БЕТАЛОК ЗОК табл. п/пл. об.,с замед. высв. 25 мг блистер №14

Для медицинского использования лекарственного средства

Байт Zoc.

( Betaloc ^® ZOK )

Место хранения:

Активный ингредиент : метопролол сукцинат;

1 таблетка содержит: 23,75 мг или 47,5 мг, или 95 мг метопролового сукцината, что соответствует 25 мг, или 50 мг, или 100 мг тартратного метопролола;

Вспомогательные вещества: этилцеллюлоза, гидроксипропилцеллюлоза, гипомелоза, микрокристаллическая целлюлоза, парафин, макрогол, диоксид кремния коллоидный безводный, стеарилфумарат натрия, диоксид титана (E 171).

Основные физико-химические свойства:

25 мг: белый или почти белый, овальный, смещение, покрытый пленкой раковины таблетки, с долем с обеих сторон и гравировка на одной стороне;

50 мг: белый или почти белый, круглый, диоксид, покрытый пленкой раковины таблетки, с налеткой на одной стороне и гравировка на второй стороне;

100 мг: белый или почти белый, круглый, двумя копии, покрытый пленкой оболочкой таблетки, с фигурой на одной стороне и гравировке на второй стороне.

Фармакотерапевтическая группа . Выборочные блокаторы бета-адренорецепторов.

ATH C код С07А В02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Метопролол - это селективная бета- ₁ -адренарие блокатора рецептора. Методопролол влияет на бета ₁ -рецепторы сердца в более низких дозах, чем необходимо для воздействия на бета ₂ -пеферические сосуды и бронхи. Селективность OOC Betalk - зависимая доза, поскольку максимальная концентрация в плазме крови в применении дозированной формы с отсроченным высвобождением значительно ниже, чем при получении той же дозы в виде обычной таблетки. Более высокая степень бета- ₁ -сселективна достигается благодаря дозировке в дозированной форме чака.

Методопролол не имеет бета-стимулирующего эффекта и демонстрирует небольшой мембранный стимул. Блататоры бета-рецепторов имеют негативный инфропный и хронотропной эффект.

Лечение метопролола снижает эффект катехоламинов на сердце с физической и психоэмоциональной нагрузкой и приводит к уменьшению сердечных сокращений, сердечной мощности, а также снижает повышенное артериальное давление. В стрессовых ситуациях сопровождается повышенным высвобождением адреналина из надпочечников, метопролол не мешает нормальному физиологическому расширению сосудов. В терапевтических дозах метопролол менее подвержен бронхиальным мышцам, чем неселективные бета-блокаторы. Это свойство предоставляет условия для лечения пациентов с бронхиальной астмой или другими выраженными обструктивными заболеваниями легких методом метопрололом в сочетании со стимуляторами рецепторов бета ₂ . МетодопроLolol влияет на высвобождение инсулина и углеводного метаболизма, чем небирательные бета-блокаторы, следовательно, он также может быть спроектирован для пациентов с диабетом. Методопролол меньше влияет на сердечно-сосудистый отклик в гипогликемии, например, тахикардия, и возвращающий уровень сахара в крови до нормальных значений происходит быстрее, чем в случае невыборных блокаторов бета-рецепторов.

В артериальной гипертонии БЕТАЛК ОК существенно снижает артериальное давление в течение более 24 часов, как в положении лжи, а также в положении стоя, а также во время физической активности. В начале лечения методопролол наблюдается в увеличении периферических сосудов. Однако с длительным лечением восстановления артериального давления может возникать путем уменьшения общего периферийного сопротивления сосудов на фоне неизменных сердечных выходов.

В 4-недельном исследовании с участием 144 пациентов в возрасте от 6 до 16 с существенной артериальной гипертензией соизов ZOK в дозах 1 и 2 мг / кг снизили исправили относительно плацебо систолическое артериальное давление на 4-6 мм рт. Диастолическое артериальное давление показало, что корректируется по отношению к снижению плацебо индикаторов на 5 мм рт. При нанесении более высоких доз препарата, а также дозозависимое снижение показателей давления при использовании препарата в дозах 0,2, 1 и 2 мг / кг. Значение разницы между возрастом, индикаторами масштаба Таннер (масштаб физической разработки подростков) или распределения не обнаружены.

Методопролол снижает риск сердечно-сосудистых смертельных последствий у мужчин с умеренной / тяжелой артериальной гипертензией. Нарушения от баланса электролита не наблюдались.

Эффект в хронической сердечной недостаточности: в исследовании Merit-HF (исследование выживания, которое приняло участие в части 3991 пациентов с хронической сердечной недостаточностью (класс II-IV NYHA) и сниженная доля выбросов (≤ 40)), беталки унции показали повышенную выживаемость Ставки и уменьшают количество случаев госпитализации. С длительными процедурами пациенты достигли общего улучшения симптомов (по классам Нью-Йоркской сердечной ассоциации и масштабом общей оценки лечения).

Кроме того, было показано, что лечение при получении бетальки Zoc увеличивает долю выпуска и снижает конечные систолические и терминальные диастолические объемы левого желудочка.

В тахирартизме влияние повышенной симпатологической активности заблокировано, и это приводит к более низкой частоте сердечных сокращений, в первую очередь из-за уменьшения автоматической функции в клетках ритма, а также из-за длительного времени супракуляционной проводимости. Методопролол снижает риск повторного инфарктного и смертельного следствия, особенно вдруг после инфаркта миокарда.

Фармакокинетика.

Бак с медленным унциями покорного высвобождения состоит из микрокапсул, содержащих гранулы метопролового сукцината, и каждая капсула представляет собой отдельную единицу содержимого. Каждая капсула покрыта полимерной мембраной, которая контролирует скорость высвобождения препарата. Таблетка быстро разрушается в контакте с жидкостью, а затем капсулы распределяются на значительной поверхности пищеварительного тракта. Выпуск не зависит от pH окружающей жидкости и продолжается почти на постоянной скорости в течение 20 часов. Эта форма дозировки препарата обеспечивает равномерную концентрацию метопролола сукцината в плазме крови и продолжительностью в течение 24 часов.

Восток унции полностью поглощен после перорального введения, и вещество поглощают весь пищеварительный тракт, а также в толстой кишке. Биодоступность подготовки беталка Сок составляет 30-40%. Методопролол метаболизируется в печени, предпочтительно с использованием CYP2D6. Были идентифицированы три основных метаболита, хотя ни один из них не имеет клинически значимого бета-блокирующего эффекта. Приблизительно 5% метопролола выводится в неизменной форме через почки, остальная часть дозы выводится в форме метаболитов.

Фармакокинетика метопролола у детей и подростков (6-17 лет) напоминает фармакокинетику у взрослых. Оформление в пероральном введении метопролола (Cl / F) увеличивается с линейной зависимостью относительно массы тела.

Клинические характеристики.

Индикация.

Противопоказание.

Кардиогенный шок. Синдром слабости узла синуса. Атриовентрикулярная блокада II и III степени. Сердечная недостаточность в этапе декомпенсации (отек легочной местности, гипоперфузия или артериальная гипотензия); Длительная или периодическая инотропная терапия, направленная на стимулирование бета-рецепторов. Симптоматическая брадикардия или артериальная гипотензия. Необработанная феохромоцитома.

Метаболический ацидоз.

Методопролол не следует назначать пациентам с подозрением о остром инфаркте миокарда при частоте сердечных сокращений <45 Ud / min, PQ Интервал> 0,24 С, систолическое артериальное давление <100 мМ HG, блокада сердца и степени, или / и тяжелая сердечная недостаточность. В случае симптомов сердечной недостаточности состояние пациентов с повторяющимися показателями артериального давления ниже 100 мм рт. В положении лежа перед лечением необходимо переоценить. Серьезное заболевание периферических сосудов с угрозой гангрена. Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата или других бета-блокаторов.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

Методопролол представляет собой субстрат фермента 2D6 CYP 2D6. На концентрации метопролола в плазме крови может повлиять на препараты, которые ингибируют CYP 2D6, например, представляют собой хинидин, тербинафин, пароксетин, флуоксетин, сертралин, цеменок, пропофенон и дифенгидрамин. В начале лечения этими препаратами может потребоваться уменьшить дозу бетальки Сок.

Следует избегать одновременного приема подготовки беталока Зука со следующими лекарствами

Производные барбитурной кислоты : барбитураты (исследованы для пентобарбитала) стимулируют метаболизм метаболизма путем индуцирования фермента.

Променон : у четырех пациентов получают лечение метопрололом, после получения профилена концентрации метопролола в плазме крови увеличилось в 2-5 раз, а у двух пациентов есть побочные эффекты, которые типичны для метопролола. Взаимодействие было подтверждено восемью здоровыми добровольцами. Это взаимодействие может быть связано с тем, что пропофенон, как хинидин, подавляет метаболизм обмена веществ через цитохромную систему P450 2D6. Результатом такой комбинации, вероятно, непредсказуемо, поскольку Promenon также имеет бета-блокирующие свойства.

Verapamil : в сочетании с бета-блокаторами (описанными для атенолола, прифанолола и пендолола) верапамил может вызвать брадикардию и снижение артериального давления. Верапамил и бета-блокаторы имеют аддитивное ингибирующее влияние на атриовентрикулярную проводимость и функцию узла синуса.

Одновременное использование препарата беталков ООК со следующими препаратами может потребовать корректировок доз

Амиодарон: Уведомление о клинических случаях подтверждает, что пациенты, принимающие амиодарон, могут развиваться выраженная синусовая брадикардия в случае одновременного использования препарата с метопрололом. Амиодарон имеет чрезвычайно долгий период полураспада (примерно 50 дней), что означает, что взаимодействие может происходить в течение длительного времени после отмены этого препарата.

Антиаритмические препараты класса I : антиаритмические препараты класса I класса и бета-блокаторов класса имеют добавку негативного неотражающегося эффекта, что может привести к серьезным побочным эффектам гемодинамики у пациентов с нарушенной функцией левого желудочка. Также необходимо избегать использования этой комбинации с синдромом слабости узла синуса и нарушением атриовентрикулярной проводимости. Это взаимодействие лучше всего описано для дисопирамида.

Нестероидные противовоспалительные / антиревматические препараты (NSAID) : показано, что НПВП противодействуют антигипертензивным эффектам бета-блокаторов. В основном изучал индометацин. Вероятно, это взаимодействие не происходит с Sutindac. Изучение негативного взаимодействия проводилось с диклофенаком.

Гликозиды гликозидов : одновременное приема гликозидов гликозидов и блокаторов бета-рецепторов может увеличить время артриовентрикулярной проводимости и свинца брадикардии.

Дифенгидрамин : дифенгидрамин уменьшает (в 2,5 раза) клиренс метопролола до альфа-гидроксиметопролола через систему CYP 2D6 у лиц, имеющих быструю гидроксилирование. Эффекты метопролола усиливаются.

DILTIAZEM: DILTIAZEM и β-рецепторные блокаторы имеют ингибирующий ингибирующий аддитивный на антиуровневую проводимость и функцию пазуха. При лечении дилтиацема наблюдалось (уведомление о случаях), выраженные брадикардией.

Эпинефрин: после введения пациентов с адренарным (адреналином), используемых небирающими блокаторами бета-рецепторов (включая пиндолол и прифанолол), выраженной артериальной гипертонией и брадикардией (примерно примерно

10 сообщений). Кроме того, предполагалось, что эпинефрин, который находится в местном анестетическом действии, может провоцировать развитие этих реакций в случае внутрисосудистого введения препарата. Риск, вероятно, будет меньше в случае использования с помощью кардио избирательных бета-рецепторов.

Фенилпропаноламин : фенилпропаноламин (норефедрин) в одной дозе 50 мг может привести к патологическому увеличению диастолического артериального давления у здоровых добровольцев. Пропранолол в целом противодействует увеличению кровяного давления с фенилпропаноламином. Однако блокировщики бета-рецепторов могут провоцировать парадоксальные гипертонические реакции у пациентов, которые используют высокие дозы фенилпропраноламина. В двух случаях гипертонические кризисы были описаны во время лечения фенилпропаноламином.

Хинидин : хинидин ингибирует метаболизм метапролола в так называемых быстрых метаболизаторах (более 90% в Швеции) со значительным увеличением уровня плазмы крови и, в результате, усиление блокады бета-рецептора. Соответствующее взаимодействие может наблюдаться с другими бета-блокаторами, метаболизированными одним и тем же ферментом (цитохромный P450 2d6).

Клонидин : бета-блокаторы могут потенцифицировать гипертензионную реакцию с внезапной степенью клонидина. В случае, если необходимо отменить сопутствующую терапию с помощью клонидина, бета-блокатор следует отменять несколько дней до отмены клонидина.

Rifampicin : Rifampicin может стимулировать метаболизм метопролола, что приводит к уменьшению его уровней в плазме крови.

Пациенты, получающие другие бета-блокаторы одновременно с метопрололом (например, глазными каплями) или ингибиторами моноаминовых оксидаз (MAO) должны подвергаться тщательному наблюдению. Назначение вдыхаемой анестетики пациентам, получающим лечение блокаторами бета-рецепторов, усиливает эффект кардиотессива. У пациентов, получающих бета-блокаторы, может потребоваться восстановить дозу пероральных антидиабетических агентов. Концентрация метопролола в плазме крови может увеличиваться, если она одновременно вводится циминадином или гидулазином.

Концентрация метопролола в плазме крови может увеличиваться, если вы используете алкоголь одновременно.

Пациенты, получающие одновременно с метамопроловыми блокаторами симпатических ганглиев, должны подвергаться тщательному наблюдению.

Методопролол может нарушать устранение лидокаина.

Необходимо предписывать пациентам с осторожностью пациентам, которые используются стимуляторы бета2 рецепторов и рецепторов бета1, а также дигидропиридина.

Там может возникнуть необходимость в дополнительной коррекции дозы инсулина у пациентов, получающих бета-блокаторы.

Осторожно следует обнаружить в случае одновременного использования метопролола с эрготамином.

Необходимо объединить метопролол с другими препаратами с антигипертензивным эффектом.

Особенности приложения.

Пациенты, получающие лечение бета-блокаторами, не следует вводить внутривенно верапамилом.

Методопролол может привести к нарушению периферической артериальной кровообращения, такой как переменная хромота. Пациенты с тяжелыми расстройствами функций почек, с серьезными острыми состояниями и пациентами, получающими комбинированное лечение лекарствами лекарств, особое внимание следует уделить.

У пациентов с стенокардией, частота и тяжесть атак стенокардии могут увеличиваться в результате опосредованных альфа-рецепторов, сужающих коронарных сосудов. Следовательно, таких пациентов не следует назначать не избирательные бета-блокаторы. Выборочная бета- ₁ -блокировка должна применяться с осторожностью.

При лечении пациентов с бронхиальной астмой или другими обструктивными заболеваниями легких оно одновременно назначают адекватную терапию бронходилатора. Возможно, нужно будет увеличить дозу бета ₂ -рецепторных стимуляторов.

Во время лечения риск воздействия на метаболизм углеводов или риск скрытой гипогликемии меньше, чем при нанесении не селективных бета-блокаторов.

Очень редко, состояние пациентов с нарушением атриовентрикулярной проводимости умеренной тяжести может ухудшаться (возможно, атриовентрикулярная блокада).

Бета-блокаторная терапия может ухудшить эффективность лечения анафилактической реакции. Лечение адреналина в обычных дозах не всегда приводит к ожидаемому терапевтическому эффекту.

Пациенты в FeoChromocyte при лечении бетальников унции должны одновременно назначать альфа-блокатору.

Данные контролируемых клинических исследований по эффективности и безопасности препарата у пациентов с тяжелой стабильной симптоматической сердечной недостаточностью (класс IV для NYHA) ограничены. Лечение таких пациентов следует проводить только врачами со специальными навыками и опытом (см. Раздел «Способ применения и доза»).

Пациенты с симптоматической сердечной недостаточностью в сопровождении острого инфаркта миокарда и нестабильной стенокардии, были исключены из исследования, что установило возможность использования препарата в сердечной недостаточности. Следовательно, эффективность и безопасность лечения острых инфарктов на миокардах, сопровождаются сердечной недостаточностью, не имеет документального подтверждения. Противопоказан к использованию Bok Betalks с некомпенсированной сердечной недостаточностью.

Раптова відміна бета-блокаторів є небезпечною, особливо у пацієнтів групи високого ризику, та може погіршувати хронічну серцеву недостатність, а також підвищувати ризик розвитку інфаркту міокарда та раптового летального наслідку. Тому припиняти лікування препаратом Беталок Зок з будь-яких причин необхідно, по можливості, поступово, протягом не менше 2 тижнів, коли доза препарату на кожному етапі зменшується вдвічі до останньої дози 12,5 мг (половина таблетки 25 мг). Останню дозу слід приймати протягом принаймні 4-х діб до повної відміни препарату. У випадку поновлення симптомів рекомендується сповільнити зниження дози.

У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок Зок. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування бета-блокаторами не рекомендується. Якщо відміна метопрололу вважається необхідною, то вона, по можливості, повинна відбуватися не менше ніж за 48 годин до загальної анестезії. Термінового ініціювання застосування високих доз метопрололу в пацієнтів, які перенесли несерцеві хірургічні втручання, слід уникати, оскільки це пов'язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, включаючи летальні наслідки у пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику.

Однак, у деяких пацієнтів є бажаним використання бета-блокаторів як премедикації. У таких випадках необхідно обирати анестетик з незначним негативним інотропним ефектом з метою мінімізації ризику пригнічення діяльності міокарду.

Слід ретельно контролювати гемодинамічний статус у пацієнтів із підозрюваним або визначеним інфарктом міокарду.

Застосування метопрололу може спричинити погіршення менш тяжких порушень периферичного кровообігу.

У пацієнтів із серцевою недостатністю в анамнезі або з бідним серцевим резервом слід враховувати потребу в супутній терапії діуретиками.

Застосування метопрололу може привести до розвитку брадикардії у пацієнтів.

Слід з обережністю призначати метопролол пацієнтам із серцевою блокадою І ступеня.

Метопролол може маскувати ранні симптоми гострої гіпоглікемії при тахікардії, а також симптоми тиреотоксикозу.

Слід приділяти серйозну увагу пацієнтам із псоріазом.

При застосуванні метопрололу у пацієнтів із лабільним та цукровим діабетом І типу може виникнути потреба у корекції гіпоглікемічої дози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Беталок Зок не слід застосовувати у період вагітності та годування груддю, якщо лікар не вважає, що користь переважає можливу шкоду для плода/дитини. Бета-блокатори зменшують плацентарний кровотік, що може привести до внутрішньоутробної загибелі плода, незрілості та передчасних пологів.

Годування груддю

Грудне вигодовування не рекомендується. Кількість метопрололу, що потрапляє з грудним молоком, не повинна привести до значних бета-блокуючих ефектів у новонароджених, якщо мати застосовує звичайні терапевтичні дози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування препаратом Беталок Зок може виникнути запаморочення та стомлюваність. Пацієнтів, діяльність яких пов'язана з напруженням уваги, а саме: керування автомобілем та роботі з механізмами, слід попередити про можливість виникнення таких ефектів.

Спосіб застосування та дози.

Беталок Зок застосовувати 1 раз на добу, бажано зранку. Таблетки з уповільненим вивільненням можна ділити, але їх не слід розжовувати або кришити. Таблетки слід запити щонайменше 0,5 склянки рідини. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність препарату.

Дозу підбирати індивідуально, щоб уникнути розвитку брадикардії, дозу препарату слід коригувати. Рекомендується наступне дозування

Артеріальна гіпертензія

50-100 мг 1 раз на добу. Якщо доза 100 мг є недостатньою для досягення терапевтичного ефекту, препарат можна комбінувати з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами, бажано діуретиками та антагоністами кальцію дигідропіридинового типу, або ж збільшити дозу препарату.

Стенокардія

100-200 мг 1 раз на добу. У разі необхідності Беталок Зок можна комбінувати з нітратами або збільшити дозу.

Додаткова терапія при лікуванні інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту, діуретиків і, можливо, препаратів наперстянки у разі стабільності симптоматичної серцевої недостатністі.

Пацієнти повинні знаходитися у стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів декомпенсації протягом щонайменше 6 тижнів та без суттєвих змін базисної терапії протягом останніх 2 тижнів.

Лікування серцевої недостатності бета-блокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптомів. У деяких випадках можливе подальше продовження терапії або зменшення дози препарату, в окремих випадках може знадобитися відміна препарату. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) розчинати терапію Беталок Зок повинен лише досвідчений спеціаліст.

Стабільна серцева недостатність, ІІ функціональний клас.

Рекомендована початкова доза Беталок Зок у перші два тижні становить 25 мг 1 раз на добу. Після 2 тижнів дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу, і далі дозу можна подвоювати кожні 2 тижні. Цільова доза Беталок Зок для тривалого лікування становить 200 мг 1 раз на добу.

Стабільна серцева недостатність, III -IV функціональний клас.

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг (половина таблетки 25 мг) 1 раз на добу. Доза препарату коригується індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися. Після 1-2 тижнів прийому Беталок Зок дозу препарату можна збільшити до 25 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні доза препарату може бути збільшена до 50 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять вищі дози, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг на добу.

У випадку артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може виникнути необхідність зменшити дозу супутнього препарату або зменшити дози Беталок Зок. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дозу Беталок Зок необхідно зменшувати. Однак дозу не слід підвищувати, поки стан пацієнта не стабілізується. Також може виникнути необхідність ретельно контролювати функції нирок.

Серцева аритмія.

100-200 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити.

Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда.

Рекомендована пітримуюча доза становить 200 мг 1 раз на добу.

Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям.

100 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити.

Профілактика мігрені.

100-200 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Коригування дози препарату не потрібно, оскільки швидкість виведення незначним чином залежить від функції нирок.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Зазвичай Беталок Зок пацієнтам із цирозом печінки слід призначати у тій самій дозі, що й пацієнтам з нормальною функцією печінки. Тільки у випадку дуже тяжкого порушення функції печінки (наприклад, у пацієнтів після операції шунтування) може знадобитися зменшення дози.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози не потрібне.

Діти.

Безпека та ефективність препарату Беталок Зок у лікуванні дітей при показаннях на даний час ще не визначені. Дані відсутні.

Передозування.

Токсичність : у дорослої людини прийом дози 7,5 г став причиною летальної інтоксикації. Прийом 100 мг препарату 5-річною дитиною не супроводжувався симптомами інтоксикації після промивання шлунка. Помірну інтоксикацію спричинила доза 450 мг у 12-річної дитини та доза 1,4 г у дорослої людини, серйозну інтоксикацію у дорослої людини спричиняла доза 2,5 г, а доза 7,5 г – дуже серйозну інтоксикацію.

Симптоми : найважливішими є серцево-судинні симптоми, проте у деяких випадках, особливо у дітей та осіб молодого віку, можуть переважати симптоми з боку центральної нервової системи та пригнічення дихання. Брадикардія, атріовентрикулярна блокада I-IІІ ступеня, подовження інтервалу QT (винятковий випадок), асистолія, зниження артеріального тиску, недостатня периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок. Пригнічення дихання, зупинка дихання. Інші: стомлюваність, сплутаність свідомості, втрата свідомості, дрібнорозмашистий тремор, судоми, потіння, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливо, спазм стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія. Вплив на нирки. Тимчасовий міастенічний синдром. Одночасне вживання алкоголю, гіпотензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хвилин – 2 години після прийому препарату.

Лікування : у разі необхідності – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно дорослим, 10-20 мкг/кг маси тіла – дітям) слід ввести до промивання шлунка (через ризик вагусної стимуляції). Може знадобитися інтубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об'єму; інфузія глюкози; моніторування ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1-2 мг (головним чином при вагусних симптомах). У разі пригнічення функції міокарда: інфузія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату 9 мг/мл, 10-20 мл. Можна ввести глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно протягом 1 хвилини з наступною інфузією, а також амринон. У деяких випадках було ефективним додавання епінефрину (адреналіну). Інфузія натрію (хлориду або бікарбонату) у разі подовження QRS-комплексу та аритмії. Можна використати кардіостимулятор. У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин. При бронхоспазмі призначати тербуталін (ін'єкція або інгаляція). Симптоматична терапія.

Побічні реакції.

Побічні реакції спостерігаються приблизно у 10 % пацієнтів, зазвичай вони є дозозалежними. Побічні реакції, пов'язані із застосуванням метопрололу, наведені нижче залежно від класу органів і частоти. Частоти визначаються наступним чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 - < 1/10); нечасто (> 1/1000 - < 1/100); рідко

(> 1/10000 - < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних).

Також при застосуванні метопрололу можуть спостерігатися безсоння, сонливість, амнезія, серцева блокада І ступеню, погіршення існуючої AV-блокади, постуральні розлади (дуже рідко із синкопе), феномен Рейно, посилення симптомів переміжної кульгавості, висип (у формі псоріатиформної кропив'янки та дистрофічних уражень шкіри), імпотенція/сексуальна дисфункція, прекардіальний біль, поява антинуклеарних антитіл (не пов'язаних із системним червоним вовчаком).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. Таблетки по 25 мг – по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; таблетки по 50 мг або по 100 мг – по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АстраЗенека АБ, Швеція/AstraZeneca AB, Sweden.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Гертуневеген, 151 85 Содертал'є, Швеція/ Gartunavagen, 151 85 Sodertalje, Sweden.