Личный кабинет
ТАЙВЕРБ табл. п/плен. оболочкой 250 мг блистер №70
rx
Код товара: 105640
Производитель: GlaxoSmithKline Export (Великобритания)
139 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 25.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Тавериб
Tyverb.
C Klad:
Активный ингредиент : Лапиниб;
1 таблетка содержит LapineNib 250 мг в виде моногидрата дитолата Лапинибита;
Вспомогательные вещества : микрокристаллическая целлюлоза, напечатанная к30, гликолят натрия гликолята (тип a), стеарат магния, opadry® yellow YS-1-12524-A (гипромелоза, диоксид титана (E 171), Macroool 400, полисорбат 80, желтый цвет железного оксида E 172), оксид железа красный (E 172)).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Базовая физика и химические свойства: покрыты пленочной оболочкой овальной диелакурой желтой таблетки, плоская на одной стороне и маркировка GS xjg с другой стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые средства. Выборочный ингибитор тирозиназы. ATX L01X E07 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
LAPINIB является новой подготовкой из группы ингибиторов киназы тирозинкина с определенным механизмом действия. Это сильный, селективный ингибитор внеклеточного домена фактора роста человека коэффициента роста человека обоих типов: тип 1 (EGFR или ERBB1), так и тип 2 (HER2 или ERBB2) с медленным разделением от этих рецепторов (половина -висший период больше или составляет 300 минут). Такая диссоциация была медленнее, чем в других ингибиторах 4-аниличвинозолинозолинозолинских рецепторов. Лапинибии ингибирует рост опухолевых клеток, контролируемых ERBB in vitro , а в разных моделях животных.
В дополнение к этому действию дополнительный эффект в исследованиях in vitro , когда Лапинин использовал в сочетании с 5-флуругацилом (активным метаболитом Active Capecitabine) на 4 линии опухолевых клеток.
Способность Лапинина замедлить рост был изучен на линии клеток, которые подвергались воздействию трастузумаба. In vitro Lapinib сохранил значительную активность на линии опухолевых клеток молочной железы в средах, содержащих трастузумаб. Эти данные позволяют предполагать отсутствие устойчивости между двумя лигандами ERBB2.
Гормональный восприимчивый рак молочной железы (эстроген или прогестерон-рецептор) с CoExpress ERBB2, как правило, станет устойчивым к стандартной эндокринной терапии. У гормоно-чувствительных к клеткам молочной железы рака молочной железы, прежде всего низким выражением ERBB2 или ERBB1, воздействие этих рецепторов усиливается, в то время как опухоль становится устойчивой к эндокринной терапии.
Ингибиторы киназы ERBB2 или ERBB1 тирозиназы могут потенциально улучшить клиническую эффективность с сопутствующим использованием с эндокринной терапией.
Фармакокинетика.
Поглощение. После устного употребления Лапинин поглощается не полностью и переменная. Коэффициент изменчивости пиковой площади под кривой «Время концентрации» (AUC) составляет от около 50 до 100%. Сыворотка появляется в среднем через 15 минут (варьируется от 0 до 1,5 часов). Пиковая концентрация в плазме (S MAX ) достигается через 4 часа после приема. C Max в равновесии на ежедневном потреблении 1250 мг составляет в среднем 2,43 (1,57-3,77) мкг / мл, а AUC - 36,2 (23,4-56) мкг часа / мл.
Экспозиция системы Лапинина растет при прохождении пищи. AUC увеличивается в течение 3 и 4 раза, а макс примерно в 2,5 и в 3 раза выше при получении препарата с низким (ниже 5%) или высоким (более 50%) содержанием жира соответственно.
Распределение. Lapinib обладает высокой степенью связывания (более 99%) с альбумином и кислотным гликопротеином альфа-1. Исследования in vitro показали, что lapinib представляет собой субстрат для носителей BCRP (белок сопротивления рака молочной железы - белок устойчивости к раку молочной железы) и PGP ( Abcb2. .). Кроме того, Лапиниб сохранил эффект этих носителей. Клиническое значение этих воздействий на фармакокинетику других препаратов, а также фармакологической активности других противоопухолевых препаратов неизвестных.
Метаболизм. Лапинин подвергается интенсивному метаболизму, в основном с использованием CYP3A4 и CYP3A5, с меньшей степенью - с CYP2S19 и CYP2S8, с образованием различных окисленных метаболитов, количество ни одного из которых превышает 14% дозу, полученную из фекалий, или 10% Концентрация плазмы в плазме. Кровь.
Лапиниб в клинически значимых концентрациях ингибирует CYP3A и CYP2S8, in vitro . Лапиниб слегка ингибирует такие ферменты микромазвой печени: CYP1A2, CYP2S9, CYP2S19 и CYP2D6.
У здоровых добровольцев, получающих кетоконазол (ингибитор CYP3A4) в дозе 200 мг 2 раза в день в течение 7 дней, системное распределение Лапинибна выросло около 3,6 раза, период полураспада - 1,7 раза.
У здоровых добровольцев, получающих карбамазепин (индуктор CYP3A4) в дозе 100 мг 2 раза в день в течение 3 дней и 200 мг 2 раза в день в течение 17 дней, системное распределение Лапинина снизилось примерно на 72%.
Разведение.
Half-Life увеличивает дозу-зависиму при получении одноразовых доз. Состояние равновесия достигается через 6-7 дней применения. Срок годности равновесного состояния составляет 24 часа. Он в основном выделяется через кишечник (в среднем 27% в неизменной форме), менее 2% дозы, принятой почками в неизменной форме или в форме метаболитов.
Специальные группы пациентов.
Печеночная недостаточность .
Фармакокинетика Лапинибо была изучена при умеренном (n = 8) и тяжелых (n = 4) расстройствах функции печени по сравнению с такими 8 здоровыми добровольцами. Экспозиция системы (AUC) Лапинина после одной дозы 100 мг увеличилась на 56% и 85% у пациентов с умеренной и тяжелой печеночной недостаточностью соответственно. Применить Lapinib для лечения пациентов с нарушенной функцией печени с осторожностью из-за увеличения подверженности препарата. Для лечения пациентов с уже существующей печеночной недостаточностью необходимо уменьшить дозу препарата. Пациенты, в которых печеночная недостаточность развивалась во время лечения Тавеба, использование препарата следует остановить и не быть возобновленным (см. Разделы «Способ применения и доза» и «Особенности применения»).
Почечная недостаточность .
Фармакокинетика Лапинибо у пациентов с почечной недостаточностью или в гемодиализ не изучалась. Однако маловероятно, что почечная недостаточность влияет на фармакокинетику Лапинибо, основанное на том факте, что менее 2% дозы (в форме неизменного лапиниба и ее метаболитов) происходит почками.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение взрослых пациентов с раком молочной железы с помощью Hyperexpressance Her2 (ERBB2):
- В комбинированной терапии с капецитабином для пациентов с широко распространенным или метастатическим раком, который прогрессирует в предварительном терапии с трастузумабом в сочетании с антрациклинами и таксинами из-за метастатического заболевания;
- В комбинированной терапии с трастузумабом у пациентов с метастатическим, гормоно-негативным раком, прогрессирующим после трастузумабсодержащего химиотерапии;
- В рамках комбинированной терапии с ингибитором ароматазы для женщин в постменопаузе с метастатическим, гормональным положительным раком, который не предназначен химиотерапией. Пациенты в регистрационном исследовании не были предварительно предварительно проведены ингибиторами Trastuzumab или ароматазы. Не существует никаких данных об эффективности этой комбинации по сравнению с трастузумабом в сочетании с ингибитором ароматазы в указанной группе пациентов.
Противопоказания .
Гиперчувствительность к любому компоненту препарата. В случае капецитабина в сочетании с препаратом следует учитывать противопоказания капецитабина.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Лапиниб метаболизируется в основном с CYP3A (см. Раздел Фармакокинетики), поэтому ингибиторы или индукторы этих ферментов могут повлиять на фармакокинетику Лапиниба.
При совместим с сильным ингибитором CYP3A4 с кетоконазолом (200 мг 2 раза в день в течение 7 дней) у здоровых добровольцев, выдержка системы Лапинина (100 мг в день) увеличилась примерно в 3,6 раза, а период полураспада в 1,7 раза Отказ Следует избегать совместимого приложения Taverbu с сильными ингибиторами CYP3A4 (таких как ритонавиры, сахнивир, телетромицин, кетоконазол, итраконазол, вориконазол, подоназол, нефазодон). С совместимым применением Taverbu с умеренными ингибиторами CYP3A4 следует наблюдать и тщательно соблюдают предосторожность и тщательно соблюдайте клиническое состояние пациента и возможные побочные эффекты.
При совместим с индуктором CYP3A4 карбамазепин (100 мг 2 раза в день в течение 3 дней и 200 мг 2 раза в день в течение 17 дней) у здоровых добровольцев, экспозиция системы Лапинина снизилась на 72%. Совместимое использование Taverbu с известными индукторами CYP3A4 (например, с рифампицином, рифабутином, карбамазепином, фенитоином или травой, ул., Следует избегать.
Лапиниб представляет собой субстрат для транспортных белков PGP и BCRP (белок устойчивости к раку молочной железы). Ингибиторы (кетоконазол, андраконазол, квиткин, верапамил, циклоспорин, эритромицин) и индукторы (рифампицин, трава граничащих) этих белков могут изменить воздействие и / или распределение лапиниба (см. Раздел «Фармакокинетика»).
Растворимость Лапинибо является PH-зависимым. Следует избегать совместимого использования с веществами, которые увеличивают рН желудка, поскольку растворимость и поглощение лапинина могут уменьшаться. Предварительное обращение с ингибитором протонного насоса (эзомепразол) уменьшает экспозицию Лапинина в среднем на 27% (в диапазоне от 6% до 49%). Этот эффект уменьшается с увеличением возраста от 40 до 60 лет.
Лапиниб ингибирует in vitro CYP3A4 в клинически значимых концентрациях. Совместимое использование Tewbub с препаратом для перорального применения Midazolam примерно на 45% увеличивает AUC из Мидазолама. При использовании мидазолама путем внутривенного введения значительного клинического повышения AUC мидазолама не наблюдается. Совместимое применение Лапинина с оральными препаратами с узким терапевтическим индексом, которые являются субстратами для CYP3A4, например, с ципозом, пимозидом или хинидингом (см. Раздел «Фармакокинетика»).
Лапиниб ингибирует in vitro CYP2S8 в клинически значимых концентрациях. Следует избегать совместимого применения Лапинина с узким терапевтическим индексом, которые являются субстратами для CYP2C8, в частности с репаглилом (см. Раздел «Фармакокинетика»).
Совместимое использование Taverbu с внутривенным паклитаксом увеличивает экспозицию паклитаксела на 23% из-за ингибирования LAPINIB CYP2C8 и / или P-гликопротеинов (PGP). Согласно клиническим исследованиям, такая комбинация повышает частоту и тяжесть диареи и нейтропении. Taverb в сочетании с паклитакселом следует использовать с осторожностью.
Совместимое приложение Taverbu с внутривенным Doctaxel существенно не влияет на AUC или C Max любой из этих активных веществ. Однако частота индуцированной доцетаксел-индуцированной нейтропении увеличивается.
Совместимое использование Tewer с irinotecan (при применении в качестве компонентной части режима FolfiRi ) примерно на 40% увеличивает AUC SN-38 активного метаболита Иринотекана. Точный механизм такого взаимодействия неизвестен. Тайвер в сочетании с Irinotecan следует использовать с осторожностью, тщательно контролировать побочные реакции и взвесить необходимость уменьшения дозыринотекана.
Lapinib представляет собой субстрат для PGP и BCRP транспортных белков. Ингибиторы и индукторы этих белков могут изменить воздействие и / или распределение Лапиниба.
Лапинин ингибирует PGP in vitro транспортные белки в клинически значимых концентрациях. Совместимое приложение Triver с оральным дигоксином составляет приблизительно 80%, увеличивает AUC дигоксина. Необходимо использовать Taverb с узким терапевтическим индексом, который является субстратами для транспортных белков PGP.
Лапиниб ингибирует BCRP и OATP1B1 in vitro транспортных белков . Клиническое значение этих эффектов не изучено, но нельзя исключать, что Лапиниб может повлиять на фармакокинетику субстратов BCRP (E.g.) и OATP1B1 (например, фармакокинетика).
Совместимое применение лапинибна с капецитабином, литровой или трастозумабом существенно не влияет на фармакокинетические параметры этих лекарств или метаболитов капецитабина.
Биодоступность Lapinibo увеличивается до 4 раз с совместимым приложением с едой в зависимости от содержания жиров в нем. Более того, в зависимости от типа пищи биодоступность Лапинина составляла примерно в 2-3 раза выше, если препарат принимается через 1 час после еды, по сравнению с введением препарата в течение 1 часа до первого приема пищи на день (см. Разделы «Способ применения и доз» и «фармакокинетика»).
Грейпфрутовый сок может быть ингибирован CYP3A4 в кишечной стенке и увеличивает биодоступность Лапинина, поэтому следует избегать во время лечения Талвеба.
Особенности приложения.
Кардиотоксичность.
При нанесении Taverbu, сообщалось, что уменьшает дроби левую желудочку (см. Раздел «Побочные реакции»). Применить Taverb для лечения пациентов, в которых есть нарушения функции левой желудочковой, след с осторожностью. Перед началом лечения Taverb должен определить уровень фракции выбросов левой желудочковой желудочки у всех пациентов, чтобы обеспечить его начальный уровень для каждого пациента в установленные нормы. Контроль уровня выбросов должен быть продолжен во время обработки Таверба, чтобы избежать его снижения ниже допустимых норм (см. Раздел «Способ применения и доза»). В некоторых случаях уменьшение фракции выбросов левой желудочки может быть серьезным и вызвать сердечную недостаточность. Были сообщения о смертельных случаях, хотя их причина остается неясным. В рамках программы клинических испытаний Лапинина побочные эффекты сердца, включая снижение фракции левого желудочка, наблюдались примерно у 1% пациентов, получающих Лапиниб. Симптоматическое снижение фракции выбросов левой желудочки наблюдалось примерно в 0,3% пациентов, получающих Лапиниб. Однако в ходе пилотного клинического осмотра в использовании Лапинина в сочетании с трастузумабом пациенты с метастазами побочных эффектов на сердце, в том числе уменьшение фракции левого желудочка, было выше (7%), чем с монотерапией LAPINIB (2 %). Природа и тяжесть побочных эффектов от сердца в этом исследовании были аналогичны тем, которые наблюдались ранее при использовании Лапинениба.
Специальные исследования по оценке потенциальной емкости Лапинина для расширения интервала QT не проводились. Небольшое расширение интервала QT в зависимости от концентрации препарата наблюдалось в открытом неконтролируемом исследовании доз-зависимости Лапинина у пациентов с широко распространенным раком, поэтому эффект препарата на интервал QT не может быть исключен. Таким образом, применить Taverb пациентам, в которых возможен интервал QT (в таких условиях, как гипокалемия, гипосменянки, врожденное расширение интервала QT или совместимое применение других препаратов, которые могут расширить интервал QT), с осторожностью. Гипокализм, гипокальциемия или гипомагнетимия должны быть скорректированы перед лечением Taverb. Перед началом лечения и во время лечения Taverb необходимо выполнить исследование ЭКГ с измерением интервала QT.
Интерстициальные заболевания легких и пневмонитов.
Использование Taverbu связано с развитием легочной токсичности, включая интерстициальные заболевания легких и пневмоника (см. Раздел «Побочные реакции»). Условие пациентов следует контролировать для обнаружения симптомов легочной токсичности (дисплея, кашля, лихорадки) (см. Раздел «Способ применения и дозы») и прекратить лечение пациентов, которые разработали симптомы III степени или более (согласно Классификация неблагоприятных реакций Национального института рака. Токсичность легких может достигать тяжелого уровня и вызывать дыхательный недостаток. Сообщалось, что смертельные случаи, хотя причины этих случаев оставались неясными.
Гепатотоксичность.
Согласно клиническим испытаниям (<1% пациентов) и использование после регистрации, феномен гепатотоксичности (ALT или AST в три раза выше, чем верхний предел нормальных показателей или общего количества билирубина - полтора раза выше, чем верхний предел норма). Явления гепатотоксичности могут быть серьезными, сообщили о смертельных случаях, но соединение из них с техникой Тавербу не совсем не установлена. Гепатотоксичность может возникать из нескольких дней после лечения препаратом до нескольких месяцев. Функция печени (трансаминазы, билирубина и щелочной фосфатазы) следует проверять перед лечением, каждые 4-6 недель во время лечения и удаленного до клинического состояния. Если изменения в функции печени являются серьезными, лечение Taverb должна быть остановлена и не обновлена (см. Раздел «Побочные реакции»). Пациенты, которые являются носителями HLA ALLELE DQA1 * 02: 01 и DRB1 * 07: 01 имеют повышенный риск на основе гепатотоксичности лапина. В большой рандомизированной монотерапии Тавербова (1194 пациентов) общий риск тяжелых повреждений печени (ALT в 5 раз выше нормы, III степени тяжести путем классификации побочных эффектов национального института рака) составлял 2% (1 : 50), Риск носителей DQA1 * 02: 01 и DRB1 * 07: 01 Alleles составил 8% (1:12), у пациентов, у которых не было этого аллеля, риск составил 0,5% (1: 200). Носитель риска HLA - это общее явление (15-25%) в европейской среде, азианах, африканцах и латинских американцах, но ниже (1%) на японцах.
З обережністю слід застосовувати препарат для лікування хворих з помірною або тяжкою печінковою недостатністю.
У разі застосування Тайвербу для лікування хворих з уже існуючою тяжкою недостатністю печінки слід зменшувати дозу препарату. При розвитку явищ гепатотоксичності під час лікування Тайвербом застосування препарату слід припинити та не поновлювати (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).
Тайверб з обережністю слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діарея.
При застосуванні Тайвербу повідомлялося про розвиток діареї, включаючи тяжкі випадки (див. розділ «Побічні реакції»). Діарея може бути потенційно життєво небезпечною, якщо супроводжується дегідратацією, нирковою недостатністю, нейтропенією та/або дисбалансом електролітів. Повідомлялось про летальні випадки. Діарея зазвичай виникає рано під час лікування Тайвербом, майже у половини хворих з діареєю вона виникає вперше протягом 6 днів. Це зазвичай триває 4-5 днів. Тайвербасоційована діарея зазвичай є невисокого ступеня тяжкості. Тяжка діарея ІІІ та ІV ступеня за класифікацією побічних реакцій Національного інституту раку виникала у < 10 % та < 1 % пацієнтів відповідно. Раннє виявлення та втручання є критично важливим для оптимального лікування діареї. На початку лікування характер випорожнень пацієнта та будь-які інші симптоми (лихоманка, спазмуючий біль, нудота, блювання, запаморочення та спрага) потрібно виявити, щоб мати можливість спостерігати за їх змінами під час лікування та ідентифікувати пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діареї. Пацієнтів слід попередити, що необхідно негайно доповідати про будь-які зміни у характері випорожнень кишечнику. У потенційно тяжких випадках діареї слід визначати кількість нейтрофілів та вимірювати температуру тіла. Рекомендується починати швидке лікування діареї із застосуванням протидіарейних препаратів, таких як лоперамід, після першого неоформленого випорожнення. При тяжкому перебігу захворювання може бути потрібне пероральне або внутрішньовенне введення електролітів та рідин, застосування антибіотиків, таких як фторхінолони (особливо якщо діарея триває більше 24 годин, є лихоманка або нейтропенія ІІІ та ІV ступеня), припинення або відміна застосування препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Тяжкі шкірні реакції.
Є повідомлення про тяжкі шкірні реакції при застосуванні лапатинібу. У разі підозри на мультиформну еритему або реакції, які є загрозливими для життя, такі як синдром Стивенса-Джонсона або токсичний епідермальній некроліз (наприклад, прогресуюче шкірне висипання часто з пухирцями або порушеннями слизової оболонки) лікування лапатинібом слід припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Супутнє застосування з інгібіторами та індукторами CYP 3 A 4.
Супутнє застосування Тайвербу з інгібіторами та індукторами CYP3A4 слід проводити з обережністю через збільшення або зменшення концентрації лапатинібу відповідно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час лікування Тайвербом слід уникати застосування грейпфрутового соку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід уникати сумісного застосування Тайвербу з іншими лікарськими засобами з вузьким терапевтичним індексом, що є субстратами для CYP3A4 та/або CYP2С8 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід уникати сумісного застосування з речовинами, що підвищують рН шлунку, оскільки розчинність та абсорбція лапатинібу можуть зменшуватися (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінок репродуктивного віку слід попереджати про використання відповідних заходів контрацепції та необхідність уникати вагітності під час лікування Тайвербом. Достатніх та відповідно контрольованих досліджень щодо застосування Тайвербу вагітним немає. Тайверб не мав тератогенних властивостей у дослідженнях на вагітних тваринах, але спричиняв незначні відхилення у розвитку при застосуванні у дозах, токсичних для самки. Потенційний ризик для людей невідомий.
Слід уникати застосування Тайвербу у період вагітності за винятком станів, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Безпечного застосування Тайвербу в період годування груддю не встановлено. Невідомо, чи виводиться Тайверб у грудне молоко. Оскільки багато препаратів екскретуються у грудне молоко та зважаючи на потенційний ризик розвитку побічних реакцій у новонароджених, які знаходяться на грудному годуванні, рекомендується під час лікування Тайвербом припинити годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Клінічних досліджень із вивчення такого впливу не проводилось. Фармакологічні властивості препарату дають змогу передбачити відсутність шкідливого впливу на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Однак при вирішенні питання про здатність пацієнта виконувати роботу, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід звернути увагу на клінічний стан пацієнта та характер побічних реакцій.
Спосіб застосування та дози.
Курс лікування призначає лише лікар, який має досвід застосування протипухлинних препаратів.
Перед початком лікування необхідно визначити рівень фракції викиду лівого шлуночка для того, аби впевнитись, що його початковий рівень знаходиться у межах встановлених норм (див. розділ «Особливості застосування»). Контроль за рівнем фракції викиду лівого шлуночка повинен продовжуватись під час лікування Тайвербом для того, щоб його зменшення не сягнуло нижче допустимих норм (див. « Припинення прийому або зменшення дози», «Порушення з боку серцево-судинної системи»).
Тайверб слід приймати за 1 годину до або через 1 годину після їди (див. розділ «Фармакокінетика»). Рекомендовану добову дозу Тайвербу не слід ділити. Для зменшення варіабельності кожного окремого пацієнта застосування Тайвербу слід стандартизувати стосовно споживання їди, наприклад слід завжди приймати препарат за одну годину до їди.
Пропущені дози препарату не слід приймати додатково, наступний прийом препарату слід продовжити згідно з графіком застосування (див. розділ «Передозування»).
При сумісному застосуванні з іншими препаратами необхідно ознайомитися з інструкціями з медичного застосування цих препаратів.
Тайверб у комбінації з капецитабіном.
Рекомендована доза Тайвербу становить 1250 мг (5 таблеток) 1 раз на добу щодня.
Рекомендована доза капецитабіну – 2000 мг/м 2 /добу за 2 прийоми (кожні 12 годин) кожного дня з 1-го по 14-й день 21-добового циклу лікування. Рекомендується приймати капецитабін з їжею або протягом 30 хв після їди.
Тайверб у комбінації з трастузумабом
Рекомендована доза Тайвербу становить 1000 мг (4 таблетки) 1 раз на добу щодня.
Рекомендована доза трастузумабу – 4 мг/кг маси тіла як внутрішньовенна навантажувальна доза, потім 2 мг/кг маси тіла внутрішньовенно 1 раз на тиждень.
Тайверб у комбінації з інгібітором ароматази.
Рекомендована доза Тайвербу становить 1500 мг (6 таблеток) 1 раз на добу щодня.
Рекомендована доза інгібітора ароматази летрозолу становить 2,5 мг 1 раз на добу. При застосуванні Тайвербу з альтернативним інгібітором ароматази необхідно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цього препарату.
Припинення прийому або зменшення дози.
Порушення з боку серцево-судинної системи ( див. розділ «Особливості застосування»)
Лікування Тайвербом слід припинити у разі появи симптомів, асоційованих зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка до ІІІ ступеня і більше (за класифікацією Національного інституту раку) або якщо фракція викиду впала нижче рівня допустимої норми. Поновити лікування Тайвербом можна не раніше як через 2 тижні у зменшеній дозі (1000 мг/добу при застосуванні з капецитабіном, 750 мг/добу при застосуванні з трастузумабом або 1250 мг/добу при застосуванні з інгібітором ароматази) і лише тоді, коли рівень фракції викиду лівого шлуночка знаходиться у межах норми та хворий не має симптомів, асоційованих зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка. Базуючись на наявних даних, більшість випадків зниження фракції викиду лівого шлуночка трапляється у межах перших 12 тижнів лікування, дані про довготривалі наслідки обмежені.
Інтерстиціальні захворювання легень/пневмоніти (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»)
Лікування Тайвербом слід припинити у разі появи легеневих симптомів, що свідчать про розвиток інтерстиціального запалення легень/пневмоніту ІІІ ступеня і більше (за класифікацією побічних реакцій Національного інституту раку).
Діарея (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»)
Лікування Тайвербом слід перервати у разі появи діареї ІІІ ступеня або діареї І або ІІ ступеня (за класифікацією побічних реакцій Національного інституту раку) з ознаками ускладнення (від помірних до тяжких абдомінальних спазмів, нудоти або блювання більших або відповідних ІІ ступеню тяжкості (за класифікацією побічних реакцій Національного інституту раку), зниження працездатності, пропасниця, сепсис, нейтропенія, відкрита кровотеча або дегідратація). Поновити лікування Тайвербом можна у зменшеній дозі (1000 мг/добу при застосуванні з капецитабіном, 750 мг/добу при застосуванні з трастузумабом або 1250 мг/добу при застосуванні з інгібітором ароматази), коли діарея зменшиться до ступеня І або менше. Лікування Тайвербом слід припинити назавжди, якщо у хворого діарея ІV ступеня (за класифікацією побічних реакцій Національного інституту раку).
Тяжкі шкірні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)
У разі виникнення у пацієнтів тяжких прогресуючих шкірних реакцій: висипання з пухирцями або порушеннями слизової оболонки лікування лапатинібом слід припинити.
Інші прояви токсичності препарату
Рішення про припинення або перерву у застосуванні препарату може бути прийнято, якщо рівень токсичних проявів у хворого буде більший або відповідати ІІ ступеню за класифікацією побічних реакцій Національного інституту раку. Лікування може бути поновлено зі стандартної дози 1250 мг/добу при застосуванні з капецитабіном, 1000 мг при застосуванні з трастузумабом або 1500 мг/добу при застосуванні з інгібітором ароматази, якщо рівень токсичних проявів зменшиться до І ступеня і нижче. У разі повторного виникнення токсичних проявів доза Тайвербу може бути зменшена до 1000 мг/добу при застосуванні з капецитабіном, до 750 мг/добу при застосуванні з трастузумабом або 1250 мг/добу при застосуванні з інгібітором ароматази.
Ниркова недостатність
Змінювати дозу Тайвербу пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю не потрібно. З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, оскільки відсутній досвід застосування препарату цій групі пацієнтів.
Печінкова недостатність
Лапатиніб метаболізується у печінці. Печінкова недостатність помірного та тяжкого ступеня асоціюється з 56 % та 85 % збільшенням системного впливу лапатинібу відповідно. Застосовувати Тайверб хворим із порушенням функції печінки слід обережно через збільшений вплив препарату (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика, спеціальні групи пацієнтів»).
Хворим з тяжкою недостатністю печінки (клас С за класиікацією Чайлда-П'ю) дозу Тайвербу слід зменшувати. Вважається, що зменшення дози з 1250 мг до 750 мг/на добу або з 1500 мг/добу до 1000 мг/добу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю може скоригувати системну експозицію (AUC) до нормальних величин. Однак клінічні дані стосовно такої корекції дози для хворих із тяжкою печінковою недостатністю відсутні (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика, спеціальні групи пацієнтів»).
Хворі літнього віку
Відмінностей в ефективності, переносимості та безпеці застосування препарату у комбінації з летрозолом залежно від віку виявлено не було. Даних щодо застосування препарату у комбінації з капецитабіном та трастузумабом для лікування хворих віком понад 65 років недостатньо.
Діти.
Безпека та ефективність застосування Тайвербу дітям не встановлені, тому не рекомендується його застосовувати у педіатричній практиці.
Передозування.
Специфічного антидоту інгібіції EGFR (ErbB1) та/або HER2 (ErbB2) фосфорилювання тирозину немає. Максимальна добова доза, що застосовувалась у дослідженнях, становила 1800 мг.
Частіший прийом Тайвербу може призводити до підвищення концентрації препарату у сироватці крові, тому не можна надолужувати пропущені дози, а наступну дозу слід приймати згідно зі звичайним графіком (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Симптоми
При лікуванні пацієнтів Тайвербом були повідомлення про випадки передозування безсимптомного або такого, що супроводжувалося появою симптомів. Симптоми включали відомі побічні дії, асоційовані із застосуванням Тайвербу (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках виникали ураження волосистої частини шкіри голови, синусова тахікардія (однак з нормальною ЕКГ) та/або запаленням слизових оболонок.
Лікування
Ниркова екскреція не є суттєвим шляхом виведення Тайвербу, а препарат має високий ступінь зв'язування з білками плазми, тому гемодіаліз не може бути ефективним методом елімінації Тайвербу. Застосовується симптоматична терапія згідно з клінічним станом або згідно з національними рекомендаціями з лікування отруєнь.
Побічні реакції.
Безпека застосування Тайвербу вивчалась як при монотерапії, так і при супутньому застосуванні з іншими хіміотерапевтичними препаратами.
Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:
дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 < 1/10; нечасто ³ 1/1000 < 1/100; рідко ³ 1/10000 < 1/1000; дуже рідко < 1/10000.
Монотерапія Тайвербом
Метаболічні порушення
Дуже часто: анорексія.
Серцево-судинна система
Часто: зниження фракції викиду лівого шлуночка (див. розділи «Спосіб застосування та дози», Припинення прийому або зменшення дози, та «Особливості застосування»).
Зниження фракції викиду лівого шлуночка спостерігалось у приблизно 1 % хворих та у більше як 70 % було асимптоматичним. Стан поліпшувався або відновлювався у більш ніж 70 % випадків після припинення лікування Тайвербом. Симптоматичне зменшення фракції викиду спостерігалося в 0,3 % пацієнтів. Симптоми включали диспное, серцеву недостатність, відчуття серцебиття.
Невелике подовження інтервалу QT, залежне від концентрації препарату, спостерігалось у відкритому неконтрольованому дослідженні І фази, тому вплив препарату на QT інтервал виключити не можна.
Дихальна система
Нечасто: інтерстиціальні захворювання легень/пневмоніт.
Травна система
Дуже часто: діарея 1 , що може спричиняти дегідратацію (див. розділи «Спосіб застосування та дози», Припинення прийому або зменшення дози, та «Особливості застосування»), нудота, блювання.
Більшість випадків діареї були І або ІІ ступеня тяжкості.
Гепатобіліарна система
Нечасто: гіпербілірубінемія, гепатотоксичність.
Підвищення рівня білірубіну може бути пов'язане з гальмуванням лапатинібом печінкового захоплення через органічний транспортний аніонний протеїн 1В1 (organic anion transporter protein 1B1 – OATP1B1) або гальмування екскреції у жовч через Р-глікопротеїн (p-glicoprotein) або білок резистентності раку молочної залози (breast cancer resistance protein – BCRP).
Шкіра та підшкірні тканини
Дуже часто: висип 1 (включаючи акне) (див. розділи «Спосіб застосування та дози», Припинення прийому або зменшення дози» ).
Часто: ураження нігтів, включаючи параніхії.
Імунна система
Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію (див. розділ «Протипоказання»).
Загальні порушення
Дуже часто: слабкість.
Тайверб у комбінації з капецитабіном.
Нижчезазначені додаткові побічні реакції спостерігалися при комбінованому застосуванні Тайвербу з капецитабіном із частотою понад 5 % порівняно з монотерапією капецитабіном.
Травна система
Дуже часто: диспепсія.
Шкіра та підшкірні тканини
Дуже часто: сухість шкіри.
Додатково спостерігалися такі побічні реакції при комбінованому застосуванні Тайвербу з капецитабіном, але з однаковою частотою порівняно з монотерапією капецитабіном.
Травна система
Дуже часто: стоматит, запор, біль у животі.
Шкіра та підшкірні тканини
Дуже часто: долонно-підошовна еритродизестезія, свербіж.
Загальні розлади та порушення у місці введення
Дуже часто: запалення слизової оболонки (мукозит).
Кістково-м'язова система та сполучна тканина
Дуже часто: біль у спині та кінцівках.
Нервова система
Часто: головний біль.
Психічні порушення
Дуже часто: безсоння.
Тайверб у комбінації з трастузумабом
Додаткових побічних реакцій при застосуванні Тайвербу з трастузумабом не відмічалось. Спостерігалась підвищена частота виникнення кардіотоксичності, але ці явища за характером та тяжкістю були аналогічними тим, що спостерігались у програмі клінічного дослідження лапатинібу (див. розділ «Особливості застосування»).
Тайверб у комбінації з летрозолом
Нижчезазначені додаткові побічні реакції спостерігалися при комбінованому застосуванні Тайвербу з летрозолом із частотою понад 5 % порівняно з монотерапією летрозолом.
Нервова система:
Дуже часто: головний біль.
Судинні порушення
Дуже часто: відчуття припливів.
Дихальна система
Дуже часто: носові кровотечі, кашель, задишка.
Шкіра та підшкірні тканини
Дуже часто: алопеція, сухість шкіри, свербіж.
Кістково-м ' язова система та сполучна тканина
Дуже часто: біль у спині та кінцівках, артралгія.
Загальні розлади та порушення у місці введення
Дуже часто: астенія.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Блістери по 10 таблеток, 7 блістерів, вміщених у картонну упаковку або блістери по 12 таблеток, 7 блістерів, вміщених у картонну упаковку. Або по 70 таблеток у флаконі, вміщеному у картонну упаковку, або по 84 таблетки у флаконі, вміщеному у картонну упаковку.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед, Велика Британія/
Glaxo Operations UK Limited, United Kingdom.
Додатковий виробник для пакування та випуску серії.
Глаксо Веллком С.А., Іспанія/
Glaxo Wellcome SA, Spain.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Glaxo Operations UK Limited, Priory Street, Ware, Hertfordshire, SG12 0DJ, United Kingdom/
Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед, Прайорі стріт, Веа, Хертфордшир, SG12 0DJ, Велика Британія.
Glaxo Wellcome SA, Avenida de Extremadura 3, 09400 Aranda de Duero, Burgos, Spain/
Глаксо Веллком С.А., Авеніда де Екстремадура 3, 09400 Аранда де Дуеро, Бургос, Іспанія.
ЛАПАТИНИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа