Личный кабинет
ИМАТИНИБ ГРИНДЕКС капс. тверд. 100 мг блистер №120
rx
Код товара: 307568
Производитель: Grindeks (Латвия)
48 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 18.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Иматиниб
Иматиниб.
Место хранения:
Активный ингредиент: Imatinib (Imatinib);
1 твердое вещество капсулы содержит 100 мг иматиниба (в форме иматиниба мезилата);
Вспомогательные вещества: черепа (микрокристаллическая целлюлоза, силиконовый диоксид коллоидный безводный), кросс-отчет, тальк, стеарат магния;
Капсула (тело и крышка): оксид железа красный (E 172), желтый оксид железа (E 172), диоксид титана (E 171), желатин.
Активный ингредиент: Imatinib (Imatinib);
1 твердое вещество капсулы содержит 100 мг иматиниба (в форме иматиниба мезилата);
Вспомогательные вещества: черепа (микрокристаллическая целлюлоза, силиконовый диоксид коллоидный безводный), кросс-отчет, тальк, стеарат магния;
Капсула (тело и крышка): оксид железа красный (E 172), желтый оксид железа (E 172), диоксид титана (E 171), желатин.
Лекарственная форма. Капсулы твердые.
Основные физико-химические свойства: твердые желатиновые капсулы коричнево-оранжевого цвета. Содержание капсул - порошок от белого до светло-желтого или коррелированного желтого цвета.
Основные физико-химические свойства: твердые желатиновые капсулы коричнево-оранжевого цвета. Содержание капсул - порошок от белого до светло-желтого или коррелированного желтого цвета.
Фармакотерапевтическая группа. Другие противоопущенные средства. Ингибитор белкового киназы.
ATH L01X E01.
ATH L01X E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Immatinib представляет собой ингибитор белкового киназы, который подавляет тирозинскую киназу BCR-ABL. Это соединение селективно подавляет пролиферацию и стимулирует апоптоз в положительных клеточных клетках BCR-ABL, а также в виде свежепринудимых лейковых клеток у пациентов с присутствием в лейкоцитах филадельфии хромосом при хроническом положительном миелоидкозе и острой лимфоидной лейкемии. В исследованиях колоний, используя образцы костного мозга периферической крови и Ex vivo, Imatinib продемонстрировал селективное ингибирование колоний-положительных колоний BCR-ABL у пациентов с хронической миелоидной лейкемией (HML). In vivo соединение обнаруживает противоопухолевую активность при нанесении его в качестве отдельного животного с BCR-ABL-положительными опухолевыми клетками. Кроме того, imatinib представляет собой мощный ингибитор рецепторов для киназы для тирозина по отношению к тромбоцитному коэффициенту роста (TFR) и коэффициента эмбрионального клетка (FEC), C-KIT и подавляет изменения TGF и Fek из клеток. In vitro Immatinib подавляет пролиферацию и стимулирует апоптоз в клетках желудочно-кишечной слоевой опухоли, который выражается в активации мутационного набора.
Конститутивная активация фактора роста фактора роста (TFR) или тирозиназы роста (TFR) или киназы BCR-ABL - результат интеграции с различными белками или стимуляцией синтеза TFR, которые были вовлечены в патогенез MDS / MPR и неработающей рецидивирующей и / или метастатической химии и / или метастатические волокнистые фибросфим (DFSP). Immatinib ингибирует пролиферацию сигнала клеток, сопровождаемых деактивированной активностью киназы TGF и BCR-ABL-аблера.
Эффективность препарата обусловлена общей скоростью гематологической или цитогенетической реакции у пациентов с хроническим миелогенорозицидом (HML) и целевой ставкой отклика у пациентов с злокачественными опухолими, стромами пищеварительного тракта.
Фармакодинамика.
Immatinib представляет собой ингибитор белкового киназы, который подавляет тирозинскую киназу BCR-ABL. Это соединение селективно подавляет пролиферацию и стимулирует апоптоз в положительных клеточных клетках BCR-ABL, а также в виде свежепринудимых лейковых клеток у пациентов с присутствием в лейкоцитах филадельфии хромосом при хроническом положительном миелоидкозе и острой лимфоидной лейкемии. В исследованиях колоний, используя образцы костного мозга периферической крови и Ex vivo, Imatinib продемонстрировал селективное ингибирование колоний-положительных колоний BCR-ABL у пациентов с хронической миелоидной лейкемией (HML). In vivo соединение обнаруживает противоопухолевую активность при нанесении его в качестве отдельного животного с BCR-ABL-положительными опухолевыми клетками. Кроме того, imatinib представляет собой мощный ингибитор рецепторов для киназы для тирозина по отношению к тромбоцитному коэффициенту роста (TFR) и коэффициента эмбрионального клетка (FEC), C-KIT и подавляет изменения TGF и Fek из клеток. In vitro Immatinib подавляет пролиферацию и стимулирует апоптоз в клетках желудочно-кишечной слоевой опухоли, который выражается в активации мутационного набора.
Конститутивная активация фактора роста фактора роста (TFR) или тирозиназы роста (TFR) или киназы BCR-ABL - результат интеграции с различными белками или стимуляцией синтеза TFR, которые были вовлечены в патогенез MDS / MPR и неработающей рецидивирующей и / или метастатической химии и / или метастатические волокнистые фибросфим (DFSP). Immatinib ингибирует пролиферацию сигнала клеток, сопровождаемых деактивированной активностью киназы TGF и BCR-ABL-аблера.
Эффективность препарата обусловлена общей скоростью гематологической или цитогенетической реакции у пациентов с хроническим миелогенорозицидом (HML) и целевой ставкой отклика у пациентов с злокачественными опухолими, стромами пищеварительного тракта.
Фармакокинетика.
Immatinib был изучен с одним администрацией в диапазоне доз от 25 до 1000 мг за 1 день, 7 и 28 дней. Фармакокинетические профили были проанализированы на 1-й день, а также на 7-й день или 28-й день, когда были достигнуты концентрации иматиниба равновесия в плазме крови.
Поглощение
Абсолютная биодоступность препарата составляет в среднем 98%.
Биодоступность препарата в среднем составляет 98%. Коэффициент вариации AUC Imatinibus в плазме крови различается у разных пациентов при введении внутренне.
При нанесении препарата с высоким содержанием жира, по сравнению с потреблением пустого желудка, небольшое снижение степени поглощения (уменьшение размерности Imatinib на 11% и расширение Tmax на 1,5 часа, с небольшим снижением AUC до 7,4%).
Распределение
Согласно исследованиям in vitro, в клинически значимых концентрациях около 95% иматинибуса связывается с белками плазмы крови (главным образом с альбумином и кислотой α-гликопротеином, небольшой степенью ̶ с липопротеинами).
Метаболизм
Основной метаболит Imatinib, который циркулирует в кровоточестве, представляет собой производное пиперазина N-деметилида, которое in vitro имеет фармакологическую активность, аналогичную неизменной препарату. Было обнаружено, что значения плазмы AUC этого метаболита составляют только 16% AUC Imatinib. Связывание N-деметилизированного метаболита с белками плазмы крови аналогична неизменного препарата.
Immatinib и N-деметилированный метаболит вместе составляют около 65% циркулирующих радиоактивных (AUC (0-48)). Остальная часть циркулирующей радиоактивности состоит из ряда незначительных метаболитов.
Согласно исследованиям in vitro, CYP3A4 является основным ферментом человека P450, который катализирует бионтрансформацию Imatinib. Группа потенциальных препаратов для одновременного лечения (ацетаминофена, ацикловира, алопуринола, амфотеринофена, цитарабина, эритромицина, флуконазола, оксидюма, норфлоксацина, пенициллина V), только эритромицин (IC50 50 мкм) и флуконазол (IC50 118 мкм) показали ингибирующий эффект на Метаболизм Imatinibus, который может иметь клиническое значение.
Immatinib, согласно исследованиям in vitro, может быть конкурентным ингибитором маркера субстрата CYP2C9 CYP2D6 и CYP3A4 / 5. Значение Ki в микросомах человека составляло 27, 7,5 и 7,9 мкмоль / л соответственно. Максимальная концентрация плазмы крови у пациентов у пациентов составляла 2-4 мкмоль / л, следовательно, ингибирование CYP2D6 и / или CYP3A4 / 5-метаболизма в сыворотке крови возможна. Immatinib не вмешивается в бионтрасформацию 5-флурурацила, но ингибирует метаболизм паклитаксела в результате конкурентного ингибирования CYP2C8 (Ki = 34,7 мкм). Это значение Ki намного выше, чем плазма крови, ожидается у пациентов, которые используют IMatinib, поэтому нет взаимодействия, ожидаемого препарата для одновременного лечения или 5-фторурацила или паклитаксела и иматиниба.
Разведение
После орального использования 14C-обозначенного IMatinib, приблизительно 81% выделяется 7 дней, с фекалиями - 68% дозы введены, с мочой - 13% дозы. В неизменном состоянии примерно 25% доза (20% с фекалиями и 5% мочой) отображается. Остальное выделяется в виде метаболитов.
Фармакокинетика в плазме крови
Срок годности Immatinibu T1 / 2 у здоровых добровольцев составляет примерно 18 часов, подтверждающий тот факт, что рецепт препарата 1 раз в день приемлемо. В диапазоне доз от 25 до 1000 мг наблюдается прямая линейная зависимость AUC из значения дозы. При введении повторных доз назначаются 1 раз в день, фармакокинетика Imatinibi не меняется, приготовление препарата с постоянным введением дозы 1 раз в день составляла 1,5 ± 2,5 раза больше, чем начальное значение.
Фармакокинетика у пациентов с желудочно-кишечными стромальными опухолями (Гист)
У пациентов с ГИС экспозиция составляла в 1,5 раза выше, чем у пациентов с HML при нанесении той же дозы (400 мг). Согласно предварительному анализу фармакокинетики у пациентов с ГИС, были установлены три переменных (альбумин, WBC и BILIRUBIN), которые имели статистическое отношение к фармакокинетике Imatinib. Снижение значения альбумина вызвало уменьшение зазора (CL / F), а также более высокий уровень WBC, который привел к уменьшению CL / F. Однако эти показатели недостаточно значительны для регулировки доз. В этой популяции пациентов присутствие метастазов в печени потенциально может привести к печеночной недостаточности и снижению метаболизма.
Immatinib был изучен с одним администрацией в диапазоне доз от 25 до 1000 мг за 1 день, 7 и 28 дней. Фармакокинетические профили были проанализированы на 1-й день, а также на 7-й день или 28-й день, когда были достигнуты концентрации иматиниба равновесия в плазме крови.
Поглощение
Абсолютная биодоступность препарата составляет в среднем 98%.
Биодоступность препарата в среднем составляет 98%. Коэффициент вариации AUC Imatinibus в плазме крови различается у разных пациентов при введении внутренне.
При нанесении препарата с высоким содержанием жира, по сравнению с потреблением пустого желудка, небольшое снижение степени поглощения (уменьшение размерности Imatinib на 11% и расширение Tmax на 1,5 часа, с небольшим снижением AUC до 7,4%).
Распределение
Согласно исследованиям in vitro, в клинически значимых концентрациях около 95% иматинибуса связывается с белками плазмы крови (главным образом с альбумином и кислотой α-гликопротеином, небольшой степенью ̶ с липопротеинами).
Метаболизм
Основной метаболит Imatinib, который циркулирует в кровоточестве, представляет собой производное пиперазина N-деметилида, которое in vitro имеет фармакологическую активность, аналогичную неизменной препарату. Было обнаружено, что значения плазмы AUC этого метаболита составляют только 16% AUC Imatinib. Связывание N-деметилизированного метаболита с белками плазмы крови аналогична неизменного препарата.
Immatinib и N-деметилированный метаболит вместе составляют около 65% циркулирующих радиоактивных (AUC (0-48)). Остальная часть циркулирующей радиоактивности состоит из ряда незначительных метаболитов.
Согласно исследованиям in vitro, CYP3A4 является основным ферментом человека P450, который катализирует бионтрансформацию Imatinib. Группа потенциальных препаратов для одновременного лечения (ацетаминофена, ацикловира, алопуринола, амфотеринофена, цитарабина, эритромицина, флуконазола, оксидюма, норфлоксацина, пенициллина V), только эритромицин (IC50 50 мкм) и флуконазол (IC50 118 мкм) показали ингибирующий эффект на Метаболизм Imatinibus, который может иметь клиническое значение.
Immatinib, согласно исследованиям in vitro, может быть конкурентным ингибитором маркера субстрата CYP2C9 CYP2D6 и CYP3A4 / 5. Значение Ki в микросомах человека составляло 27, 7,5 и 7,9 мкмоль / л соответственно. Максимальная концентрация плазмы крови у пациентов у пациентов составляла 2-4 мкмоль / л, следовательно, ингибирование CYP2D6 и / или CYP3A4 / 5-метаболизма в сыворотке крови возможна. Immatinib не вмешивается в бионтрасформацию 5-флурурацила, но ингибирует метаболизм паклитаксела в результате конкурентного ингибирования CYP2C8 (Ki = 34,7 мкм). Это значение Ki намного выше, чем плазма крови, ожидается у пациентов, которые используют IMatinib, поэтому нет взаимодействия, ожидаемого препарата для одновременного лечения или 5-фторурацила или паклитаксела и иматиниба.
Разведение
После орального использования 14C-обозначенного IMatinib, приблизительно 81% выделяется 7 дней, с фекалиями - 68% дозы введены, с мочой - 13% дозы. В неизменном состоянии примерно 25% доза (20% с фекалиями и 5% мочой) отображается. Остальное выделяется в виде метаболитов.
Фармакокинетика в плазме крови
Срок годности Immatinibu T1 / 2 у здоровых добровольцев составляет примерно 18 часов, подтверждающий тот факт, что рецепт препарата 1 раз в день приемлемо. В диапазоне доз от 25 до 1000 мг наблюдается прямая линейная зависимость AUC из значения дозы. При введении повторных доз назначаются 1 раз в день, фармакокинетика Imatinibi не меняется, приготовление препарата с постоянным введением дозы 1 раз в день составляла 1,5 ± 2,5 раза больше, чем начальное значение.
Фармакокинетика у пациентов с желудочно-кишечными стромальными опухолями (Гист)
У пациентов с ГИС экспозиция составляла в 1,5 раза выше, чем у пациентов с HML при нанесении той же дозы (400 мг). Согласно предварительному анализу фармакокинетики у пациентов с ГИС, были установлены три переменных (альбумин, WBC и BILIRUBIN), которые имели статистическое отношение к фармакокинетике Imatinib. Снижение значения альбумина вызвало уменьшение зазора (CL / F), а также более высокий уровень WBC, который привел к уменьшению CL / F. Однако эти показатели недостаточно значительны для регулировки доз. В этой популяции пациентов присутствие метастазов в печени потенциально может привести к печеночной недостаточности и снижению метаболизма.
Фармакокинетика населения
Согласно фармакокинетическим данным у пациентов с HML существовало небольшое влияние возраста на объем распределения (увеличение на 12% пациентов с возрастом> 65 лет). Это изменение не может считаться клинически значимым. Отмечен небольшой эффект массы тела на величину оформления Иматиниба; Для пациентов с весом тела 50 кг средний клиренс составляет 8,5 л / ч, а для пациентов с массу тела 100 кг средний клиренс увеличится до 11,8 л / ч. Эти изменения не являются достаточной основой для коррекции дозы, определяемой в зависимости от веса. Фармакокинетика IMatinibo также не зависит от пола и возраста.
Фармакокинетика у детей
Как у взрослых пациентов, иматиниб у детей быстро поглощался после принятия внутренне в обеих фазах исследований. Использование детей в дозах 260 и 340 мг / м2 / день достигает того же клинического значения, как при дозах 400 мг, так и на 600 мг у взрослых пациентов. Сравнение AUC (0-24) в 8-й день и 1-й день на уровне дозы 340 мг / м2 / день выявила кумуляцию, множественное 1.7, после повторного применения.
Пациенты с нарушенными органами
Immatinib и его метаболиты незначительно производятся почками. Поскольку почечный клиренс Иматиниба невелик, у пациентов с почечной недостаточностью снизить общее оформление незначительно. Рост составляет от около 1,5 до 2 раз. Хотя результаты фармакокинетических анализов показали, что существуют значительные варианты воздействия, средний эффект IMatinib не увеличился у пациентов с различной степенью дисфункции печени по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
Согласно фармакокинетическим данным у пациентов с HML существовало небольшое влияние возраста на объем распределения (увеличение на 12% пациентов с возрастом> 65 лет). Это изменение не может считаться клинически значимым. Отмечен небольшой эффект массы тела на величину оформления Иматиниба; Для пациентов с весом тела 50 кг средний клиренс составляет 8,5 л / ч, а для пациентов с массу тела 100 кг средний клиренс увеличится до 11,8 л / ч. Эти изменения не являются достаточной основой для коррекции дозы, определяемой в зависимости от веса. Фармакокинетика IMatinibo также не зависит от пола и возраста.
Фармакокинетика у детей
Как у взрослых пациентов, иматиниб у детей быстро поглощался после принятия внутренне в обеих фазах исследований. Использование детей в дозах 260 и 340 мг / м2 / день достигает того же клинического значения, как при дозах 400 мг, так и на 600 мг у взрослых пациентов. Сравнение AUC (0-24) в 8-й день и 1-й день на уровне дозы 340 мг / м2 / день выявила кумуляцию, множественное 1.7, после повторного применения.
Пациенты с нарушенными органами
Immatinib и его метаболиты незначительно производятся почками. Поскольку почечный клиренс Иматиниба невелик, у пациентов с почечной недостаточностью снизить общее оформление незначительно. Рост составляет от около 1,5 до 2 раз. Хотя результаты фармакокинетических анализов показали, что существуют значительные варианты воздействия, средний эффект IMatinib не увеличился у пациентов с различной степенью дисфункции печени по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
Клинические характеристики.
Индикация.
Индикация.
Лечение пациентов (взрослых и детей) с первым диагнозным положительным положительным (рН +) (при наличии в лейкоцитах филадельфии хромосомы (BCR-ABL)) хронической миелоидной лейкемии (HML), для которых трансплантат костного мозга не считается как первая линия терапии;
Лечение пациентов (взрослых и детей) с pH + HML в хронической фазе после неудачной терапии интерферон альфа в фазе ускорения или на фазе взрывающегося кризиса;
В химиотерапии взрослых пациентов с первой диагностированной положительной острой лимфоблучей лейкемией (pH + -GL) с присутствием в лейкоцитах филадельфии хромосомы;
В качестве монотерапии для взрослых пациентов с острыми лимфобластками лейкоза (pH + -Gell) в стадии рецидива или трудно лечить;
Лечение взрослых пациентов с миелодиспластиками / миелоплолиферативными заболеваниями (MDS / MPP), связанные с активацией фактора роста фактора роста (TGF);
Лечение взрослых с гиперхозинофильным синдромом (гидроэлектростанция) и / или хроническая эзозинофильная лейкемия (HEL) с реконструкцией генов FIP1L1-PDGFRα;
Лечение пациентов (взрослых и детей) с pH + HML в хронической фазе после неудачной терапии интерферон альфа в фазе ускорения или на фазе взрывающегося кризиса;
В химиотерапии взрослых пациентов с первой диагностированной положительной острой лимфоблучей лейкемией (pH + -GL) с присутствием в лейкоцитах филадельфии хромосомы;
В качестве монотерапии для взрослых пациентов с острыми лимфобластками лейкоза (pH + -Gell) в стадии рецидива или трудно лечить;
Лечение взрослых пациентов с миелодиспластиками / миелоплолиферативными заболеваниями (MDS / MPP), связанные с активацией фактора роста фактора роста (TGF);
Лечение взрослых с гиперхозинофильным синдромом (гидроэлектростанция) и / или хроническая эзозинофильная лейкемия (HEL) с реконструкцией генов FIP1L1-PDGFRα;
Лечение взрослых пациентов с набором (CD117) -позитивным неработаемым и / или метастатическим злокачественным желудочно-кишечным слоромальным опухолями (гистоми);
Адъювантная терапия взрослых пациентов, в которых наблюдается высокий риск рецидива набора (CD117) -позитивных злокачественных по желудочно-кишечным опухолям (гистор) после резекции. Пациенты, в которых существует низкий или минимальный риск, может не принимать адъювантную терапию;
Лечение взрослых пациентов с неработаемым дерматофиброзом (DFSP) и взрослыми пациентами с рецидивирующим и / или метастатическим DFSP, который не может быть удален хирургическим путем.
Адъювантная терапия взрослых пациентов, в которых наблюдается высокий риск рецидива набора (CD117) -позитивных злокачественных по желудочно-кишечным опухолям (гистор) после резекции. Пациенты, в которых существует низкий или минимальный риск, может не принимать адъювантную терапию;
Лечение взрослых пациентов с неработаемым дерматофиброзом (DFSP) и взрослыми пациентами с рецидивирующим и / или метастатическим DFSP, который не может быть удален хирургическим путем.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активным веществам или вспомогательным веществам, которые являются частью препарата.
Взаимодействие с другими лицензиями и другими типами взаимодействия.
Лекарства, которые могут увеличить концентрацию Imatinibus в плазме крови
Вещества, которые подавляют активность изонзима CYP3A4 Cytochrome P450 (например, кетоконазол, внутриконазол, эритромицин, кларитромицин) могут снизить обмен веществ и увеличить концентрацию Imatinib. Было значительное увеличение концентрации IMatinib (среднее значение Cmax i Auc увеличилось на 26% и 40% соответственно) у здоровых людей, когда препарат был предназначен совместимым с одной дозой кетоконазола (ингибитор CYP3A4). Осторожно следует наблюдать при назначении Imatinibi одновременно с ингибиторами класса CYP3A4.
Лекарства, которые могут снизить концентрацию Imatinibus в плазме крови
Вещества, которые являются стимуляторами активности CYP3A4, могут увеличить метаболизм и снизить концентрацию Imatinibus в плазме. В то же время лекарства, которые стимулируют CYP3A4 (например, дексаметазон, фенитоин, карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, питомник) могут ослабить действие Imatinib.
Лекарства, концентрация которых может варьироваться под влиянием иматиниба
Препарат увеличивает среднее значение CMAX I AUC Simvastatin (субстрат CYP3A4) в 2 и 3,5 раза соответственно, указывающее ингибирование Cyp3a4 Imatinib. Следовательно, следует осторожно, вводить одновременно с субстратами CYP3A4 с узким терапевтическим профилем (например, циклоспорином или пимозидом), и пациенты должны предупредить его, чтобы избежать или ограничить использование фармацевтических препаратов, содержащих парацетамол. Immatinib может увеличить концентрацию плазмы крови других лекарственных средств, метаболизированных CYP3A4 (триазолобензодиазепинов, дигидропиридинов и других блокаторов кальциевых каналов, ингибиторы HMG-COA редуктазы и т. Д.).
Поскольку Warfarin метаболизируется CYP2S9, пациенты, для которых следует принимать препараты, которые уменьшают коагуляцию крови, следует принимать, низким молекулярным или стандартным гепарином.
In vitro Immatinib подавляет активность цитохрома Isoenzyme CYP2D6 Cytochrome P450 в концентрациях, аналогичных концентрациям, которые влияют на активность CYP3A4. Следовательно, системный эффект на субстраты CYP2D6 потенциально увеличивается, если они предписываются вместе с Imatinib. Хотя конкретных исследований не было проведено, следует соблюдать уход.
Лекарства, которые могут увеличить концентрацию Imatinibus в плазме крови
Вещества, которые подавляют активность изонзима CYP3A4 Cytochrome P450 (например, кетоконазол, внутриконазол, эритромицин, кларитромицин) могут снизить обмен веществ и увеличить концентрацию Imatinib. Было значительное увеличение концентрации IMatinib (среднее значение Cmax i Auc увеличилось на 26% и 40% соответственно) у здоровых людей, когда препарат был предназначен совместимым с одной дозой кетоконазола (ингибитор CYP3A4). Осторожно следует наблюдать при назначении Imatinibi одновременно с ингибиторами класса CYP3A4.
Лекарства, которые могут снизить концентрацию Imatinibus в плазме крови
Вещества, которые являются стимуляторами активности CYP3A4, могут увеличить метаболизм и снизить концентрацию Imatinibus в плазме. В то же время лекарства, которые стимулируют CYP3A4 (например, дексаметазон, фенитоин, карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, питомник) могут ослабить действие Imatinib.
Лекарства, концентрация которых может варьироваться под влиянием иматиниба
Препарат увеличивает среднее значение CMAX I AUC Simvastatin (субстрат CYP3A4) в 2 и 3,5 раза соответственно, указывающее ингибирование Cyp3a4 Imatinib. Следовательно, следует осторожно, вводить одновременно с субстратами CYP3A4 с узким терапевтическим профилем (например, циклоспорином или пимозидом), и пациенты должны предупредить его, чтобы избежать или ограничить использование фармацевтических препаратов, содержащих парацетамол. Immatinib может увеличить концентрацию плазмы крови других лекарственных средств, метаболизированных CYP3A4 (триазолобензодиазепинов, дигидропиридинов и других блокаторов кальциевых каналов, ингибиторы HMG-COA редуктазы и т. Д.).
Поскольку Warfarin метаболизируется CYP2S9, пациенты, для которых следует принимать препараты, которые уменьшают коагуляцию крови, следует принимать, низким молекулярным или стандартным гепарином.
In vitro Immatinib подавляет активность цитохрома Isoenzyme CYP2D6 Cytochrome P450 в концентрациях, аналогичных концентрациям, которые влияют на активность CYP3A4. Следовательно, системный эффект на субстраты CYP2D6 потенциально увеличивается, если они предписываются вместе с Imatinib. Хотя конкретных исследований не было проведено, следует соблюдать уход.
Особенности приложения.
Терапия должна сделать врачам, у которых есть опыт лечения пациентов с HML или злокачественными опухолями органов.
У взрослых эффективность применения определяется традиционной гематологической и цитогенетической реакцией реагирования на лечение с помощью HML без прогрессирования заболевания, согласно традиционным данным гематологической и цитогенетической реакции при pH + -GL, MDS / MPZ, гематологическим откликом на ГЭС / Хел и по объективному ответу. Для лечения у взрослых пациентов с положительными неработаемыми и / или метастатическими злокачественными желудочно-кишечными опухолью (гисторист), с DFSP и с адъювантной терапией рецидивирующего цикла. Опыт использования пациентов с MDS / MPS, связанные с генами FIP1L1-PDGFRα, очень ограничен. Исключение впервые диагностируется с хронической миелоидной лейкемией (HML). Данные контролируемых клинических исследований для увеличения уровня выживания во время этих заболеваний не являются.
Применять препарат должен быть во время еды, пить 1 чашку воды, чтобы минимизировать риск повреждения желудочно-кишечного тракта (улавливание).
Если терапия проводится одновременно с другими препаратами, которые вызывают CYP3A4 (например, дексаметазон, фенитоин, карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, питомник (Peryericum Perforatum)), он может значительно снизить влияние препарата, увеличив риск без обработки. Ответ, также имеет значение потенциального риска возникновения взаимодействия между лекарственными средствами. Таким образом, следует избегать сопутствующего использования мощных индукторов CYP3A4 и Imatinibu.
У пациентов с гипотиреозом после тиреоидектомии, которые используются заменой терапии, левотироксин следует тщательно контролировать TTG.
Метаболизм IMatinib в основном в печени, и только 13% метаболизируется почками. Продолжительность действия может увеличить в случае функциональности печени, поэтому Imatinib следует использовать с осторожностью пациентам с функциональностью печени и печеночной недостаточностью. Поскольку в настоящее время нет данных о клинических испытаниях пациентов иматинибу с нарушенной функцией печени. Препарат не предписано пациентам с выраженной печеночной недостаточностью, за исключением случаев, когда это уместно путем жизненно важных признаков. В этом случае вы должны тщательно проверить уровни периферической крови (уровни лейкоцитов) и печеночных ферментов. Мало появления некроза печени.
В комбинированной терапии с высокими дозами химиотерапевтических препаратов у пациентов с PH + -GL были проявления переходных расстройств функции печени как увеличение трансаминазы и гипербилирубинемии.
Выраженное удержание жидкости (плевральная выпечка, отек, отек легочной местности, асцита) наблюдалось примерно в 2,5% пациентов с первым обнаруженным HML, который использовался Imatinib. Следовательно, рекомендуется проверить вес пациентов. В случае внезапного быстрого увеличения веса следует проводить тщательное исследование пациента и при необходимости, назначать соответствующие опорные и терапевтические меры. В клинических исследованиях в пожилых пациентах было несколько таких случаев у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе.
У пациентов с гиперхозинофильным синдромом (ГЭС) были выделенные случаи кардиогенного удара / левой желудочковой дисфункции, связанной с терапией. Эти явления произошли при использовании системных стероидов на фоне применения Imatinib. Миелодиспластические / миелололиферативные заболевания могут быть связаны с высоким уровнем эозинофилов. Нарушения на ЭКГ у пациентов с MDS / MPD должны рассматриваться как связанные с высокими уровнями эозинофилов. Если патологические реакции наблюдаются, профилактическое использование системных стероидов (1-2 мг / кг) в течение 1-2 недель в качестве сопроводительной терапии на начальной фазе лечения.
В ходе исследований у пациентов с неработаемым и / или метастатическим велосипедом были зарегистрированы желудочно-кишечные и внутрибрюшинные кровотечения. На основании имеющихся данных нет факторов (например, размер опухоли и его локализации, нарушение крови коагуляции), что повысило бы риск какого-либо типа кровотечения у пациентов с кровоизлиянием. Поскольку увеличение кровоснабжения и наклона к кровотечению является частью клинической картины и клинического курса циката, стандартных практик и процедур мониторинга и проведения всех пациентов с кровотечением.
Лабораторные тесты.
Во время терапии необходимо регулярно сделать развернутый анализ крови. Лечение пациентов с хронической миелогеногенной кислотой связано с развитием нейтропении и тромбоцитопении. Однак виникнення цих видів цитопенії залежить від стадії захворювання, в якій проводиться лікування, і частіше зустрічається у пацієнтів з ХМЛ у фазі акселерації або фазі бластного кризу порівняно з пацієнтами з ХМЛ у хронічній фазі. Лікування у випадку виникнення нейтропенії і тромбоцитопенії можна припинити або зменшити дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів, які застосовують іматиніб, необхідно регулярно перевіряти функцію печінки (трансамінази, білірубін, лужна фосфатаза). При відхиленні лабораторних показників слід припинити терапію та/або зменшити дозу препарату.
Печінкова недостатність. Оскільки іматиніб метаболізується головним чином у печінці, при порушенні її функції можливе посилення активності іматинібу, тому його слід застосовувати з обережністю, починаючи з мінімальної початкової дози, пацієнтам з порушенням функції печінки.
Ниркова недостатність. Оскільки нирковий кліренс іматинібу незначний, у пацієнтів з нирковою недостатністю зниження загального кліренсу організму не очікується. Однак при тяжкій нирковій недостатності рекомендується бути обережними.
Іматиніб та його метаболіти виводяться нирками в незначній кількості. Кліренс креатиніну (КК), як відомо, знижується залежно від віку, але вік істотно не впливає на кінетику іматинібу. Однак, оскільки у пацієнтів з порушеною функцією нирок клінічні випробування не проводилися, ніяких спеціальних рекомендації відносно підбору дозування немає.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку фармакокінетика іматинібу повною мірою не досліджувалася. У клінічних дослідженнях, які включали понад 20 % пацієнтів віком від 65 років, відмінностей у фармакокінетиці препарату, пов'язаних з віком, не спостерігалося. Тому спеціальних рекомендацій щодо дозування препарату для осіб літнього віку немає.
Терапия должна сделать врачам, у которых есть опыт лечения пациентов с HML или злокачественными опухолями органов.
У взрослых эффективность применения определяется традиционной гематологической и цитогенетической реакцией реагирования на лечение с помощью HML без прогрессирования заболевания, согласно традиционным данным гематологической и цитогенетической реакции при pH + -GL, MDS / MPZ, гематологическим откликом на ГЭС / Хел и по объективному ответу. Для лечения у взрослых пациентов с положительными неработаемыми и / или метастатическими злокачественными желудочно-кишечными опухолью (гисторист), с DFSP и с адъювантной терапией рецидивирующего цикла. Опыт использования пациентов с MDS / MPS, связанные с генами FIP1L1-PDGFRα, очень ограничен. Исключение впервые диагностируется с хронической миелоидной лейкемией (HML). Данные контролируемых клинических исследований для увеличения уровня выживания во время этих заболеваний не являются.
Применять препарат должен быть во время еды, пить 1 чашку воды, чтобы минимизировать риск повреждения желудочно-кишечного тракта (улавливание).
Если терапия проводится одновременно с другими препаратами, которые вызывают CYP3A4 (например, дексаметазон, фенитоин, карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, питомник (Peryericum Perforatum)), он может значительно снизить влияние препарата, увеличив риск без обработки. Ответ, также имеет значение потенциального риска возникновения взаимодействия между лекарственными средствами. Таким образом, следует избегать сопутствующего использования мощных индукторов CYP3A4 и Imatinibu.
У пациентов с гипотиреозом после тиреоидектомии, которые используются заменой терапии, левотироксин следует тщательно контролировать TTG.
Метаболизм IMatinib в основном в печени, и только 13% метаболизируется почками. Продолжительность действия может увеличить в случае функциональности печени, поэтому Imatinib следует использовать с осторожностью пациентам с функциональностью печени и печеночной недостаточностью. Поскольку в настоящее время нет данных о клинических испытаниях пациентов иматинибу с нарушенной функцией печени. Препарат не предписано пациентам с выраженной печеночной недостаточностью, за исключением случаев, когда это уместно путем жизненно важных признаков. В этом случае вы должны тщательно проверить уровни периферической крови (уровни лейкоцитов) и печеночных ферментов. Мало появления некроза печени.
В комбинированной терапии с высокими дозами химиотерапевтических препаратов у пациентов с PH + -GL были проявления переходных расстройств функции печени как увеличение трансаминазы и гипербилирубинемии.
Выраженное удержание жидкости (плевральная выпечка, отек, отек легочной местности, асцита) наблюдалось примерно в 2,5% пациентов с первым обнаруженным HML, который использовался Imatinib. Следовательно, рекомендуется проверить вес пациентов. В случае внезапного быстрого увеличения веса следует проводить тщательное исследование пациента и при необходимости, назначать соответствующие опорные и терапевтические меры. В клинических исследованиях в пожилых пациентах было несколько таких случаев у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе.
У пациентов с гиперхозинофильным синдромом (ГЭС) были выделенные случаи кардиогенного удара / левой желудочковой дисфункции, связанной с терапией. Эти явления произошли при использовании системных стероидов на фоне применения Imatinib. Миелодиспластические / миелололиферативные заболевания могут быть связаны с высоким уровнем эозинофилов. Нарушения на ЭКГ у пациентов с MDS / MPD должны рассматриваться как связанные с высокими уровнями эозинофилов. Если патологические реакции наблюдаются, профилактическое использование системных стероидов (1-2 мг / кг) в течение 1-2 недель в качестве сопроводительной терапии на начальной фазе лечения.
В ходе исследований у пациентов с неработаемым и / или метастатическим велосипедом были зарегистрированы желудочно-кишечные и внутрибрюшинные кровотечения. На основании имеющихся данных нет факторов (например, размер опухоли и его локализации, нарушение крови коагуляции), что повысило бы риск какого-либо типа кровотечения у пациентов с кровоизлиянием. Поскольку увеличение кровоснабжения и наклона к кровотечению является частью клинической картины и клинического курса циката, стандартных практик и процедур мониторинга и проведения всех пациентов с кровотечением.
Лабораторные тесты.
Во время терапии необходимо регулярно сделать развернутый анализ крови. Лечение пациентов с хронической миелогеногенной кислотой связано с развитием нейтропении и тромбоцитопении. Однак виникнення цих видів цитопенії залежить від стадії захворювання, в якій проводиться лікування, і частіше зустрічається у пацієнтів з ХМЛ у фазі акселерації або фазі бластного кризу порівняно з пацієнтами з ХМЛ у хронічній фазі. Лікування у випадку виникнення нейтропенії і тромбоцитопенії можна припинити або зменшити дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів, які застосовують іматиніб, необхідно регулярно перевіряти функцію печінки (трансамінази, білірубін, лужна фосфатаза). При відхиленні лабораторних показників слід припинити терапію та/або зменшити дозу препарату.
Печінкова недостатність. Оскільки іматиніб метаболізується головним чином у печінці, при порушенні її функції можливе посилення активності іматинібу, тому його слід застосовувати з обережністю, починаючи з мінімальної початкової дози, пацієнтам з порушенням функції печінки.
Ниркова недостатність. Оскільки нирковий кліренс іматинібу незначний, у пацієнтів з нирковою недостатністю зниження загального кліренсу організму не очікується. Однак при тяжкій нирковій недостатності рекомендується бути обережними.
Іматиніб та його метаболіти виводяться нирками в незначній кількості. Кліренс креатиніну (КК), як відомо, знижується залежно від віку, але вік істотно не впливає на кінетику іматинібу. Однак, оскільки у пацієнтів з порушеною функцією нирок клінічні випробування не проводилися, ніяких спеціальних рекомендації відносно підбору дозування немає.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку фармакокінетика іматинібу повною мірою не досліджувалася. У клінічних дослідженнях, які включали понад 20 % пацієнтів віком від 65 років, відмінностей у фармакокінетиці препарату, пов'язаних з віком, не спостерігалося. Тому спеціальних рекомендацій щодо дозування препарату для осіб літнього віку немає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Немає ніяких даних щодо застосування препарату вагітним жінкам. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність, але потенційний ризик для плода невідомий. Препарат не слід застосовувати під час вагітності, крім як за життєвими показаннями. У разі необхідності застосування під час вагітності пацієнтку слід поінформувати про потенційний ризик для плода.
Жінкам репродуктивного віку рекомендується застосовувати ефективні контрацептивні засоби під час лікування.
Годування груддю.
Може проникати у грудне молоко. Тому жінкам, які приймають іматиніб, необхідно припинити годування груддю.
Вагітність.
Немає ніяких даних щодо застосування препарату вагітним жінкам. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність, але потенційний ризик для плода невідомий. Препарат не слід застосовувати під час вагітності, крім як за життєвими показаннями. У разі необхідності застосування під час вагітності пацієнтку слід поінформувати про потенційний ризик для плода.
Жінкам репродуктивного віку рекомендується застосовувати ефективні контрацептивні засоби під час лікування.
Годування груддю.
Може проникати у грудне молоко. Тому жінкам, які приймають іматиніб, необхідно припинити годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу іматинібу на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися. Пацієнтам, у яких спостерігалося запаморочення, погіршення зору або інші побічні реакції, що впливають на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами, слід утриматися від цих видів діяльності на час, поки такі явища тривають.
Дослідження впливу іматинібу на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися. Пацієнтам, у яких спостерігалося запаморочення, погіршення зору або інші побічні реакції, що впливають на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами, слід утриматися від цих видів діяльності на час, поки такі явища тривають.
Спосіб застосування та дози.
Лікування призначає лікар, який має досвід лікування пацієнтів зі злоякісними гематологічними захворюваннями та злоякісними пухлинами.
Препарат застосовують внутрішньо під час їжі, запиваючи великою кількістю води для мінімізації ризику шлунково-кишкових ускладнень. Препарат у дозах 400–600 мг застосовують 1 раз на добу, тоді як препарат у добовій дозі 800 мг слід застосовувати по 400 мг 2 рази на добу, вранці і ввечері.
Для пацієнтів (у т. ч. дітей), які не можуть проковтнути капсулу, її вміст можна розчинити у 1 склянці води або яблучного соку. Оскільки є дані щодо репродуктивної токсичності препарату і потенційного ризику для фертильності людини, жінкам репродуктивного віку, які відкривають капсули, слід бути обережними для запобігання контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. Після розкриття капсули руки необхідно негайно вимити.
Дози при ХМЛ для дорослих пацієнтів.
Рекомендована доза для пацієнтів з хронічною мієлоїдною лейкемією (ХМЛ) в хронічній фазі становить 400 мг/добу, у фазі бластного кризу та фазі акселерації ̶ 600 мг/добу.
Хронічна фаза ХМЛ диференціюється за такими критеріями: бластні форми < 15 % у крові та кістковому мозку, базофіли у периферичній крові < 20 %, тромбоцити > 100×109/л.
Фаза акселерації диференціюється за наявністю одного з таких показників: бластні форми ≥15 %, але <30 % у крові та кістковому мозку, бласти та промієлоцити ≥ 30 % у крові чи у кістковому мозку (дає <30 % бластів), базофіли у переферичнії крові ≥ 20 %, тромбоцити <100×109/л, що не пов'язано з лікуванням.
Фаза баластного кризу диференціюється за наявністю бластів ≥ 30 % у крові та кістковому мозку або наявністю некістковомозкових хвороб, за винятком гепатоспленомегалії.
Лікування повинно тривати до того часу, поки спостерігається клінічний ефект. Ефект від припинення лікування після досягнення повної цитогенетичної відповіді не вивчений.
Питання про підвищення дози від 400 мг до 600 мг для пацієнтів з хронічною фазою захворювання і від 600 мг до максимальної дози 800 мг (призначають по 400 мг двічі на добу) для пацієнтів із захворюванням у фазі акселерації або у фазі бластного кризу можна розглянути за умови відсутності виражених побічних реакцій та виражених нейтропенії і тромбоцитопенії, що не пов'язані з основним захворюванням, і при таких станах: прогресування захворювання (на будь-якій стадії); відсутність достатньої гематологічної відповіді після 3 місяців лікування; втрата попередньо досягнутої гематологічної і/або цитогенетичної відповіді або відсутність цитогенетичної відповіді на лікування після 12 місяців терапії. Пацієнти підлягають пильному контролю після підвищення дози, оскільки підвищується частота виникнення побічних реакцій при підвищених дозах.
Дози для дітей.
Дози для дітей визначають відповідно до площі поверхні тіла (мг/м²). Для дітей з хронічною фазою ХМЛ та фазою акселерації відповідно рекомендована доза становить 340 мг/м² на добу (доза не має перевищувати 800 мг). Препарат можна призначати один раз на добу або добову дозу можна розподілити на 2 прийоми – зранку та ввечері. Рекомендована доза базується на дослідженнях, проведених на невеликій кількості педіатричних хворих. Немає досвіду застосування препарату дітям віком до 2 років.
При відсутності у дітей серйозних побічних реакцій і серйозних порушень, пов'язаних з лейкемією, нейтропенією або тромбоцитопенією, дозу поступово можна збільшувати з 340 мг/м² в день до 570 мг/м² в день (доза не має перевищувати 800 мг) у таких випадках: прогресування хвороби (на будь-якій стадії); відсутність достатньої гематологічної відповіді після 3 місяців лікування; відсутність цитогенетичної відповіді на лікування після 12 місяців терапії; втрата попередньо досягнутої гематологічної і/або цитогенетичної відповіді. Пацієнти підлягають пильному контролю після підвищення дози, оскільки підвищується частота виникнення побічних реакції при підвищених дозах.
Дози при Ph+-ГЛЛ.
Рекомендована доза для пацієнтів з гострою лімфобластною лейкемією (Ph+-ГЛЛ) становить 600 мг/добу. Пацієнти підлягають пильному контролю на будь-якій фазі хвороби.
Схема лікування: препарат ефективний та безпечний у дозі 600 мг/день у комбінації з хіміотерапією у фазі індукції, консолідації, при підтримувальній хіміотерапії для дорослих пацієнтів з гострою лімфобластною лейкемією (Ph+-ГЛЛ). Тривалість лікування може змінюватися при застосуванні різних програм лікування, але триваліша експозиція мала більш виражений результат.
Дорослим пацієнтам з рецидивом захворювання або якщо Ph+-ГЛЛ важко піддається лікуванню, застосовують препарат як монотерапію у дозі 600 мг/добу, що є безпечною та ефективною, та може тривати, поки є прогресування захворювання.
Дози при МДС/МПЗ.
Рекомендована доза для пацієнтів з мієлодиспластичними/мієлопроліферативними захворюваннями (МДС/МПЗ) становить 400 мг/добу.
Дози при ГЕС та ХЕЛ.
Рекомендована доза для пацієнтів із ГЕС/ХЕЛ становить 100 мг/добу.
Збільшення дози від 100 мг до 400 мг може бути розглянуто для пацієнтів, у яких не спостерігається побічних реакцій, і якщо відповідь на лікування недостатньо ефективна.
Лікування може тривати, поки спостерігається покращання стану пацієнта.
Дози при злоякісних пухлинах строми органів травного тракту.
Рекомендована доза для пацієнтів з неоперабельними і/або метастатичними злоякісними пухлинами строми органів травного тракту становить 400 мг/добу.
Доцільність збільшення дози від 400 мг до 600 мг або 800 мг на добу може бути розглянуто для пацієнтів, у яких не спостерігається побічних реакцій, і якщо відповідь на лікування недостатньо ефективна.
Тривалість лікування: лікування пацієнтів зі злоякісними пухлинами строми органів травного тракту слід продовжувати, поки захворювання прогресує.
Рекомендована доза для ад'ювантної терапії дорослих пацієнтів при резекції ГІСТ становить 400 мг/добу. Оптимальна тривалість лікування не встановлена.
Дози при DFSP.
Рекомендована доза для пацієнтів з дерматофібросаркомами (DFSP) становить 800 мг/добу.
Корекція дози при появі побічних реакцій.
Негематологічні побічні реакції.
Якщо при терапії з'являються тяжкі негематологічні побічні реакції, лікування слід припинити до з'ясування причин виникнення реакцій. Лікування може бути поновлено після з'ясування та усунення причин, які спровокували виникнення побічних реакцій.
При рівні білірубіну, що більш ніж у 3 рази вище за верхню межу норми, або підвищенні рівня печінкових трансаміназ більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми слід припинити терапію до зниження перевищення рівня білірубіну < 1,5 разу від верхньої межі норми та рівня трансаміназ до < 2,5 разу від верхньої межі норми, після чого лікування може бути продовжене до зниження добових доз. Для дорослих пацієнтів дозу необхідно зменшити від 400 мг до 300 мг або від 600 мг до 400 мг, або від 800 мг до 600 мг, у дітей ̶ від 340 до 260 мг/м2/на добу.
Гематологічні побічні реакції.
При розвитку вираженої нейтропенії та тромбоцитопенії рекомендовано знизити дозу препарату або припинити лікування, як вказано в нижченаведеній таблиці 1.
Таблиця 1
ГЕС/ХЕЛ (початкова доза 100 мг)
АНС
< 1×109/л та/або тромбоцити < 50×109/л
Лікування призначає лікар, який має досвід лікування пацієнтів зі злоякісними гематологічними захворюваннями та злоякісними пухлинами.
Препарат застосовують внутрішньо під час їжі, запиваючи великою кількістю води для мінімізації ризику шлунково-кишкових ускладнень. Препарат у дозах 400–600 мг застосовують 1 раз на добу, тоді як препарат у добовій дозі 800 мг слід застосовувати по 400 мг 2 рази на добу, вранці і ввечері.
Для пацієнтів (у т. ч. дітей), які не можуть проковтнути капсулу, її вміст можна розчинити у 1 склянці води або яблучного соку. Оскільки є дані щодо репродуктивної токсичності препарату і потенційного ризику для фертильності людини, жінкам репродуктивного віку, які відкривають капсули, слід бути обережними для запобігання контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. Після розкриття капсули руки необхідно негайно вимити.
Дози при ХМЛ для дорослих пацієнтів.
Рекомендована доза для пацієнтів з хронічною мієлоїдною лейкемією (ХМЛ) в хронічній фазі становить 400 мг/добу, у фазі бластного кризу та фазі акселерації ̶ 600 мг/добу.
Хронічна фаза ХМЛ диференціюється за такими критеріями: бластні форми < 15 % у крові та кістковому мозку, базофіли у периферичній крові < 20 %, тромбоцити > 100×109/л.
Фаза акселерації диференціюється за наявністю одного з таких показників: бластні форми ≥15 %, але <30 % у крові та кістковому мозку, бласти та промієлоцити ≥ 30 % у крові чи у кістковому мозку (дає <30 % бластів), базофіли у переферичнії крові ≥ 20 %, тромбоцити <100×109/л, що не пов'язано з лікуванням.
Фаза баластного кризу диференціюється за наявністю бластів ≥ 30 % у крові та кістковому мозку або наявністю некістковомозкових хвороб, за винятком гепатоспленомегалії.
Лікування повинно тривати до того часу, поки спостерігається клінічний ефект. Ефект від припинення лікування після досягнення повної цитогенетичної відповіді не вивчений.
Питання про підвищення дози від 400 мг до 600 мг для пацієнтів з хронічною фазою захворювання і від 600 мг до максимальної дози 800 мг (призначають по 400 мг двічі на добу) для пацієнтів із захворюванням у фазі акселерації або у фазі бластного кризу можна розглянути за умови відсутності виражених побічних реакцій та виражених нейтропенії і тромбоцитопенії, що не пов'язані з основним захворюванням, і при таких станах: прогресування захворювання (на будь-якій стадії); відсутність достатньої гематологічної відповіді після 3 місяців лікування; втрата попередньо досягнутої гематологічної і/або цитогенетичної відповіді або відсутність цитогенетичної відповіді на лікування після 12 місяців терапії. Пацієнти підлягають пильному контролю після підвищення дози, оскільки підвищується частота виникнення побічних реакцій при підвищених дозах.
Дози для дітей.
Дози для дітей визначають відповідно до площі поверхні тіла (мг/м²). Для дітей з хронічною фазою ХМЛ та фазою акселерації відповідно рекомендована доза становить 340 мг/м² на добу (доза не має перевищувати 800 мг). Препарат можна призначати один раз на добу або добову дозу можна розподілити на 2 прийоми – зранку та ввечері. Рекомендована доза базується на дослідженнях, проведених на невеликій кількості педіатричних хворих. Немає досвіду застосування препарату дітям віком до 2 років.
При відсутності у дітей серйозних побічних реакцій і серйозних порушень, пов'язаних з лейкемією, нейтропенією або тромбоцитопенією, дозу поступово можна збільшувати з 340 мг/м² в день до 570 мг/м² в день (доза не має перевищувати 800 мг) у таких випадках: прогресування хвороби (на будь-якій стадії); відсутність достатньої гематологічної відповіді після 3 місяців лікування; відсутність цитогенетичної відповіді на лікування після 12 місяців терапії; втрата попередньо досягнутої гематологічної і/або цитогенетичної відповіді. Пацієнти підлягають пильному контролю після підвищення дози, оскільки підвищується частота виникнення побічних реакції при підвищених дозах.
Дози при Ph+-ГЛЛ.
Рекомендована доза для пацієнтів з гострою лімфобластною лейкемією (Ph+-ГЛЛ) становить 600 мг/добу. Пацієнти підлягають пильному контролю на будь-якій фазі хвороби.
Схема лікування: препарат ефективний та безпечний у дозі 600 мг/день у комбінації з хіміотерапією у фазі індукції, консолідації, при підтримувальній хіміотерапії для дорослих пацієнтів з гострою лімфобластною лейкемією (Ph+-ГЛЛ). Тривалість лікування може змінюватися при застосуванні різних програм лікування, але триваліша експозиція мала більш виражений результат.
Дорослим пацієнтам з рецидивом захворювання або якщо Ph+-ГЛЛ важко піддається лікуванню, застосовують препарат як монотерапію у дозі 600 мг/добу, що є безпечною та ефективною, та може тривати, поки є прогресування захворювання.
Дози при МДС/МПЗ.
Рекомендована доза для пацієнтів з мієлодиспластичними/мієлопроліферативними захворюваннями (МДС/МПЗ) становить 400 мг/добу.
Дози при ГЕС та ХЕЛ.
Рекомендована доза для пацієнтів із ГЕС/ХЕЛ становить 100 мг/добу.
Збільшення дози від 100 мг до 400 мг може бути розглянуто для пацієнтів, у яких не спостерігається побічних реакцій, і якщо відповідь на лікування недостатньо ефективна.
Лікування може тривати, поки спостерігається покращання стану пацієнта.
Дози при злоякісних пухлинах строми органів травного тракту.
Рекомендована доза для пацієнтів з неоперабельними і/або метастатичними злоякісними пухлинами строми органів травного тракту становить 400 мг/добу.
Доцільність збільшення дози від 400 мг до 600 мг або 800 мг на добу може бути розглянуто для пацієнтів, у яких не спостерігається побічних реакцій, і якщо відповідь на лікування недостатньо ефективна.
Тривалість лікування: лікування пацієнтів зі злоякісними пухлинами строми органів травного тракту слід продовжувати, поки захворювання прогресує.
Рекомендована доза для ад'ювантної терапії дорослих пацієнтів при резекції ГІСТ становить 400 мг/добу. Оптимальна тривалість лікування не встановлена.
Дози при DFSP.
Рекомендована доза для пацієнтів з дерматофібросаркомами (DFSP) становить 800 мг/добу.
Корекція дози при появі побічних реакцій.
Негематологічні побічні реакції.
Якщо при терапії з'являються тяжкі негематологічні побічні реакції, лікування слід припинити до з'ясування причин виникнення реакцій. Лікування може бути поновлено після з'ясування та усунення причин, які спровокували виникнення побічних реакцій.
При рівні білірубіну, що більш ніж у 3 рази вище за верхню межу норми, або підвищенні рівня печінкових трансаміназ більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми слід припинити терапію до зниження перевищення рівня білірубіну < 1,5 разу від верхньої межі норми та рівня трансаміназ до < 2,5 разу від верхньої межі норми, після чого лікування може бути продовжене до зниження добових доз. Для дорослих пацієнтів дозу необхідно зменшити від 400 мг до 300 мг або від 600 мг до 400 мг, або від 800 мг до 600 мг, у дітей ̶ від 340 до 260 мг/м2/на добу.
Гематологічні побічні реакції.
При розвитку вираженої нейтропенії та тромбоцитопенії рекомендовано знизити дозу препарату або припинити лікування, як вказано в нижченаведеній таблиці 1.
Таблиця 1
ГЕС/ХЕЛ (початкова доза 100 мг)
АНС
< 1×109/л та/або тромбоцити < 50×109/л
Зупинити терапію до АНС ≥ 1,5×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥75×109/л.
Продовжити терапію з таким же самим дозуванням, як і до виникнення реакції.
Продовжити терапію з таким же самим дозуванням, як і до виникнення реакції.
Хронічна фаза ХМЛ, МДС/МПЗ та ГІСТ (початкова доза 400 мг)
ГЕС/ХЕЛ (у дозі 400 мг)
АНС < 1×109/л та/або тромбоцити < 50×109/л
ГЕС/ХЕЛ (у дозі 400 мг)
АНС < 1×109/л та/або тромбоцити < 50×109/л
Зупинити терапію до АНС ≥ 1,5×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥75×109/л.
Продовжити терапію з таким же самим дозуванням, як і до виникнення реакції.
У випадку рецидиву, коли АНС< 1×109/л та/або рівень тромбоцитів < 50×109/л, повторити крок 1 та продовжити терапію в дозі 300 мг.
Продовжити терапію з таким же самим дозуванням, як і до виникнення реакції.
У випадку рецидиву, коли АНС< 1×109/л та/або рівень тромбоцитів < 50×109/л, повторити крок 1 та продовжити терапію в дозі 300 мг.
Хронічна фаза ХМЛ у дітей (дози до 340 мг/м²)
АНС < 1×109/л та/або тромбоцити
< 50×109/л
АНС < 1×109/л та/або тромбоцити
< 50×109/л
Припинити терапію до АНС ≥ 1,5×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥75×109/л.
Продовжити терапію з таким же самим дозуванням, як і до виникнення реакції.
У випадку рецидиву, коли АНС < 1×109/л та/або рівень тромбоцитів < 50×109/л, повторити крок 1 та продовжити терапію в дозі до 260 мг/м2.
Продовжити терапію з таким же самим дозуванням, як і до виникнення реакції.
У випадку рецидиву, коли АНС < 1×109/л та/або рівень тромбоцитів < 50×109/л, повторити крок 1 та продовжити терапію в дозі до 260 мг/м2.
Фаза акселерації ХМЛ та бластного кризу, Ph+-ГЛЛ (початкова доза 600 мг)
аАНС
< 0,5×109/л та/або тромбоцити
< 10×109/л
аАНС
< 0,5×109/л та/або тромбоцити
< 10×109/л
Перевірити, чи пов'язана цитопенія з лейкемією (аспірація або біопсія кісткового мозку).
Якщо цитопенія не пов'язана з лейкемією, зменшити дозу до 400 мг.
Якщо цитопенія зберігається протягом 2 тижнів, зменшити дозу до 300 мг.
Якщо цитопенія не пов'язана з лейкемією, зменшити дозу до 400 мг.
Якщо цитопенія зберігається протягом 2 тижнів, зменшити дозу до 300 мг.
Якщо цитопенія зберігається протягом 4 тижнів та все ще не пов'язана з лейкемією, слід припинити терапію до АНС ≥ 1×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥ 20×109/л, потім продовжити лікування в дозі 300 мг.
Фаза акселерації ХМЛ та бластний криз у дітей (початкова доза 340 мг/м2)
аАНС
< 0,5×109/л та/або тромбоцити
< 10×109/л
аАНС
< 0,5×109/л та/або тромбоцити
< 10×109/л
Перевірити, чи пов'язана цитопенія з лейкемією (аспірація або біопсія кісткового мозку).
Якщо цитопенія не пов'язана з лейкемією, зменшити дозу до 260 мг/м2.
Якщо цитопенія зберігається протягом 2 тижнів, зменшити дозу до 200 мг/м2.
Якщо цитопенія зберігається протягом 4 тижнів та все ще не пов'язана з лейкемією, слід припинити терапію до АНС ≥ 1×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥ 20×109/л, потім продовжити лікування в дозі 200 мг/м2.
Якщо цитопенія не пов'язана з лейкемією, зменшити дозу до 260 мг/м2.
Якщо цитопенія зберігається протягом 2 тижнів, зменшити дозу до 200 мг/м2.
Якщо цитопенія зберігається протягом 4 тижнів та все ще не пов'язана з лейкемією, слід припинити терапію до АНС ≥ 1×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥ 20×109/л, потім продовжити лікування в дозі 200 мг/м2.
DFSP (доза 800 мг)
АНС < 1×109/л та/або тромбоцити
< 50×109/л
АНС < 1×109/л та/або тромбоцити
< 50×109/л
Зупинити терапію до АНС ≥ 1,5×109/л та/або рівня тромбоцитів ≥75×109/л.
Продовжити терапію у дозі 600 мг.
У випадку рецидиву, коли АНС < 1×109/л та/або рівень тромбоцитів < 50×109/л, повторити крок 1 та продовжити терапію в дозі 400 мг.
Продовжити терапію у дозі 600 мг.
У випадку рецидиву, коли АНС < 1×109/л та/або рівень тромбоцитів < 50×109/л, повторити крок 1 та продовжити терапію в дозі 400 мг.
АНС – абсолютне нейтрофільне число.
аРезультат після одного місяця лікування.
аРезультат після одного місяця лікування.
Застосування дітям: немає досвіду лікування дітей з ХМЛ віком до 2 років. Існує обмежений досвід лікування дітей з Ph+-ГЛЛ та дуже обмежений досвід лікування дітей з МДС/МПЗ та DFSP. Немає досвіду лікування дітей та підлітків з ГІСТ і ГЕС/ХЕЛ.
Печінкова недостатність: іматиніб метаболізується головним чином у печінці. Пацієнтам з легким, помірним та тяжким порушенням функції печінки препарат слід призначати в мінімальній рекомендованій добовій дозі 400 мг. Якщо схема лікування допускає, дозу можна зменшити.
Класифікація печінкової недостатності (таблиця 2):
Таблиця 2
Печінкова недостатність
Печінкові функціональні тести
Легка
Загальний білірубін: 1,5 ВМН
АСТ: > ВМН (може бути нормальною або < ВМН, якщо загальний білірубін > ВМН)
Помірна
Загальний білірубін: > 1,5–3 ВМН
АСТ: деяка кількість
Тяжка
Загальний білірубін: > 3–10 ВМН
АСТ: деяка кількість
ВМН – верхня межа норми.
АСТ – аспартат амінотрансферази.
АСТ – аспартат амінотрансферази.
Ниркова недостатність.
Іматиніб та його метаболіти виводяться нирками в незначній кількості. Оскільки нирковий кліренс іматинібу незначний, у пацієнтів з порушенням функції нирок зниження кліренсу препарату у незміненому вигляді не спостерігається. Пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатинину 20-59 мл/хв) необхідно як початкову дозу застосовувати мінімальну ефективну дозу 400 мг на добу. Існує дуже обмежений досвід лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатинину <20 мл/хв) та пацієнтам, кому проводять діаліз. Лікування таких пацієнтів також розпочинають з мінімальної ефективної дози 400 мг на добу. Однак при тяжкій нирковій недостатності рекомендується ретельний нагляд за пацієнтом. Якщо схема лікування допускає, дозу можна зменшити при непереносимості препарату або підвищити при недостатній ефективності.
Пацієнти літнього віку.
У пацієнтів літнього віку фармакокінетика не досліджувалася. У клінічних дослідженнях, які включали понад 20 % пацієнтів віком від 65 років, відмінностей у фармакокінетиці препарату, пов'язаних з віком, не спостерігалося. Тому спеціальні рекомендації щодо дозування препарату для осіб літнього віку відсутні.
Іматиніб та його метаболіти виводяться нирками в незначній кількості. Оскільки нирковий кліренс іматинібу незначний, у пацієнтів з порушенням функції нирок зниження кліренсу препарату у незміненому вигляді не спостерігається. Пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатинину 20-59 мл/хв) необхідно як початкову дозу застосовувати мінімальну ефективну дозу 400 мг на добу. Існує дуже обмежений досвід лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатинину <20 мл/хв) та пацієнтам, кому проводять діаліз. Лікування таких пацієнтів також розпочинають з мінімальної ефективної дози 400 мг на добу. Однак при тяжкій нирковій недостатності рекомендується ретельний нагляд за пацієнтом. Якщо схема лікування допускає, дозу можна зменшити при непереносимості препарату або підвищити при недостатній ефективності.
Пацієнти літнього віку.
У пацієнтів літнього віку фармакокінетика не досліджувалася. У клінічних дослідженнях, які включали понад 20 % пацієнтів віком від 65 років, відмінностей у фармакокінетиці препарату, пов'язаних з віком, не спостерігалося. Тому спеціальні рекомендації щодо дозування препарату для осіб літнього віку відсутні.
Передозування.
Дані щодо перевищення терапевтичних доз обмежені. У випадку передозування хворого потрібно обстежити та лікувати симптоматично.
Передозування у дорослих.
У хворих, які отримали дозу від 1200 мг до 1600 мг (тривалість застосування коливалася від 1 до 10 днів), мали місце: нудота, блювання, діарея, висипання, еритема, набряк, припухлість, підвищена втомлюваність, м'язовий спазм, тромбоцитопенія, панцитопенія, біль у животі, головний біль, зниження апетиту.
У хворих, які застосували дозу від 1800 мг до 3200 мг (до 3200 мг кожен день протягом 6 днів): слабкість, міалгія, підвищення рівня креатинфосфокінази, підвищення рівня білірубіну, шлунково-кишковий біль.
Повідомлялося про один випадок застосування дози 6400 мг (одноразово), при цьому у пацієнта спостерігалася нудота, блювання, біль у животі, пірексія, набряк обличчя, зменшення кількості нейтрофілів, збільшення рівня трансаміназ.
У хворих, які застосували дозу від 8 г до 10 г (одноразово), спостерігалися блювання та шлунково-кишковий біль.
Передозування у дітей.
У хворого хлопчика 3 років, який прийняв дозу 400 мг, мали місце нудота, блювання, діарея та анорексія, у другого хлопчика 3 років, який прийняв дозу 980 мг, відмічалося зниження кількості лейкоцитів та діарея.
Дані щодо перевищення терапевтичних доз обмежені. У випадку передозування хворого потрібно обстежити та лікувати симптоматично.
Передозування у дорослих.
У хворих, які отримали дозу від 1200 мг до 1600 мг (тривалість застосування коливалася від 1 до 10 днів), мали місце: нудота, блювання, діарея, висипання, еритема, набряк, припухлість, підвищена втомлюваність, м'язовий спазм, тромбоцитопенія, панцитопенія, біль у животі, головний біль, зниження апетиту.
У хворих, які застосували дозу від 1800 мг до 3200 мг (до 3200 мг кожен день протягом 6 днів): слабкість, міалгія, підвищення рівня креатинфосфокінази, підвищення рівня білірубіну, шлунково-кишковий біль.
Повідомлялося про один випадок застосування дози 6400 мг (одноразово), при цьому у пацієнта спостерігалася нудота, блювання, біль у животі, пірексія, набряк обличчя, зменшення кількості нейтрофілів, збільшення рівня трансаміназ.
У хворих, які застосували дозу від 8 г до 10 г (одноразово), спостерігалися блювання та шлунково-кишковий біль.
Передозування у дітей.
У хворого хлопчика 3 років, який прийняв дозу 400 мг, мали місце нудота, блювання, діарея та анорексія, у другого хлопчика 3 років, який прийняв дозу 980 мг, відмічалося зниження кількості лейкоцитів та діарея.
Побічні реакції.
У пацієнтів з ХМЛ або ГІСТ існує загроза розвитку побічних реакцій, які важко оцінити та пов'язати з перебігом хвороби, її прогресуванням або з призначенням великої кількості лікарських засобів.
Зазвичай препарат добре переноситься пацієнтами з ХМЛ.
Була визначена частота виникнення ускладнень: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Інфекції та інвазії
Нечасто
Оперізувальний герпес, простий герпес, назофарингіт, пневмонія1, синусит, целюліт, інфекції верхніх дихальних шляхів, грип, інфекція сечових шляхів, гастроентерит, сепсис
Рідко
Грибкові інфекції
З боку крові та лімфатичної системи
Дуже часто
Нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія
Часто
Панцитопенія, фебрильна нейтропенія
Нечасто
Тромбоцитопенія, лімфопенія, пригнічення кісткового мозку, еозинофілія, лімфаденопатія
Рідко
Гемолітична анемія
Порушення метаболізму та харчування
Часто
Анорексія
Нечасто
Гіпокаліємія, підвищення апетиту, гіпофосфатемія, зниження апетиту, дегідратація, подагра, гіперурикемія, гіперкальціємія, гіперглікемія, гіпонатріємія
Рідко
Гіперкаліємія, гіпомагніємія
Психічні розлади
Часто
Безсоння
Нечасто
Депресія, зниження лібідо, тривога
Рідко
Сутінковий стан
Неврологічні порушення
Дуже часто
Головний біль2
Часто
Запаморочення, парестезії, порушення смаку, гіпестезія
Нечасто
Мігрень, сонливість, непритомність, периферична невропатія, погіршення пам'яті, попереково-крижовий радикуліт, синдром неспокійних ніг, тремор, крововилив у мозок
Рідко
Підвищення внутрішньочерепного тиску, судоми, неврит зорового нерва
Офтальмологічні порушення
Часто
Набряк повік, посилення сльозотечі, геморагії у кон'юнктиву, кон'юнктивіт, сухість очей, погіршення зору
Нечасто
Подразнення очей, біль в очах, орбітальні набряки, крововилив у склери, кровотеча у сітківку, блефарит, макулярний набряк
Рідко
Катаракта, глаукома, набряк диска зорового нерва
Слухові та вестибулярні порушення
Нечасто
Запаморочення, шум у вухах, зниження слуху
Серцево-судинні порушення4
Часто
Припливи, геморагії
Нечасто
Підсилене серцебиття, тахікардія, застійна серцева недостатність3, набряк легенів, артеріальна гіпертензія, гематоми, холодні кінцівки, артеріальна гіпотензія, синдром Рейно
Рідко
Аритмія, фібриляція передсердь, зупинка серця, інфаркт міокарда, стенокардія, ексудативний перикардит
Порушення з боку органів дихання, органів грудної клітки, середостіння
Часто
Задишка, носова кровотеча, кашель
Нечасто
Плевральний випіт5, фаринголарингеальний біль, фарингіт
Рідко
Плевральний біль, легеневий фіброз, легенева гіпертензія, легенева кровотеча
Порушення з боку ШКТ
Дуже часто
Нудота, діарея, блювання, розлади шлунка, абдомінальний біль6
Часто
Метеоризм, здуття живота, гастроезофагеальний рефлюкс, запор, сухість у роті, гастрит
Нечасто
Стоматит, виразки слизової оболонки рота, кровотечі шлунково-кишкового тракту7, відрижка, мелена, езофагіт, асцит, виразка шлунка, блювання з домішками крові, хейліт, дисфагія, панкреатит
Рідко
Коліт, непрохідність кишечнику, запальні захворювання кишечнику
Порушення з боку печінки та жовчовивідної системи
Часто
Підвищення активності печінкових ферментів
Нечасто
Гіпербілірубінемія, гепатит, жовтяниця
Рідко
Печінкова недостатність8, некроз печінки8
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини
Дуже часто
Періорбітальний набряк, дерматит/екзема/висип
Часто
Свербіж, набряк обличчя, сухість шкіри, еритема, алопеція, нічна пітливість, реакції фотосенсибілізації
Нечасто
Гнійничковий висип, забиття, посилене потовиділення, кропив'янка, екхімози, підвищена схильність до появи синців, гіпотрихоз, гіпопігментація шкіри, ексфоліативний дерматит, оніхоклазія, фолікуліт, петехії, псоріаз, пурпура, гіперпігментація шкіри, бульозний висип
Рідко
Гострий гарячковий нейтрофільний дерматоз (синдром Світа), знебарвлення нігтів, ангіоневротичний набряк, везикулярний висип, мультиформна еритема, лейкоцитопластичний васкуліт, синдром Стівенса ̶ Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP)
Порушення з боку кістково-м´язової системи та сполучної тканини
Дуже часто
М'язові спазми та судоми, м'язово-скелетні болі, включаючи біль у м'язах, біль у суглобах, кістковий біль9
Часто
Припухлість суглобів
Нечасто
Скутість м'язів та суглобів
Рідко
Слабкість, артрит, гострий некроз скелетних м'язів/ міопатія
Порушення з боку нирок та сечовивідної системи
Нечасто
Гостра ниркова недостатність, біль у нирках, гематурія, часте сечовиділення
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто
Гінекомастія, еректильна дисфункція, менорагії, менструальні дисфункції, статеві дисфункції, біль у сосках молочних залоз, збільшення грудей, набряк мошонки
Рідко
Геморагії жовтого тіла/ геморагічна кіста яєчника
Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення
Дуже часто
Затримка рідини та набряки, втома
Часто
Слабкість, гіпертермія, анасарка, озноб, тремтіння
Нечасто
Біль у грудях, загальне нездужання
Порушення, виявлені під час досліджень
Дуже часто
Збільшення маси тіла
Часто
Зниження маси тіла
Нечасто
Збільшення рівня креатиніну крові, збільшення креатинфосфокінази у крові, збільшення лактатдегідрогенази у крові, збільшення рівня лужної фосфатази у крові
Рідко
Збільшення рівня амілази крові
Дуже часто
Головний біль2
Часто
Запаморочення, парестезії, порушення смаку, гіпестезія
Нечасто
Мігрень, сонливість, непритомність, периферична невропатія, погіршення пам'яті, попереково-крижовий радикуліт, синдром неспокійних ніг, тремор, крововилив у мозок
Рідко
Підвищення внутрішньочерепного тиску, судоми, неврит зорового нерва
Офтальмологічні порушення
Часто
Набряк повік, посилення сльозотечі, геморагії у кон'юнктиву, кон'юнктивіт, сухість очей, погіршення зору
Нечасто
Подразнення очей, біль в очах, орбітальні набряки, крововилив у склери, кровотеча у сітківку, блефарит, макулярний набряк
Рідко
Катаракта, глаукома, набряк диска зорового нерва
Слухові та вестибулярні порушення
Нечасто
Запаморочення, шум у вухах, зниження слуху
Серцево-судинні порушення4
Часто
Припливи, геморагії
Нечасто
Підсилене серцебиття, тахікардія, застійна серцева недостатність3, набряк легенів, артеріальна гіпертензія, гематоми, холодні кінцівки, артеріальна гіпотензія, синдром Рейно
Рідко
Аритмія, фібриляція передсердь, зупинка серця, інфаркт міокарда, стенокардія, ексудативний перикардит
Порушення з боку органів дихання, органів грудної клітки, середостіння
Часто
Задишка, носова кровотеча, кашель
Нечасто
Плевральний випіт5, фаринголарингеальний біль, фарингіт
Рідко
Плевральний біль, легеневий фіброз, легенева гіпертензія, легенева кровотеча
Порушення з боку ШКТ
Дуже часто
Нудота, діарея, блювання, розлади шлунка, абдомінальний біль6
Часто
Метеоризм, здуття живота, гастроезофагеальний рефлюкс, запор, сухість у роті, гастрит
Нечасто
Стоматит, виразки слизової оболонки рота, кровотечі шлунково-кишкового тракту7, відрижка, мелена, езофагіт, асцит, виразка шлунка, блювання з домішками крові, хейліт, дисфагія, панкреатит
Рідко
Коліт, непрохідність кишечнику, запальні захворювання кишечнику
Порушення з боку печінки та жовчовивідної системи
Часто
Підвищення активності печінкових ферментів
Нечасто
Гіпербілірубінемія, гепатит, жовтяниця
Рідко
Печінкова недостатність8, некроз печінки8
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини
Дуже часто
Періорбітальний набряк, дерматит/екзема/висип
Часто
Свербіж, набряк обличчя, сухість шкіри, еритема, алопеція, нічна пітливість, реакції фотосенсибілізації
Нечасто
Гнійничковий висип, забиття, посилене потовиділення, кропив'янка, екхімози, підвищена схильність до появи синців, гіпотрихоз, гіпопігментація шкіри, ексфоліативний дерматит, оніхоклазія, фолікуліт, петехії, псоріаз, пурпура, гіперпігментація шкіри, бульозний висип
Рідко
Гострий гарячковий нейтрофільний дерматоз (синдром Світа), знебарвлення нігтів, ангіоневротичний набряк, везикулярний висип, мультиформна еритема, лейкоцитопластичний васкуліт, синдром Стівенса ̶ Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP)
Порушення з боку кістково-м´язової системи та сполучної тканини
Дуже часто
М'язові спазми та судоми, м'язово-скелетні болі, включаючи біль у м'язах, біль у суглобах, кістковий біль9
Часто
Припухлість суглобів
Нечасто
Скутість м'язів та суглобів
Рідко
Слабкість, артрит, гострий некроз скелетних м'язів/ міопатія
Порушення з боку нирок та сечовивідної системи
Нечасто
Гостра ниркова недостатність, біль у нирках, гематурія, часте сечовиділення
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто
Гінекомастія, еректильна дисфункція, менорагії, менструальні дисфункції, статеві дисфункції, біль у сосках молочних залоз, збільшення грудей, набряк мошонки
Рідко
Геморагії жовтого тіла/ геморагічна кіста яєчника
Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення
Дуже часто
Затримка рідини та набряки, втома
Часто
Слабкість, гіпертермія, анасарка, озноб, тремтіння
Нечасто
Біль у грудях, загальне нездужання
Порушення, виявлені під час досліджень
Дуже часто
Збільшення маси тіла
Часто
Зниження маси тіла
Нечасто
Збільшення рівня креатиніну крові, збільшення креатинфосфокінази у крові, збільшення лактатдегідрогенази у крові, збільшення рівня лужної фосфатази у крові
Рідко
Збільшення рівня амілази крові
1 Найчастіше пневмонія була зафіксована у пацієнтів з видозміненим ХМЛ та у пацієнтів з ГІСТ.
2 Головний біль найчастіше відмічався у пацієнтів з ГІСТ.
3 Порушення з боку серця, включаючи застійну серцеву недостатність, частіше спостерігалися у хворих з видозміненим ХМЛ, ніж у пацієнтів з ХМЛ у хронічній фазі.
4 Припливи, кровотеча, гематома, були найбільш поширені у пацієнтів з ГІСТ, у пацієнтів з видозміненим ХМЛ (CML-AP і CML-BC) найпоширенішими реакціями були кровотеча, гематома.
5 Плевральний випіт частіше спостерігався у пацієнтів з ГІСТ та у пацієнтів з видозміненим ХМЛ і CML (CML-AP і CML-BC), ніж у пацієнтів з ХМЛ у хронічній фазі.
6,7 Біль у животі та шлунково-кишкові кровотечі найчастіше спостерігаються у пацієнтів з ГІСТ.
8 Повідомлялося про деякі летальні випадки у результаті печінкової недостатності та некрозу печінки.
9 Кістково-м'язовий біль та пов'язані з ним події частіше спостерігаються у пацієнтів з ХМЛ, ніж у пацієнтів з ГІСТ.
2 Головний біль найчастіше відмічався у пацієнтів з ГІСТ.
3 Порушення з боку серця, включаючи застійну серцеву недостатність, частіше спостерігалися у хворих з видозміненим ХМЛ, ніж у пацієнтів з ХМЛ у хронічній фазі.
4 Припливи, кровотеча, гематома, були найбільш поширені у пацієнтів з ГІСТ, у пацієнтів з видозміненим ХМЛ (CML-AP і CML-BC) найпоширенішими реакціями були кровотеча, гематома.
5 Плевральний випіт частіше спостерігався у пацієнтів з ГІСТ та у пацієнтів з видозміненим ХМЛ і CML (CML-AP і CML-BC), ніж у пацієнтів з ХМЛ у хронічній фазі.
6,7 Біль у животі та шлунково-кишкові кровотечі найчастіше спостерігаються у пацієнтів з ГІСТ.
8 Повідомлялося про деякі летальні випадки у результаті печінкової недостатності та некрозу печінки.
9 Кістково-м'язовий біль та пов'язані з ним події частіше спостерігаються у пацієнтів з ХМЛ, ніж у пацієнтів з ГІСТ.
Зазначені нижче реакції було зареєстровано під час постмаркетингового застосування. Дані отримано на основі спонтанних звітів, а також повідомлень про серйозні побічні реакції, які спостерігалися у ході досліджень, а також у рамках програми розширеного доступу. Оскільки невідома кількість хворих, у яких спостерігалися побічні ефекти, не завжди є можливість правильно оцінити їх частоту або встановити причинний зв'язок з прийомом іматинібу.
Таблиця 4
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи)
Невідомо
Кровотечі у пухлині/ некроз пухлини
Порушення з боку імунної системи
Невідомо
Анафілактичний шок
Неврологічні порушення
Невідомо
Набряк мозку
Серцево-судинні порушення
Невідомо
Перикардит, тампонада серця, тромбоз/емболія
Порушення з боку органів дихання, органів грудної клітки, середостіння
Невідомо
Гостра дихальна недостатність1, інтерстиціальні захворювання легень
Порушення з боку ШКТ
Невідомо
Ілеус/ кишкова непрохідність, перфорація шлунково-кишкового тракту, дивертикуліт
Офтальмологічні порушення
Невідомо
Геморагії у склисте тіло
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Невідомо
Долонно-підошовна еритродизестезія
Невідомо
Ліхеноїдний кератоз, червоний плескатий лишай
Невідомо
Токсичний епідермальний некроліз
Порушення з боку кістково-м´язової системи та сполучної тканини
Невідомо
Аваскулярний некроз/ некроз стегнової кістки
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи)
Невідомо
Кровотечі у пухлині/ некроз пухлини
Порушення з боку імунної системи
Невідомо
Анафілактичний шок
Неврологічні порушення
Невідомо
Набряк мозку
Серцево-судинні порушення
Невідомо
Перикардит, тампонада серця, тромбоз/емболія
Порушення з боку органів дихання, органів грудної клітки, середостіння
Невідомо
Гостра дихальна недостатність1, інтерстиціальні захворювання легень
Порушення з боку ШКТ
Невідомо
Ілеус/ кишкова непрохідність, перфорація шлунково-кишкового тракту, дивертикуліт
Офтальмологічні порушення
Невідомо
Геморагії у склисте тіло
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Невідомо
Долонно-підошовна еритродизестезія
Невідомо
Ліхеноїдний кератоз, червоний плескатий лишай
Невідомо
Токсичний епідермальний некроліз
Порушення з боку кістково-м´язової системи та сполучної тканини
Невідомо
Аваскулярний некроз/ некроз стегнової кістки
1 Летальні випадки були зареєстровані у пацієнтів із запущеними захворюваннями, тяжкими інфекціями, вираженою нейтропенією та з іншими серйозними захворюваннями.
Відхилення лабораторних показників.
Гематологія.
Розвиток цитопенії, нейтропенія та тромбоцитопенія постійно спостерігались майже в усіх дослідженнях при отриманні хворими високих доз ≥ 750 мг (фаза І досліджень) препарату. Розвиток цитопеній також часто залежав від фази захворювання: у хворих з уперше діагностованою ХМЛ цитопенія була частіше, ніж у хворих з іншими типами ХМЛ. Частота нейтропеній ІІІ-ІV ступенів (AНC < 1,0×109 /л) та тромбоцитопеній (кількість тромбоцитів < 50×109/л) була в 4-6 разів вищою при бластному кризі та у фазі акселерації (59-64 % та 44-63 % для нейтропенії та тромбопенії відповідно) порівняно з уперше виявленою хронічною фазою ХМЛ (16,7 % для нейтропенії та 8,9 % для тромбопенії). При вперше виявленій хронічній фазі ХМЛ нейтропенія ІV ступеня (AНC < 0,5×109 /л) і тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 10×109/л) спостерігалась у 3,6 % та < 1 % хворих відповідно. Середня тривалість нейтропенії та тромбоцитопенії варіювала відповідно від 2 до 3 та від 3 до 4 тижнів. Анемія ІІІ та IV ступеня тяжкості спостерігалась у 5,4 % та 0,7 % пацієнтів з неоперабельними та/або метастатичними ГІТС і, можливо, була пов'язана з шлунково-кишковими та внутрішньопухлиними кровотечами у деяких пацієнтів. Нейтропенія ІІІ та IV ступеня тяжкості спостерігалась у 7,5 % та 2,7 % пацієнтів відповідно, тромбоцитопенія ІІІ ступеня спостерігалася у 0,7 % пацієнтів. Тромбоцитопенія IV ступеня не спостерігалась у жодного з пацієнтів. Зменшення числа лейкоцитів та нейтрофілів спостерігалося головним чином протягом перших 6 тижнів лікування, у подальшому ці показники залишались відносно стабільними.
Біохімія.
Виражене підвищення рівня трансаміназ (< 5 %) чи білірубіну (< 1 %) спостерігалося у хворих з ХМЛ і зазвичай контролювалося зниженням дози препарату або тимчасовим припиненням лікування (середня тривалість таких перерв становила приблизно 1 тиждень). При змінах показників функції печінки лікування доводилось припиняти приблизно у 1 % хворих з ХМЛ. У пацієнтів з ГІТС підвищення концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) ІІІ та IV ступеня у сироватці крові спостерігалось у 6,8 % випадків, підвищення концентрації АСТ (аспартатамінотрансферази) ІІІ та IV ступеня тяжкості у сироватці крові спостерігалось у 4,8 % випадків. Підвищення рівня білірубіну спостерігались у < 3 % хворих.
Один хворий у фазі акселерації помер від гострої печінкової недостатності, можливо, це було пов´язано із взаємодією іматинібу з високою дозою парацетамолу.
Гематологія.
Розвиток цитопенії, нейтропенія та тромбоцитопенія постійно спостерігались майже в усіх дослідженнях при отриманні хворими високих доз ≥ 750 мг (фаза І досліджень) препарату. Розвиток цитопеній також часто залежав від фази захворювання: у хворих з уперше діагностованою ХМЛ цитопенія була частіше, ніж у хворих з іншими типами ХМЛ. Частота нейтропеній ІІІ-ІV ступенів (AНC < 1,0×109 /л) та тромбоцитопеній (кількість тромбоцитів < 50×109/л) була в 4-6 разів вищою при бластному кризі та у фазі акселерації (59-64 % та 44-63 % для нейтропенії та тромбопенії відповідно) порівняно з уперше виявленою хронічною фазою ХМЛ (16,7 % для нейтропенії та 8,9 % для тромбопенії). При вперше виявленій хронічній фазі ХМЛ нейтропенія ІV ступеня (AНC < 0,5×109 /л) і тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 10×109/л) спостерігалась у 3,6 % та < 1 % хворих відповідно. Середня тривалість нейтропенії та тромбоцитопенії варіювала відповідно від 2 до 3 та від 3 до 4 тижнів. Анемія ІІІ та IV ступеня тяжкості спостерігалась у 5,4 % та 0,7 % пацієнтів з неоперабельними та/або метастатичними ГІТС і, можливо, була пов'язана з шлунково-кишковими та внутрішньопухлиними кровотечами у деяких пацієнтів. Нейтропенія ІІІ та IV ступеня тяжкості спостерігалась у 7,5 % та 2,7 % пацієнтів відповідно, тромбоцитопенія ІІІ ступеня спостерігалася у 0,7 % пацієнтів. Тромбоцитопенія IV ступеня не спостерігалась у жодного з пацієнтів. Зменшення числа лейкоцитів та нейтрофілів спостерігалося головним чином протягом перших 6 тижнів лікування, у подальшому ці показники залишались відносно стабільними.
Біохімія.
Виражене підвищення рівня трансаміназ (< 5 %) чи білірубіну (< 1 %) спостерігалося у хворих з ХМЛ і зазвичай контролювалося зниженням дози препарату або тимчасовим припиненням лікування (середня тривалість таких перерв становила приблизно 1 тиждень). При змінах показників функції печінки лікування доводилось припиняти приблизно у 1 % хворих з ХМЛ. У пацієнтів з ГІТС підвищення концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) ІІІ та IV ступеня у сироватці крові спостерігалось у 6,8 % випадків, підвищення концентрації АСТ (аспартатамінотрансферази) ІІІ та IV ступеня тяжкості у сироватці крові спостерігалось у 4,8 % випадків. Підвищення рівня білірубіну спостерігались у < 3 % хворих.
Один хворий у фазі акселерації помер від гострої печінкової недостатності, можливо, це було пов´язано із взаємодією іматинібу з високою дозою парацетамолу.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберiгання.
Зберігати при температурі не вище 25º С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі не вище 25º С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 12 капсул у блістері, по 6 або 12 блістерів у пачці з картону.
По 12 капсул у блістері, по 6 або 12 блістерів у пачці з картону.
Категорія вiдпуску.
За рецептом.
За рецептом.
Виробник.
АТ «Гріндекс».
АТ «Гріндекс».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.
Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.
ИМАТИНИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа