МИФЕНАКС капс. 250 мг №100

Для медицинского использования лекарственного средства

Myfenax ^®

(Myfenax ^® )

Состав :

Активный ингредиент: мофотил микофенолат;

1 капсула содержит 250 мг Mofothil MyCorelate;

Вспомогательные вещества: звездослотинизированные, напечатанные, натриевые кроскармелоз, стеарат магния;

Оболочка: желатин, индигарамин (E 132), диоксид титана (E 171), оксид железа красный
(Е 172), оксид железа желтый (E 172).

Лекарственная форма. Капсулы твердые.

Основные физические и химические свойства: твердые желатиновые капсулы № 1, заполненные белым порошком или почти белым.

Крышка: непрозрачная, синяя, с продольной надписью «М», приложенные черные чернила.

Корпус: непрозрачный, коричневый, с продольной надписью «250», приложенные черные чернила.

Фармакотерапевтическая группа.

Выборочные иммуносупрессивные препараты. Кислотный микофенол. ATX L04A A06 код.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Мокофенолатный Moftil - это 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты (IFC).
2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты является мощным селективным неконкурентным и обратимым ингибитором эндозин монофосфатной дегидрогеназы (IMFDG), который подавляет синтез нуклеотидов гуанозина de Novo . Механизм, с помощью которого 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты подавляет ферментную активность IMFDG, связан с тем, что
2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты структурно моделирует в качестве кофактора никотинаминуклеотидефосфата, а также катализация молекулы воды. Это предотвращает окисление иносинофосфата в монофосфате ксантоза-5 - очень важной стадии биосинтеза нуклеотидов гуанозина de Novo . 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты обладает более выраженным цитостатическим воздействием на лимфоциты, чем другие клетки, поскольку пролиферация T- и B-лимфоцитов очень зависит от синтеза Purins de Novo , в то время как другие типы клеток могут проходить на пути обходных путей метаболизма.

Для предотвращения отторжения после трансплантации почки, сердца или печени, а также для лечения огнеупорного отторжения трансплантированной почки мофотил микофенолата предписаны в сочетании с антитимоцитическим глобулином, ортолоном мышиных моноклональных антител, циклоспорина и кортикостероидами Отказ

При трансплантации почки использование комбинации Mofothil Mycophenolate с кортикостероидами и циклоспорином снижает частоту неэффективности лечения в первом

6 месяцев после трансплантации и гистологически доказанного отклонения во время терапии, в дозе

2 г / день - уменьшает совокупную частоту смерти трансплантации и смертности через
12 месяцев после трансплантации почек, но когда терапия доза 3 г / день увеличивает частоту преждевременных продаж из исследования по какой-либо причине.

По частоте гистологически доказанного отклонения, летальности и повторной трансплантации в трансплантации сердца микофенолата мофетила опережает азатиоприн. Мокофенолатный MOFTIL в сочетании с кортикостероидами и циклоспорином, более эффективным, чем азатиоприн, предотвращает острую отторжение и обеспечивает аналогичную выживаемость с азатиоприем у пациентов с первичной трансплантацией печени.

Фармакокинетика.

После устного введения есть быстрое и полное поглощение и полный метаболизм предрешной части Mofothil MycoPhenolate с образованием активного метаболита, IFC. Как подтверждается подавлением острого отторжения после трансплантации почек, иммуносупрессивное действие микофенолата коррелирует с концентрацией IFC.

Средняя биодоступность мофетилмикофенолата в пероральном введении в зависимости от величины IFC AUC (площадь под кривой «концентрация - время») составляет 94% относительно внутривенного введения Mombetyl MycoPhenolate. Еда не влияет на степень поглощения (IFC AUC) мофотил микофенолата, когда он предписан на 1,5 г 2 раза в день после трансплантации почки. Однако C _Max IFC при приеме препарата во время еды уменьшено на 40%. После перорального введения концентрация мофотилмикофенолата в плазме крови не определяется.

IFC в клинически значимых концентрациях на 97% связывается с альбомами плазмы крови. В результате энтерогенефальной рециркуляции вторичное увеличение концентрации IFC в плазме крови обычно наблюдается через 6-12 часов после получения препарата. Сокращение IFC AUC составляет приблизительно 40%, связанное с одновременным введением холестырамина (4 г 3 раза в день), указывая на то, что это значительная часть энтерогенефальной рециркуляции.

МФК метаболизируется в основном под действием глюкуронилтрансферазы с образованием фармакологически неактивного фенольного глюкуронида IFC (IFCG).

2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты метаболизируется в основном под действием глюкуронилтрансферазы с образованием фармакологически неактивного фенольного глюкуронида 2-морфолиноэтилового эфира микофенольной кислоты.

В in vivo глюкоронида эфира 2-морфолина микофенольной кислоты превращается в свободный 2-морфолиноэтиловый эфир микофенольной кислоты во время рециркуляции в кишечниках печени.

Незначительные количества (<1% доза) выводятся в форме IFC. После перорального введения радиосвязанного радиотената мофотил микофенолата доза полностью выделяется; 93% введенной дозы выпущены из мочи, а 6% - с фекалиями. Большинство из (приблизительно 87%) введенной дозы выводится в виде IFCG.

В концентрациях, встречающихся в клинической практике, IFC и IFCG не выделяются гемодиализом. В начале периода после трансплантации (<40 дней после трансплантации) пациенты с почечной трансплантатом, сердцем и печенью имеют среднюю площадь AUC IFC около 30% ниже и C _{максимума} около 40% ниже по сравнению с поздним периодом после трансплантации (3-6 месяцев после трансплантации).

Клинические характеристики.

Индикация.

Myfenax ^® предписан в комбинированной терапии циклоспорином и кортикостероидами для профилактики острого отторжения органа у пациентов с аллогенной почечной трансплантацией, сердцем или печенью.

Противопоказание.

Реакции гиперчувствительности к активным веществам, микофенольной кислоте или любому из вспомогательных веществ, гиперчувствительность к полисорбату 80.

Myfenax ^® не должен быть назначен деторозой, который не использует эффективные методы контрацепции.

Лечение препарата MyFenax ^® не должно начинаться у женщин детей детородного возраста, которые не приняли тест на беременность, чтобы избежать случайного использования препарата во время беременности.

MyFenax ^® не следует использовать в период беременности, за исключением случаев, когда нет альтернативной обработки для предотвращения армирования трансплантата.

MyFenax ^® не должен использоваться во время кормления грудью.

Специальные меры безопасности.

Поскольку мофотил микофенолат был обнаружен путем тератогенного эффекта, капсула препарата не должна быть открыта или не согласована. Необходимо избегать вдыхания порошка, содержащегося в капсулах, или его прямое приращение на коже или слизистой оболочке. Если это произошло, вам нужно тщательно промыть пораженный участок водой с мылом, и глаза просто вода.

Неиспользованный препарат должен быть утилизирован в соответствии с местными требованиями.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами интерстициальных.

Ацикловир : плазменные концентрации ацикловира высоко используются с мофотилом микофенолатом по сравнению с введением только ацикловира. В связи с тем, что плазменные концентрации IFCGS, а также концентрации ацикловира увеличиваются в присутствии заболевания почек, существует вероятность того, что его мофотил микопенолат и ацикловир или пролекарство, например, валцикловир, соревновают за трубчатые Секретация и может наблюдаться дальнейшее увеличение концентраций обоих веществ.

Антациды и ингибиторы протонного насоса (IPP) : наблюдалось снижение влияния микофенольной кислоты (IFC), когда антациды, такие как гидроксиды магния и алюминия, а также IPPS, включая ланзопразол, пантопразол, в том числе ланзопразол, пантопразол. При сравнении отклонения трансплантации или уровня потери трансплантации между пациентами, которые вместе с микофенолатом принимают IPP и те пациенты, которые не принимают IPP, без существенных различий. Эти данные подтверждают экстраполяцию этих результатов для всех антацидов, поскольку уменьшение воздействия при одновременном использовании микофенолата с гидроксидом магния и алюминия значительно меньше, чем при одновременном использовании мокофенолата MODIL и IPP.

Холестирамин : следует тщательно приближаться к одновременному использованию Mofothil микофенолата и холестырамина, с учетом потенциальной способности снизить эффективность мокофенолата MODIL.

Азатиоприн: Не рекомендуется одновременно предписать мофотил микофенолата с азатиоприном, поскольку такая совместимая встреча не изучалась.

Лекарства, которые нарушают энтерогенептическую циркуляцию : следует тщательно подойти лекарствами, которые нарушают энтерэпитатик, принимая во внимание их потенциальную способность снизить эффективность Mofothil MycoPhenolate.

Циклоспорин A : Фармакокинетика циклоспорина A (CSA) не меняется при использовании Mofothil MyCophenolate. Напротив, при остановке одновременного лечения циклоспорин можно ожидать увеличения AUC IFC.

Циклоспорин влияет на МФК энтерогенепзальную рециркуляцию, что приводит к снижению воздействия MFC у пациентов после трансплантации почек, что получало мофотил микофенолат и циклоспорин А по сравнению с пациентами, получающими систему, получавшие силлему или белатазу и аналогичные дозы Mofothil MyCorelate (см. Также раздел «Особенности применения». .). И наоборот, следует ожидать изменения экспозиции MFC при переводе пациентов с циклоспорином A на одном из иммуноспрессиров, которые не влияют на энтерогенопатичный цикл MFC.

Telmisartan : одновременное использование Telmysartan и Mofothil MyCophenolate приводит к снижению концентрации MFC. Telmisartan влияет на устранение IFC путем увеличения экспрессии гамма-рецепторов, которые активируют пролиферацию пероксиса, что, в свою очередь, приводит к увеличению экспрессии и активности UGT1A9. При сравнении отторжения трансплантата уровень потери трансплантации или неблагоприятные события между пациентами принимают мофотил микофенолаты из или без сопровождения талмисартана, клинические последствия фармакокинетического взаимодействия препаратов не наблюдались.

Ganceklovi : Gance Construction Made падает в паркоцинетическую микрофенолату и Gancicline, можно ожидать, что одновременное применение этих инструментов (конкурирующих за трубчатую секрецию) увеличит концентрации IFCG и гангсов. Значительное изменение фармакокинетики IFC не ожидается, поэтому вам не нужно исправлять дозу микофенолата. У пациентов с почечной недостаточностью, которые одновременно предпируют мофотил микофенолат и гинсикловир или его пролекарство, например, в Валангу, необходимо прилипать рекомендуемую дозировку и тщательно соблюдать состояние пациентов.

Оральные контрацепторы : одновременное использование Mofothil MycoPhenolate не влияет на фармакокинетику и фармакодинамика оральных контрацептивов.

Rifampicin : у пациентов, которые также не принимают циклоспорин, одновременное использование Mofothil MycoPhenolate и Rifampicin приводит к снижению воздействия МФК
(AUC _0-12GODES ). Рекомендуется контролировать уровни воздействия воздействия IFC и отрегулируйте дозы Mofothil MycoPhenoLate для поддержания клинической эффективности при назначении рифампицина.

Севеламер : рекомендуется прописать мофотил микофенолат как минимум за 1 час до или через 3 часа после получения семиламера, чтобы минимизировать влияние на поглощение IFC. Отсутствующие данные о взаимодействии Mofothil MycoPhenolate с другими веществами, которые связывают фосфат, кроме Севеламера.

Триметоприм / сульфаметоксазол : не наблюдалось не влияние на биодоступность IFC.

CIPROFLOXACIN и амоксациллин с клавулонечной кислотой : сообщили о снижении предварительного образования (минимума) концентрации IFC после устного применения ципрофлоксацина или амоксициллина с клавулоновой кислотой у пациентов с почечными трансплантатами. Изменения на наследственном уровне не могут точно свидетельствовать о изменениях в общем воздействии мофотила микофенолата. Соответственно, обычно нет необходимости менять дозу мофотила микофенолата в отсутствие клинических признаков дисфункции трансформации. Однако тщательный клинический мониторинг должен проводиться во время комбинированного лечения и вскоре после лечения антибиотиками.

Норфлоксацин и метронидазол : не наблюдалось никакого значимого взаимодействия при одновременном использовании мофотила микофенолата с норфлоксацином и метронидазолом отдельно. Однако комбинация норфлоксацина и метронидазола может снизить выставку IFC после одного использования мофотила микофенолата.

Tacrolymus : Пациенты с концентрацией трансплантации почек не подвергаются мофотилю микофенолатом. Однако, как известно, увеличивает трактолимус AUU у пациентов с трансплантатом печени после нескольких мофотильных микрофенололата мофотола (1,5 г х 2 раза в день, утром, а вечером) были назначены пациенты, принимающие такролимус. Однако у пациентов с трансплантацией почек концентрация тракторума не изменилась под действием Mofothil MycoPhenolate (см. Раздел «Особенности применения»).

Другие взаимодействия : лекарства, проходящие почечную трубчатую секрецию, могут конкурировать с IFCG, что приводит к увеличению концентрации плазмы IFCG или другого агента, который также подвержен трубчатую секреции.

Блокировщики секреции канала (probenecid) повышают концентрацию глюкуронида 2-морфолинского эфира микофенольной кислоты. Севеламер и другие фосфатные препараты, которые не содержат кальция, необходимо прописать через 2 часа после получения мофотила микофенолата, чтобы уменьшить влияние на поглощение микофенольной кислоты.

Мокофенолатный MOFTIL не рекомендуется быть предписанным одновременно с азатиоприном, поскольку оба лекарства подавляют костный мозг, и их одновременное использование не изучено.

Живые вакцины : живые вакцины не следует назначать пациентам в состоянии иммунодепрессии. Формирование антитела в ответ на другие вакцины могут быть уменьшены.

Доступна информация о взаимодействиях только у взрослых.

Особенности приложения.

Неоплазма

Пациенты, получающие схемы иммуносупрессора с сочетанием лекарств, включая микофенат, имеют повышенный риск развития лимфомы и других злокачественных новообразований, особенно кожи. Риск, вероятно, будет связан с интенсивностью и продолжительностью иммуносупрессии, чем с использованием определенного лекарственного средства. Общая рекомендация для минимизации риска рака кожи состоит в том, чтобы ограничить влияние солнечного и ультрафиолетового света защитной одеждой и использованием солнцезащитного крема с высоким фактором защиты.

Инфекционное заболевание

Чрезмерное подавление иммунной системы увеличивает тенденцию к инфекции, в том числе оппортунистические инфекции, фатальные инфекции и сепсис. Эти оппортунистические инфекции включают в себя реактивацию скрытой вирусной инфекции, например, гепатит B или C, инфекции, вызванные полиомавирусом (вирусной нефропатией VC и прогрессирующей многофокальной лейкоэнцефалопатией, связанной с вирусом JC). Эти инфекции часто связаны с высокой полной иммуносупрессией и могут привести к серьезным, включая летальные последствия. Эти заболевания следует учитывать при проведении дифференциальной диагностики у пациентов с иммуносупрессией и нарушением функции почек или неврологических симптомов.

Сообщили о гипогаммаглапилинемии с рецидивирующими инфекциями у пациентов, получающих мофотил микофенолата в сочетании с другими иммунодепрессантами. В некоторых случаях передача мофотила микофенолата на альтернативный иммунодепрессант привела к нормализации сывороточных уровней IgG. У пациентов с рецидивирующими инфекциями, которые используют мофетил микофенолат, необходимо контролировать уровень иммуноглобулинов сыворотки иммуноглобулинов. В случаях пролонгированного, клинически значимой гипогаммаглаглаглобулинемии необходимо учитывать реализацию соответствующих терапевтических мер, учитывающих мощные цитостатические эффекты, которые имеют микофенольную кислоту на T- и B-лимфоциты.

Сообщили о бронхектазах у взрослых и детей, которые получали мофотил микофенолата одновременно с другими иммунодепрессантами. В некоторых случаях передача мофотилмикофенолатной терапии другому иммуносупрессанту привело к улучшению симптомов дыхания. Риск бронхоектазы может быть связан с гипогаммаглобулинемией или прямым воздействием на легкие. Также сообщили о некоторых случаях интерстициального заболевания легких и легочного фиброза, некоторые из них были летальными (см. Раздел «Побочные реакции»). Рекомендуется исследовать пациентов с устойчивыми легочными симптомами, такими как кашель и одышка.

Крови и иммунная система

Пациенты, получающие мофотил микофенолат, требуют мониторинга нейтропении. Пацієнтам, які приймають мікофенолату мофетил, слід проводити загальний аналіз крові раз на тиждень протягом першого місяця, 2 рази на місяць протягом другого та третього місяців лікування, потім 1 раз на місяць протягом першого року. У разі розвитку нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів < 1,3 х 10 ³ /мкл) необхідно перервати лікування препаратом або зменшити його дозу і ретельно спостерігати за станом пацієнта. Відомо про випадки прогресивної мультифокальної лейкоенцефалопатії, інколи з летальним наслідком при застосуванні мікофенолату мофетилу. При виникненні неврологічної симптоматики у пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, слід проводити диференційну діагностику, в тому числі з прогресивною мультифокальною лейкоенцефалопатією. При наявності клінічних показань слід призначити консультацію невропатолога.

Відомі випадки червоноклітинної аплазії у пацієнтів, яким проводилося лікування мікофенолату мофетилом у комбінації з іншими імуносупресантами. Механізм виникнення червоноклітинної аплазії при застосуванні мікофенолату мофетилу невідомий. Вплив інших імуносупресантів в їх комбінації при імуносупресивній терапії також невідомий. У деяких випадках червоноклітинна аплазія була оборотною при зниженні дози або припиненні лікування мікофенолату мофетилом, тому зміни до терапії мікофенолатом мофетилу слід вносити лише під відповідним наглядом для мінімізації ризику відторгнення трансплантата.

Пацієнти, які приймають мікофенолату мофетил, повинні негайно повідомляти про будь-які інфекції, раптове виникнення синців, кровотечі або будь-які інші прояви пригнічення кісткового мозку.

Пацієнтам слід повідомити, що під час лікування препаратом вакцинації можуть бути менш ефективними, і слід уникати застосування живих ослаблених вакцин. Проте вакцинація від грипу може бути проведена. Лікарі повинні дотримуватися державних нормативів щодо вакцинації від грипу.

Травна система

Застосування мікофенолату мофетилу асоційоване з підвищеною частотою виникнення побічних явищ з боку травної системи, включаючи рідкісні випадки виразкоутворення, кровотечі та перфорації шлунково-кишкового тракту, мікофенолату мофетил слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюванням травної системи у стадії загострення.

Мікофенолату мофетил є інгібітором інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ). Тому, слід уникати його застосування у пацієнтів з рідкісним спадковим дефіцитом гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази (ГГФРТ), таким як синдром Леша-Ніхена та синдром Келлі-Сігміллера.

Взаємодії

Слід проявляти обережність при зміні режимів комбінованої терапії, із застосуванням імунодепресантів, які впливають на ентерогепатичну рециркуляцію MФК, так при переході з циклоспорину на терапію іншими засобами, що позбавлені цього ефекту, наприклад сиролімус, белатасепт, або навпаки, так як це може призвести до зміни експозиції MФК. Препарати інших класів, які впливають на ентерогепатичну рециркуляцію МФК наприклад холестирамін, слід застосовувати з обережністю через їх потенціал зменшувати рівень мікофенолату мофетилу у плазмі крові і відповідно його ефективність (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії»).

Мікофенолату мофетил не рекомендується призначати одночасно з азатіоприном, оскільки обидва препарати пригнічують кістковий мозок, і їх одночасне застосування не вивчалося.

Співвідношення ризику-користі при застосуванні мікофенолату мофетилу у комбінації з такролімусом або сиролімусом не встановлене.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку можуть мати підвищений ризик виникнення таких побічних реакцій як інфекції (в тому числі інвазивна тканинна цитомегаловірусна хвороба), гастроінтестинальні кровотечі та легеневий набряк.

Тератогенний ефект

Мікофенолату мофетил є потужним тератогенним фактором. Після застосування мікофенолату мофетилу в період вагітності повідомлялося про спонтанні аборти та вроджені вади розвитку. Тому мікофенолату мофетил протипоказано застосовувати в період вагітності окрім випадків, коли альтернативне лікування відторгнення трансплантату відсутнє.

Жінки та чоловіки дітородного віку мають бути проінформовані про потенційні ризики та слідувати рекомендаціям, викладеним в розділі «Застосування у період вагітності або годування груддю» (в тому числі застосувати ефективні методи контрацепції та робити тест на вагітність) до, під час та після лікування. Лікарю слід упевнитися, що пацієнти, які застосовують мікофенолату мофетил усвідомлюють ризик негативного впливу на плід та розуміють необхідність застосування ефективних методів контрацепції та негайної консультації з лікарем у разі можливої вагітності.

Контрацепція

З огляду на тератогенний потенціал мікофенолату мофетилу, жінкам дітородного віку слід застосовувати 2 надійних методи контрацепції до початку лікування препаратом, під час лікування та протягом 6 тижнів після його припинення, або як метод контрацепції обрати утримання.

Сексуально активним чоловікам рекомендовано застосовувати презервативи під час терапії та протягом 90 днів після її припинення. Застосовувати презервативи рекомендовано також чоловікам з вазектомією.

Окрім того, пацієнтам, які застосовують мікофенолату мофетил, рекомендовано застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 90 днів після прийому останньої дози.

Додаткові застереження

Пацієнтам на слід виступати в якості донорів крові під час терапії та протягом щонайменше 6 тижнів після її припинення. Чоловікам не слід виступати в якості донорів сперми під час терапії та протягом 90 днів після її припинення.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Мікофенолату мофетил протипоказано застосовувати жінкам дітородного віку, які не застосовують ефективні методи контрацепції.

З огляду на тератогенний потенціал мікофенолату мофетилу, жінкам дітородного віку слід застосовувати 2 надійних методи контрацепції до початку лікування препаратом, під час лікування та протягом 6 тижнів після його припинення, або як метод контрацепції обрати утримання.

Сексуально активним чоловікам рекомендовано застосовувати презервативи під час терапії та протягом 90 днів після її припинення. Застосовувати презервативи рекомендовано також чоловікам з вазектомією.

Окрім того, пацієнтам, які застосовують мікофенолату мофетил, рекомендовано застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 90 днів після прийому останньої дози.

Мікофенолату мофетил протипоказано застосовувати у період вагітності окрім випадків, коли альтернативне лікування відторгнення трансплантату відсутнє. Терапію препаратом не рекомендовано розпочинати поки не отримано негативного результату обстеження на вагітність для запобігання випадкового застосування препарату.

Жінки та чоловіки дітородного віку мають бути проінформовані про підвищенийі ризик викидня та вроджених вад розвитку на початку лікуванні та повинні бути попереджені про запобігання вагітності та планування.

До початку терапії препаратом, жінкам дітородного віку слід зробити тест на вагітність для виключення ненавмисного впливу мікофенолату на плід. Рекомендовано зробити 2 тести на вагітність (сеча або сироватка крові) з чутливістю не менше 25 мМО/мл. Другий тест слід виконати через 8-10 днів після першого та негайно перед початком застосуванням мікофенолату мофетилу. Тест на вагітність слід повторювати за необхідності (наприклад перерва у контрацепції). Результати тестів на вагітність слід обговорювати з пацієнтом.

Пацієнток потрібно проінформувати про необхідність негайної консультації з лікарем після настання вагітності.

Мікофенолату мофетил є потужним тератогенним фактором. Після застосування мікофенолату мофетилу в період вагітності повідомлялося про спонтанні аборти та вроджені вади розвитку.

У ході досліджень на тваринах мікофенолату мофетил спричиняв репродуктивну токсичність.

У ході досліджень на тваринах було продемонстровано, що мікофенолату мофетил проникає в молоко. Невідомо, чи проникає мікофенолат у грудне молоко. З огляду на імовірність виникнення серйозних побічних реакцій у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, препарат протипоказано застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та при роботі з машинами і складними механізмами не проводили. Проте при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози.

Лікування препаратом Міфенакс ^® мають розпочинати та проводити фахівці з трансплантології, які мають відповідну кваліфікацію.

Профілактика відторгнення нирки

Дорослі : рекомендована доза для пацієнтів з трансплантатами нирки становить 1 г 2 рази на добу (добова доза – 2 г). Прийом препарату необхідно розпочинати протягом 72 годин після проведення трансплантації.

Діти віком від 2 років . Рекомендована доза становить 600 мг/м ² площі поверхні тіла перорально 2 рази на добу (максимальна добова доза − 2 г). Препарат слід призначати лише пацієнтам з площею поверхні тіла не менше 1,25 м ² . Пацієнтам з площею поверхні тіла від 1,25 до 1,5 м ² препарат можна призначати у дозі 750 мг 2 рази на добу (добова доза – 1,5 г). Пацієнтам з площею поверхні тіла більше 1,5 м ² препарат можна призначати у дозі 1 г 2 рази на добу (добова доза – 2 г). Оскільки деякі побічні реакції виникають частіше у дітей і підлітків, ніж у дорослих, може виникнути необхідність у тимчасовому зниженні дози або припиненні лікування препаратом. При цьому слід враховувати важливі клінічні фактори, у тому числі тяжкість реакції.

Діти віком до 2 років . Існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності препарату для дітей віком до 2 років. Тому застосування препарату дітям віком до
2 років не рекомендується.

Профілактика відторгнення серця

Дорослі : рекомендована доза для пацієнтів з трансплантатами серця становить 1,5 г 2 рази на добу (добова доза – 3 г). Прийом препарату необхідно розпочинати протягом 5 діб після трансплантації.

Діти . Даних з безпеки та ефективності застосування препарату дітям після трансплантації серця немає.

Профілактика відторгнення печінки

Дорослі : рекомендована доза для пацієнтів з трансплантатами печінки становить 1,5 г 2 рази на добу (добова доза – 3 г). Прийом препарату необхідно розпочинати якомога швидше, за умови його переносимості.

Д іти . Даних з безпеки та ефективності застосування препарату дітям після трансплантації печінки немає.

Спеціальні рекомендації щодо застосування

Пацієнти літнього віку

Для хворих літнього віку після трансплантації нирки рекомендована доза становить 1 г 2 рази на добу, а після трансплантації серця і печінки – 1,5 г 2 рази на добу.

Ниркова недостатність

У пацієнтів з трансплантатами нирки та тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 25 мл/хв/1,73 м ² ), за винятком періоду безпосередньо після трансплантації, слід уникати доз, що становлять більше 1 г 2 рази на добу. Такі пацієнти потребують ретельного нагляду. Корекція дози хворим з післяопераційною затримкою функції ниркового трансплантата не потрібна. Дані щодо пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю, які перенесли трансплантацію серця або печінки, відсутні.

Тяжка печінкова недостатність Корекція дози хворим з тяжким захворюванням паренхіми печінки, які перенесли трансплантацію нирки, не потрібна. Дані щодо пацієнтів з тяжким захворюванням паренхіми печінки, які перенесли трансплантацію серця, відсутні.

Лікування протягом епізодів відторгнення.

Мікофенолова кислота є активним метаболітом мікофенолату мофетилу. Відторгнення ниркового трансплантата не призводить до зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти. У таких випадках припинення лікування препаратом або зменшення його дози не потрібне. Немає даних щодо фармакокінетики мікофенолової кислоти під час відторгнення трансплантата печінки. Немає даних щодо корекції дози при відторгненні трансплантата серця.

Пацієнти з нейтропенією.

При нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів < 1300 в 1 мкл крові) необхідно припинити лікування препаратом або зменшити його дозу і ретельно спостерігати за станом пацієнта.

Діти.

Даних з безпеки та ефективності застосування препарату дітям після трансплантації печінки та після трансплантації серця немає. Існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату дітям віком до 2 років після трансплантації нирки.

Передозування.

Очікується, що передозування мікофенолату мофетилу може призводити до надлишкової імуносупресії, підвищеної схильності до інфекцій та пригнічення кісткового мозку. У разі розвитку нейтропенії застосування препарату слід припинити або зменшити дозу.

Не слід очікувати виведення клінічно значущої кількості мікофенолової кислоти або фенольного глюкороніду МФК (МФКГ) шляхом гемодіалізу. Препарати, що зв'язують жовчні кислоти, такі як холестирамін, можуть вивести МФК шляхом зниження ентерогепатичної рециркуляції лікарського засобу.

Побічні реакції.

Профіль побічних дій, пов'язаних із застосуванням імуносупресорів, часто важко встановити через наявність основного захворювання та одночасного застосування багатьох інших лікарських засобів. Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням мікофенолату мофетилу в комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, є діарея, лейкопенія, сепсис і блювання; існують також дані про підвищення частоти опортуністичних інфекцій. Діарея і лейкопенія з наступною анемією, нудота, блювання, диспепсія, біль у животі та сепсис частіше зустрічаються у хворих, які приймають мікофенолату мофетил, ніж у хворих, які застосовують внутрішньовенно кортикостероїди.

Злоякісні новоутворення.

Відомо про розвиток лімфопроліферативних захворювань або лімфом у хворих після пересадки нирки, серця або печінки, за якими проводили спостереження не менше року і які лікувалися мікофенолату мофетилом (у дозі 2 чи 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами. Також відомо про карциному шкіри (за винятком меланоми), злоякісні новоутворення інших типів.

Опортуністичні інфекції

Відомо про підвищення ризику опортуністичних інфекцій у всіх пацієнтів і його зростання зі збільшенням сумарної дози імунодепресантів. При призначенні мікофенолату мофетилу
(2 чи 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами хворим, за якими проводили спостереження протягом року після пересадки нирки (у дозі 2 г на добу), серця та печінки, повідомлялося про кандидоз шкіри і слизових оболонок, цитомегаловірусну віремію/цитомегаловірусний синдром, інфекцію, спричинену вірусом простого герпесу.

Діти віком від 2 років

Відомо, що тип і частота побічних реакцій у дітей віком від 2 років, які отримували мікофенолату мофетил у дозі 600 мг/м ² перорально 2 рази на добу, загалом були подібними до тих, що спостерігалися у дорослих, які застосовували 1 г 2 рази на добу. У дітей зокрема віком до 6 років, частіше спостерігають такі побічні явища, пов'язані з лікуванням: діарея, сепсис, лейкопенія, анемія та інфекції.

Хворі літного віку

У хворих літнього віку (≥ 65 років) при лікуванні мікофенолату мофетилом у рамках комбінованої терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми маніфестної цитомегаловірусної інфекції), а також шлунково-кишкових кровотеч і набряку легень загалом вищий, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Інфекції: сепсис, кандидоз шлунково-кишкового тракту, інфекції сечовивідних шляхів, інфекція, спричинена вірусом простого герпесу, інфекція, спричинена вірусом оперізувального герпесу, пневмонія, грип, інфекція дихальних шляхів, кандидоз дихальних шляхів, інфекції шлунково-кишкового тракту, кандидоз, гастроентерит, інфекція, бронхіт, фарингіт, синусит, грибкова інфекція шкіри, кандидоз шкіри, вагінальний кандидоз, риніт, серйозні інфекції, що загрожують життю, у тому числі менінгіт, ендокардит, туберкульоз, атипова мікобактеріальна інфекція. У пацієнтів, які отримують імуносупресивні препарати, були випадки ВК-вірусної нефропатії, а також випадки JC-вірусної прогресивної мультифокальної лейкоенцефалопатії. Ця інфекція може асоціюватися із серйозними наслідками, що іноді призводять до втрати ниркового трансплантата. Агранулоцитоз і нейтропенія. Повідомлялося про випадки апластичної анемії і пригнічення кісткового мозку, інколи з летальним наслідком.

Доброякісні, злоякісні пухлини та новоутворення нез'ясованої етіології (включаючи кісти та поліпи): рак шкіри, доброякісне новоутворення шкіри.

З боку крові і лімфатичної системи: анемія (у тому числі гіпохромна), лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, екхімози, збільшення протромбінового і тромбопластинового часу, панцитопенія, поліцитемія, петехії. Були зареєстровані випадки червоноклітинної аплазії у пацієнтів, які отримували лікування мікофенолату мофетилом у комбінації з іншими імуносупресантами. Окремі випадки порушення морфології нейтрофілів, у тому числі аномалія Pelger-Huet. Ці зміни не асоціювалися з порушенням функції нейтрофілів і можуть свідчити про зсув вліво показника зрілості нейтрофілів при дослідженні крові, що може помилково сприйматися як ознака інфекції у пацієнтів з імуносупресією, які, наприклад, отримують лікування мікофенолату мофетилом.

З боку обміну речовин: білірубінемія; підвищення рівня креатиніну, гіперволемія, гіпонатріємія, збільшення маси тіла, підвищення азоту сечовини крові, порушення загоєння ран, гіпопротеїнемія, ацидоз (метаболічний або респіраторний), гіперкаліємія, гіпоглікемія, гіпокаліємія, гіперглікемія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіперурикемія, подагра, анорексія, дегідратація, гіповолемія, гіпоксія, спрага, зменшення маси тіла, алкалоз.

Психічні розлади: збудження, сплутаність свідомості, депресія, тривожність, порушення мислення, безсоння.

З боку нервової системи : психомоторне збудження, судоми, підвищений гіпертонус скелетної мускулатури, тремор, сонливість, міастенічний синдром, запаморочення, головний біль, парестезії, порушення смаку, емоційна лабільність, галюцинації, нейропатія, делірій, сухість у роті, психоз.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична; артеріальна гіпертензія, вазодилатація, тромбоз, легенева гіпертензія, втрата свідомості, вазоспазм, підвищення венозного тиску, артеріальний тромбоз, аритмія, брадикардія, серцева недостатність, перикардіальний випіт, тахікардія, стенокардія, аритмії (суправентрикулярні і шлуночкові екстрасистоли, мерехтіння і тріпотіння передсердь, суправентрикулярні і шлуночкові тахікардії), зупинка серця, застійна серцева недостатність.

З боку дихальної системи: посилення кашлю, фарингіт, пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма, риніт, синусит, ателектаз, плевральний випіт, задишка, кашель, набряк легень, апное, носові кровотечі, кровохаркання, новоутворення, пневмоторакс, посилення виділення мокротиння, зміна голосу, гіпервентиляція, кандидоз дихальних шляхів, гикавка. Були окремі випадки інтерстиціального захворювання легень і фіброзу легень, інколи з летальним наслідком, у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил у комбінації з іншими імуносупресивними засобами. Повідомлялося про випадки бронхоектазії.

З боку шкіри і підшкірної клітковини : реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція, свербіж, підвищена пітливість, висипання, акне, алопеція, грибковий дерматит, гірсутизм, гіпертрофія шкіри, шкірні виразки, крововиливи, везикулобульозні висипання.

З боку травного тракту: блювання, абдомінальний біль, діарея, нудота, диспепсія, анорексія, шлунково-кишкова кровотеча, перитоніт, кишкова непрохідність, коліт, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки, гастрит, езофагіт, стоматит, запор, диспепсія, метеоризм, відрижка, дисфагія, гінгівіт, гіперплазія ясен, гастроентерит, мелена, ураження прямої кишки, виразки у роті, гіперплазія ясен; коліт, у тому числі цитомегаловірусний коліт; панкреатит, атрофія кишкових ворсин.

Гепатобіліарні порушення: холангіт, гепатит, жовтяниця (у тому числі холестатична), гіпербілірубінемія.

З боку кістково-м'язової системи: судоми в ногах, біль у м'язах, м'язова слабкість, артралгія, остеопороз.

З боку сечовидільної системи: гематурія, некроз ниркових канальців, інфекції сечовивідних шляхів, олігурія, порушення функції нирок, альбумінурія, дизурія, гідронефроз, імпотенція, пієлонефрит, часте сечовипускання, гематурія, ніктурія, ниркова недостатність, нетримання і затримка сечі, гостра ниркова недостатність, набряк мошонки.

З боку органів зору: амбліопія, катаракта, крововилив в око, кон'юнктивіт, порушення зору.

З боку органів слуху: глухота, біль у вухах, вестибулярні запаморочення.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет, захворювання паращитовидних залоз, синдром Кушинга, гіпотиреоз.

З боку імунної системи: повідомлялося про гіпогаммаглобулінемію при застосуванні мікофенолату мофетилу у комбінації з іншими імуносупресантами.

Загальні порушення: головний біль, інфекції, біль, грижі, перитоніт, асцит, набряк, гарячка, озноб, біль (у тому числі абдомінальний біль, біль у спині, біль у грудній клітці), нездужання, астенія, кісти (у тому числі лімфоцеле і гідроцеле), набряки обличчя, грипоподібний синдром, кровотечі, біль у ділянці таза, целюліт, біль у шиї, блідість шкірних покривів, абсцес.

Лабораторні показники: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, зменшення маси тіла.

Вагітність: спонтанні аборти (в основному при застосування мікофенолату мофетилу під час І триместру вагітності).

Вроджені вади розвитку : вроджені вади розвитку, включаючи вади розвитку вуха, були зареєстровані у новонароджених, матері яких застосовували мікофенолату мофетил з іншими імуносупресивними препаратами у період вагітності.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері, по 3 або 10 блістерів у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ Фармацевтичний завод ТЕВА.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Н-4042, м. Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.