів можуть збільшувати виведення магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії.
Антидопінговий тест. Гідрохлортіазид, що міститься у препараті, може зумовити хибно-позитивний результат антидопінгового тесту.
Літій. Препарат не рекомендується одночасно застосовувати з препаратами літію через збільшення токсичності останніх.
Етнічні відмінності. Як і у випадку інших інгібіторів АПФ, у хворих негроїдної раси антигіпертензивний ефект еналаприлу може бути менш виражений, ніж у інших пацієнтів, можливо, через більшу розповсюдженість низького рівня реніну в осіб даної раси.
Лабораторні дослідження. Препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові, лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз, препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну у сироватці крові.
Інше. У хворих на бронхіальну астму в анамнезі або без неї можуть виникати реакції гіперчутливості. Також були повідомлення про підвищений ризик посилення або активізації перебігу системного червоного вовчака.
Препарат містить лактозу, що слід враховувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Інгібітори АПФ при застосуванні жінками у період ІІ і ІІІ триместрів вагітності можуть спричиняти фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) або неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо прийом інгібіторів АПФ відбувався протягом ІІ триместру вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження нирок і черепа.
При щоденному застосуванні діуретиків у період вагітності мати і плід зазнають зайвого ризику виникнення ускладнень, включаючи жовтяницю у плода або новонародженого, тромбоцитопенію і, можливо, інші побічні реакції, що спостерігалися у дорослих пацієнтів.
За новонародженими, матері яких приймали препарат, потрібно ретельно спостерігати з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії і гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові.
Еналаприл і гідрохлортіазид проникають у грудне молоко. У випадку, коли застосування препарату вважається необхідним, годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. На початку застосування препарату (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем і виконувати роботу з іншими механізмами. Пізніше ступінь заборони визначається індивідуально лікарем.
Спосіб застосування і дози. Препарат не показаний для початкового лікування артеріальної гіпертензії. На перших етапах лікування артеріальної гіпертензії слід підбирати оптимальні дози окремих препаратів. У разі необхідності хворому можна призначати застосування комбінованого препарату з фіксованими дозами діючих речовин замість монотерапії.
Стандартна добова доза препарату становить 1 таблетку на добу. Таблетку приймати незалежно від вживання їжі, вранці, і запивати достатньою кількістю рідини, наприклад склянкою води.
При переведенні хворих із монотерапії еналаприлом на комбінований препарат, особливо хворих із водно-електролітними порушеннями (наприклад після блювання, діареї, лікування діуретичними засобами), з тяжкою серцевою недостатністю, тяжкою формою артеріальної гіпертензії у т. ч. ниркового походження, можливе значне зниження артеріального тиску, тому такі хворі мають перебувати під наглядом приблизно 8 годин після застосування першої дози.
Порушення функцій нирок. При кліренсі креатиніну <30 мл/хв застосування препарату протипоказане, при кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після попереднього підбору дози кожного з компонентів. Для таких хворих рекомендована початкова доза еналаприлу становить 5-10 мг.
Пацієнти літнього віку. Дані про взаємозв'язок ефективності і безпеки препарату з віком пацієнта відсутні. При застосуванні препарату треба враховувати функцію нирок.
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.
Передозування. Найчастішою ознакою передозування еналаприлом є виражена артеріальна гіпотензія, що розпочинається приблизно через 1 годину після застосування таблеток і супроводжується блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та ступором. Також може виникати гостра судинна недостатність, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, відчуття страху і кашель. Були повідомлення про випадки перорального застосування 300 мг і 400 мг еналаприлу, що призвело відповідно до підвищення рівня еналаприлу у сироватці крові у 100 і 200 разів порівняно з рівнями, що зазвичай спостерігаються при застосуванні терапевтичних доз.
Найчастішими ознаками передозування гідрохлортіазидом є симптоми, зумовлені зниженням рівня електролітів у сироватці крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія), а також зневоднення, що виникає внаслідок надмірного діурезу. Можуть виникати тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезії, виснаження, розлади свідомості, нудота, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини у крові (в основному при нирковій недостатності). У випадку застосування серцевих глікозидів гіпокаліємія може призвести до збільшення серцевих аритмій.
Лікування носить симптоматичний і підтримуючий характер. У випадку передозування слід припинити застосування препарату, хворий має перебувати під медичним наглядом. При появі артеріальної гіпотензії хворого слід перевести у горизонтальне положення і при необхідності провести інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду. Можливе проведення внутрішньовенної інфузії ангіотензину ІІ і/або препаратів катехоламінової групи. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, показане штучне блювання, промивання шлунка, застосування адсорбентів і проносних засобів. Еналаприл піддається виведенню за допомогою гемодіалізу. При стійкій брадикардії показане застосування кардіостимулятора, при цьому слід проводити неперервний контроль життєвих показників організму та рівня електролітів у сироватці крові.
Побічні реакції. З боку крові і лімфатичної системи: анемія (у т. ч. апластична і гемолітична), лейкопенія, нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.
З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму: гіпоглікемія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, втрата апетиту, анорексія, подагра, метаболічний алкалоз.
З боку нервової системи: головний біль, сплутаність свідомості, непритомність, порушення сну, сонливість, безсоння, незвичні сновидіння, підвищена збудливість, дезорієнтація, зміни настрою, нервозність, неспокій, парестезії, вертиго, запаморочення, депресія.
З боку органів чуття: транзиторне порушення зору, розпливчатість зору, затуманення зору, ксантопсія, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (у т. ч. ортостатична), втрата свідомості, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія, почервоніння шкіри обличчя, припливи, пальпітація; інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу, вірогідно, на тлі тяжкої артеріальної гіпотензії у хворих групи ризику; синдром Рейно.
З боку дихальної системи: кашель, задишка, ринорея, фарингіт, біль у горлі або осиплість голосу, бронхоспазм/астма, легеневі інфільтрати, респіраторний дистрес-синдром (у т. ч. пневмоніт і набряк легень), риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку травної системи: нудота, діарея, біль у животі, зміна смакового сприйняття, кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспептичні розлади, запор, подразнення шлунка, сухість у роті, відчуття спраги, пептичні виразки, метеоризм, стоматит/афтозний стоматит, глосит, ангіоневротичний набряк кишечнику.
З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність, некроз печінки (іноді з летальним наслідком), гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), холестаз (у т. ч. із жовтяницею), холецистит (зокрема у хворих із діагностованим холелетіазом).
З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання (у т. ч. екзантема), гіперчутливість/ангіоневротичний набряк (були повідомлення про набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані), анафілактичні реакції (у т. ч. анафілактичний шок), посилене потовиділення, шкірний свербіж, кропив'янка, алопеція, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ексфоліативний дерматит, пухирчатка, еритродермія, пурпура, шкірна форма системного червоного вовчака, некротизуючий ангіїт.
Описаний симптомокомплекс, який включає такі явища: підвищення температури, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний титр АНА (антиядерних антитіл), підвищення ШОЕ, еозинофілію, лейкоцитоз. Також можливі висипання, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.
З боку кістково-м'язової системи: судоми м'язів, міалгія, артралгія.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, олігурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: статеві розлади, імпотенція, гінекомастія.
Загальні порушення: астенія, підвищена втомлюваність, біль у грудній клітці, загальне нездужання, слабкість, підвищення температури тіла.
Дослідження: електролітні порушення (у т. ч. гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія), підвищення активності печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну, холестерину і тригліцеридів у сироватці крові, оборотне підвищення у сироватці крові рівня речовин, що виводяться нирками (креатинін, сечовина, сечова кислота).
Інфекції та інвазії: сіаладеніт.
Термін придатності. 4 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Таблетки 10 мг/25 мг № 20, № 20´2, № 30, № 30´2 у блістерах у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЭНАЛАПРИЛ
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ЭНАЛАПРИЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа