Личный кабинет
РОЗУВАСТАТИН табл. п/о 20 мг блистер №30
rx
Код товара: 562195
Производитель: Артериум (Украина, Киев)
2 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 15.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Распустить
Розувустатин.
Место хранения:
Активное вещество: раствориться;
1 таблетка содержит истощение кальция 10,4 мг или 20,8 мг, что соответствует 10 мг или 20 мг разъема;
Вспомогательные вещества: цитрат кальция, цитрат кальция, микрокристаллическая целлюлоза, гидроксипропилцеллюлоза, маннит, лактоза безводного, кросс-отчет, стеарат магния;
Мембрана пленки: поливиниловый спирт, диоксид титана (E 171), Macrolool 3350, тальк, тарттразин (E 102), специальный красный Au (E 129), желтый FCF (E 110), индикатор (E 132).
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
10 мг таблетки: розовые диоксид таблетки покрыты с помощью корпуса пленки, круглой формы;
Таблетки на 20 мг: розовые овальные диопарты, покрытые пленкой раковины таблеток с наличием на одной стороне.
Фармакотерапевтическая группа.
Гиполипидемии. Ингибиторы GMG-COA редуктазы. АТО Код С10А А07.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Подваскатин является селективным и конкурентным ингибитором GMG-COA Reductase, ферментом, который определяет скорость реакции и преобразует 3-гидрокси-3-метилглутарил Coenzyme A на мевалонат, предшественник холестерина. Основным местом отскорения является печень, целевой орган для уменьшения уровней холестерина.
Усъемки увеличивают количество рецепторов LDL на поверхности клеток печени, повышают захват и катаболизм LDL, и подавляет синтез печени LPDL, что снижает общее количество частиц LPDL и LDL.
Фармакодинамическое действие.
Уточнители уменьшают повышенные уровни холестерина ЛПВП, общий холестерин и триглицериды и увеличивают уровни холестерина ЛПВП. Он также уменьшает уровни APOS, HS-Nilplsh, CH-LPDLSH, TG-LPDLSH и увеличивает уровень APO и (таблица 1). Pulmandatin также уменьшает соотношение HS-LDLS / HS-HDL, всего HS / HS-HDL, HS-NLPL / HS-HDL и APO-APO-APO и.
Ответ доза у пациентов с первичным гиперхолестерином типа IIA и IIB
(Обработанные средние процентные изменения по сравнению с начальным уровнем)
Таблица 1
Доза | N. | CS-LPLS. | Общие XS. | HS-LPLS. | Тг | ХС-нелпллюс | Апопы | APA-I. |
Плацбор | 13. | -7. | -5. | 3 | -3. | -7. | -3. | 0 |
5 | 17 | -45. | -33. | 13. | -35. | -44. | -38. | 4 |
10. | 17 | -52. | -36. | 14 | -10. | -48. | -42. | 4 |
20 | 17 | -55. | -40. | 8 | -23. | -51. | -46. | 5 |
40 | 18 | -63. | -46. | 10. | -28. | -60. | -54. | 0 |
Терапевтический эффект достигается в течение 1 недели после начала подготовки 90% от максимального эффекта - 2 недели. Максимальный эффект обычно достигается через 4 недели и продолжает продолжать.
Клиническая эффективность.
Пумаки эффективны при лечении взрослых с гиперхолестеринемией - с гипертричлицеридом или без него - независимо от расы, пола или возраста, а также пациентов со специальными группами, такими как пациенты с диабетом или семейной гиперхолестериной.
Согласно комбинированным данным исследования, коллапсатин эффективно снижает уровни холестерина у большинства пациентов с гиперхолестеринемией типа IIA и IIB (средний начальный уровень HS-LDLSP составляет приблизительно 4,8 ммоль / л) к целевым значениям, установленным признанное руководство Европейского общества атеросклероза (EAS; 1998); Приблизительно 80% пациентов принимают восстановление в дозе 10 мг, можно добиться регуляторных целевых уровней HS-LDL для EAS (<3 ммоль / л).
Выгодное влияние исчезновения у пациентов с гетерозиготной семейной гиперхолестерией на липидных показателях и достижении целевых уровней наблюдается при дозах от 20 до 80 мг. После титрования до суточной дозы 40 мг (12 недель лечения) XS-LDL уменьшается на 53%. У 33% пациентов нормативные уровни XS-LDL были достигнуты для EAS (<3 ммоль / л).
В целом населению пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестерией при получении доз в дозах 20-40 мг уровень HS-LDL уменьшается в среднем на 22%.
Существует аддитивный эффект исчезновения для уменьшения уровня триглицеридов при нанесении в сочетании с фенофибратом и для увеличения уровней XS-HDL в использовании в сочетании с ниацином (см. Раздел «Особенности применения»).
Дети.
Согласно исследованиям у пациентов в возрасте 10-17 лет уровень HS-LDL снизился на 38,3%, 44,6% и 50% соответственно в группах приема в дозе 5 мг, 10 мг и 20 мг по сравнению с 0,7% в группе плацебо. Отказ
При получении 20 мг десассионата 1 раз в день у 40,5% пациентов можно достичь целевого уровня HS-LDL менее 2,8 ммоль / л.
Не было обнаружено никаких влияний на рост, массу, ИМТ или половое состояние (см. Раздел «Раздел« Особенности применения »). Опыт клинического обследования детей и подростков ограничен, и долгосрочные последствия срока (> 1 года) на сексуальное созревание неизвестны.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Максимальная концентрация разрыва в плазме крови достигается примерно через 5 часов после перорального введения. Абсолютная биодоступность составляет примерно на 20%.
Распределение.
Пулмонатин в значительной степени захвачен печенью, что является основным местом синтеза холестерина и оформления HS-LDL. Объем распределения разрыва составляет приблизительно 134 литра. Около 90% разрыва связывается с белками плазмы крови, предпочтительно с альбумином.
Метаболизм.
Сторги претерпевают незначительный метаболизм (примерно 10%). Исследование метаболизма in vitro с использованием человеческих гепатоцитов указывает на то, что разъединение представляет собой слабый подложку для метаболизма на основе ферментов цитохрома P450. Основным вовлеченным iseenment представляет собой CYP2C9, немного более низкую роль играют 2C19, 3A4 и 2D6. Основными определенными метаболитами являются метаболиты N-десметила и лактона. N-DESMETHIL-MITABOLITE составляет приблизительно на 50% менее активным, чем отготовки, метаболит лактона считается клинически неактивным. Более 90% активности циркулирующего ингибитора GMG-COA редуктазы приходится.
Разведение.
Приблизительно 90% дозы разрыва выводятся в неизменном состоянии с фекалиями (всасывающим и непоглощаемым активным веществом), остальное происходит от мочи. Примерно на 5% выводится в неизменной форме. Полувеношение плазмы крови составляет приблизительно 19 часов и не увеличивается с увеличением дозы. Среднее геометрическое значение оформления плазменной подготовки составляет приблизительно 50 л / ч (коэффициент вариации - 21,7%). Как и в других ингибиторах GMG-COA Reductase, печеночная захват разрыва проводится с участием мембранного конвейера OATP-C, который играет важную роль в печеночной ликвидации разрыва.
Линейность.
Экспозиция системы дезапасиона увеличивается пропорционально дозы. С несколькими ежедневными приложениями параметры фармакокинетики не меняются.
Специальные группы пациентов.
Возраст и пол.
Не было клинически значимого влияния возраста или пола на фармакокинетику монтажа у взрослых. Фармакокинетика Разорастина у детей и подростков с гетерозиготной семейной гиперхолестерией аналогична фармакокинетике у взрослых волонтеров (см. Раздел «Дети»).
Раса.
Исследование фармакокинетики обнаружило, что у пациентов в монголоидной гонке (японские, китайские, филиппины, вьетнамские и корейцах) средней ценности AUC и C Max примерно вдвое больше европейцев; В индейцах средняя ценность AUC и C Max поднимается примерно в 1,3 раза. Анализ популяции фармакокинетики не выявило клинически значимую разницу между пациентами в европейских и негроидальных гонках.
Нарушение функции почек.
В исследовании у пациентов с различными степенями нарушения почек функций плазмы концентрации разрастана или N-десметил-метаболита у людей со слабой или умеренной наглостью не было отмечено. У пациентов с тяжелыми расстройствами функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) концентрации разрыва были 3 раза, а уровни N-десметил-метаболита в 9 раз выше, чем у здоровых добровольцев. Равновесные плазменные концентрации исчезновения у пациентов в гемодиализе были примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
Нарушение функции печени .
При изучении пациентов с различными степенями нарушения функций печени признаки повышенного воздействия обезьяна не обнаружены у пациентов, состояние которого было оценено в 7 или менее точках на масштабе Childa-Pew. Однако у двух пациентов, которые забили 8 и 9 о шкале Childa-Pue, экспозиция системы была не менее чем в два раза выше, чем пациенты с меньшими точками. Опыт применения пациентов, состояние которого оценивается в более чем 9 баллах по шкале Childa-Puqua, отсутствует.
Генетический полиморфизм.
Распределение ингибиторов GMG-COA Reductase, включая дезапасион, происходит с участием транспортных белков OAT1B1 и BCRP. У пациентов с генетическим полиморфизмом SLCO1B1 (OATP1B1) и / или ABCG2 (BCRP) существует риск возвышения исчезновения. В отдельных формах полиморфизма SLCO1B1 P.521SS и ABCG2 P.421AA Воздействие разрыва (AUC) увеличивается по сравнению с генотипами SLCO1B1 C.521TT или ABCG2 P.421CS. Специальные генотипирование в клинической практике не предсказаны, но пациенты с таким полиморфизмом рекомендуется применять меньшую суточную дозу дезапасиона.
Дети.
Фармакокинетические параметры у детей с гетерозиготной семьей гиперхолестеринемии возраст от 10 до 17 лет не полностью определены. Небольшое изучение фармакокинетики дислокации (в форме таблеток) с участием пациентов с детства показало, что воздействие препарата у детей аналогична воздействию у взрослых пациентов. Кроме того, результаты указывают на то, что существенные отклонения не ожидаются доз.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение гиперхолестеринемии.
Взрослые, подростки и дети в возрасте 10 лет с первичной гиперхолестеринемией (тип IIA, включая гетерозиготную семейную гиперхолестерию) или смешанную дислипидемию (тип IIB) в качестве дополнения к диету, когда диета и использование других не лекарств (например, физические упражнения, уменьшение вес тела) недостаточно.
С гомозиготной семьей гиперхолестеринемией в качестве дополнения к диете и других липид-деструктивных средствах лечения (например, аффереза ЛПНП) или в случаях, когда такое лечение неуместно.
Профилактика сердечно-сосудистых расстройств.
Предотвращение значительного сердечно-сосудистого расстройства у пациентов, которые оцениваются, угрожают высоким риском сердечно-сосудистого расстройства, как дополнение к коррекции других факторов риска.
Противопоказание.
Правозор противопоказан:
пациенты с повышенной чувствительностью к циновку или к любому из вспомогательных веществ препарата;
Пациенты с активными заболеваниями печени, в том числе настойчивые усилия в сыворотке трансаминаз неизвестной этиологии и любое увеличение трансаминаз в сыворотке, которые в три раза выше верхнего предела нормы (VMN);
Пациенты с тяжелыми расстройствами функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин);
пациенты с миопатией;
пациенты, которые одновременно получают циклоспорин;
Во время беременности или грудного вскармливания, а также женщины репродуктивного возраста, которые не применяют соответствующие агенты контрацепции.
Доза 40 мг противопоказана пациентам с тенденцией к миопатии / рабдомолизу.
Факторы этого риска включают в себя:
умеренное нарушение функции почек (клиренс креатинина <60 мл / мин);
Гипотиреоз;
Присутствие в личной или семейной истории наследственных мышечных заболеваний;
Наличие в анамнезе миотоксичности на фоне использования других ингибиторов GMG-COA редуктазы или фибратов;
злоупотребление алкоголем;
ситуации, которые могут увеличить концентрацию препарата в плазме крови;
принадлежат монголоидной гонке;
Сопущенное использование фибратов (см. Разделы «Особенности применения», «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия» и фармакокинетика).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Влияние сопутствующих препаратов на рассеивание.
Ингибиторы транспортных белков .
Ростатин представляет собой субстрат некоторых транспортных белков, включая конвейер печени OATR1B1 и упругой транспортеров BCRP. Одновременное использование десассионар с лекарственными средствами, которые подавляют эти транспортные белки, могут привести к увеличению концентраций неустановления в плазме крови и увеличение риска миопатии (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения», - Взаимодействие с другими лекарствами и другими лекарствами. Типы взаимодействий ", таблица 2).
Циклоспорин.
В период сопутствующего применения неодобровастана и циклоспорина ценность монтажа AUC было в среднем примерно в 7 раз выше, чем наблюдаемые у здоровых добровольцев (см. Таблицу 2). Пациенты противопоказаны пациентам, которые одновременно получают циклоспорин (см. Раздел «Противопоказания»).
Сопутствующее использование не влияло на концентрацию циклоспорина в плазме крови.
Ингибиторы протеазы .
Хотя точный механизм взаимодействия неизвестен, одновременное использование ингибиторов протеазы может значительно увеличить воздействие исчезновения (см. Таблицу 2). Например, при изучении фармакокинетики одновременное использование 10 мг неодобровастана и комбинированного лекарственного средства, содержащего две ингибиторы протеазы (300 мг атазанавира / 100 мг ритонавира), у здоровых добровольцев сопровождалось увеличением AUC и C MAX PALFATIN Примерно в 3 и 7 раз соответственно. Одновременное использование отключения и некоторых комбинаций ингибиторов протеазы возможны после тщательного задумывания дозы коррекции разъема, основанные на ожидаемом росте воздействия рассылки (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения». «Взаимодействие с другими лекарствами и другими видами взаимодействий и других типов взаимодействий и других видов взаимодействий и других типов взаимодействий. Таблица 2).
Хемфибросил и другие агенты липидации.
Одновременное применение разрыва и Gemfibrozyl привело к увеличению AUC и C Max Thirsing 2 раза (см. Раздел «Особенности применения»).
На основании этих специальных исследований фармакокинетически значимое взаимодействие с фенофибратом не ожидается, однако возможна фармакодинамическое взаимодействие. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідознижувальні дози (≥ 1 г/добу) ніацину (нікотинової кислоти) збільшують ризик міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, ймовірно, за рахунок того, що вони можуть спричиняти міопатію, якщо їх застосовувати отдельно. Доза 40 мг противопоказана при сопутствующем использовании фибратов (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). Такие пациенты также должны начинаться терапию из дозы 5 мг.
Эзэтимиб.
Одновременное применение слоевки в дозе 10 мг и пациентами ESETIMIB 10 мг с гиперхолестеринемией привело к увеличению штампованного AUC в 1,2 раза (таблица 2). Невозможно исключить фармакодинамическое взаимодействие между разрывом и эзетимиб, что может привести к нежелательным явлениям (см. Раздел «Особенности применения»).
Антацидные препараты.
Одновременное применение разрыва с антацидными суспензиями, содержащими гидроксид алюминия или магния, снижает концентрацию разрыва в плазме крови примерно на 50%. Этот эффект был менее произнесен в случае антацидных препаратов через 2 часа после циновки. Клиническая значимость этого взаимодействия не изучалось.
Эритромицин.
Одновременное применение разрыва и эритромицина снижало AUC монтажа на 20%, а C Max - на 30%. Это взаимодействие может быть вызвано расширенным перистальтом кишечника в результате эритромицина.
Ферменты цитохрома P450.
Результаты in vitro и in vivo исследования показывают, что отходы не ингибируют и не стимулируют изоэнцимы цитохрома P450. Кроме того, отговаривает слабые подложки этих изосенментов. Таким образом, взаимодействия с лекарствами в результате обмена веществ, опосредованного P450. Не было клинически значимых взаимодействий между разрывом и флуконазолом (CYP2C9 и ингибитором CYP3A4) или кетоконазолом (CYP2A6 и ингибитор CYP3A4).
Взаимодействия, требующие коррекции дозы грохота.
При необходимости использование овладения с другими препаратами, способными к увеличению его воздействия, доза штамповки должна быть отрегулирована. Если ожидается, что воздействие разрыва (AUC) увеличится примерно на 2 или более раз, применение разрыва должно начинаться с дозы 5 мг 1 раз в день. Максимальная суточная доза дезапасиона должна быть отрегулирована таким образом, чтобы ожидаемое воздействие дезапсированного воздействия не превышало воздействия, которое отмечается при получении дозы 40 мг / день без применения препаратов, которые взаимодействуют с препаратом; Например, при нанесении с драгоценной дозой разрастина составляет 20 мг (увеличение воздействия в 1,9 раза), при использовании с комбинацией ритонавира / атазанавира - 10 мг (увеличение в 3,1 раза), одновременно одновременно используемая с циклоспорином - 5 мг (увеличение в 7,1 раза).
Влияние сопутствующих препаратов для воздействия струй
(AUC; в порядке уменьшения величины) путем опубликованных данных клинических испытаний
Таблица 2
Режим дозировки лекарственного средства, который взаимодействует | Режим дозировки дозирования | Изменяет auc лужа * |
Циклоспорин от 75 мг два раза в день до 200 мг два раза в день, 6 месяцев | 10 мг 1 раз в день, 10 дней | ↑ 7.1 Раза |
ATATANAVIR 300 мг / ритонавир 100 мг 1 раз в день, 8 дней | 10 мг, одна доза | ↑ 3,1 раза |
Точно так же 150 мг 1 раз в день, 7 дней | 10 мг, одна доза | ↑ 2.8 раз |
Lopinavir 400 мг / ритонавир 100 мг два раза в день, 17 дней | 20 мг 1 раз в день, 7 дней | ↑ 2,1 раза |
Клопідогрель 300 мг навантажувальна доза, підтримуюча доза 75 мг протягом 24 годин | 20 мг, 1 раз на добу | ↑ 2 рази |
Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів | 80 мг, одноразова доза | ↑ 1,9 раза |
Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 5 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 1,6 раза |
Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 7 днів | 10 мг 1 раз на добу, 7 днів | ↑ 1,5 раза |
Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг двічі на добу, 11 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 1,4 раза |
Дронедарон 400 мг двічі на добу | Невідомо | ↑ 1,4 раза |
Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів | 10 мг, одноразова доза | ↑ 1,4 раза ** |
Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів | 10 мг 1 раз на добу, 14 днів | ↑ 1,2 раза ** |
Фозампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 8 днів | 10 мг, одноразова доза | ↔ |
Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів | 40 мг, 7 днів | ↔ |
Силімарин 140 мг тричі на добу, 5 днів | 10 мг, одноразова доза | ↔ |
Фенофібрат 67 мг тричі на добу, 7 днів | 10 мг, 7 днів | ↔ |
Рифампін 450 мг один раз на добу, 7 днів | 20 мг, одноразова доза | ↔ |
Кетоконазол 200 мг двічі на добу, 7 днів | 80 мг, одноразова доза | ↔ |
Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів | 80 мг, одноразова доза | ↔ |
Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів | 80 мг, одноразова доза | ↓ 20 % |
Байкалін 50 мг тричі на добу, 14 днів | 20 мг, одноразова доза | ↓ 47 % |
* Дані, представлені як зміна в х разів, являють собою співвідношення між застосуванням розувастатину у комбінації та окремо. Дані, представлені у вигляді % зміни, являють собою % різницю відносно показників при застосуванні розувастатину окремо.
Збільшення позначено значком ↑, відсутність змін ↔, зменшення – ↓.
** Було проведено кілька досліджень взаємодії при різних дозах розувастатину, у таблиці подано найбільш значуще співвідношення.
Вплив розувастатину на супутні лікарські засоби.
Антагоністи вітаміну К.
Як і щодо інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку застосування розувастатину або при підвищенні його дози у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інший кумариновий антикоагулянт), можливе підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС). Припинення застосування розувастатину або зменшення його дози може призвести до зниження МНС. У таких випадках бажаний належний моніторинг МНС.
Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія (ГЗТ).
Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Таке підвищення плазмових рівнів крові слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно застосовують розувастатин та ГЗТ, немає, тому не можна виключати подібного ефекту. Однак комбінацію широко застосовували жінкам у рамках клінічних досліджень і вона переносилася добре.
Інші лікарські засоби.
Дигоксин.
За даними спеціальних досліджень клінічно значущої взаємодії із дигоксином не очікується.
Лопінавір/ритонавір .
У фармакологічному дослідженні супутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг), у здорових добровольців асоціювалося з приблизно дворазовим та п'ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC (0-24) та С mах для розувастатину відповідно. Взаємодію між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчали.
Фузид іє ва кислота.
Дослідження взаємодії розувастатину і фузидієвої кислоти не проводили. Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, підвищується при одночасному застосуванні фузидієвої кислоти зі статинами. Механізм цієї взаємодії (будь то фармакодинамічний або фармакокінетичний, або і те й інше) поки невідомий. Повідомляли про рабдоміоліз (включаючи летальні випадки) у пацієнтів, які отримували цю комбінацію.
У разі необхідності лікування фузидієвою кислотою лікування розувастатином слід припинити протягом усього терміну лікування фузидієвою кислотою, (див. Також розділ «Особивості застосування»).
Діти.
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий.
Особливості застосування.
Вплив на нирки.
Протеїнурія, яку виявлено у результаті аналізу за тест-смужками та яка була переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які лікувалися високими дозами розувастатину, зокрема 40 мг, і у більшості випадків була тимчасовою або переривчастою. Протеїнурія не була передвісником гострої або прогресуючої хвороби нирок (див. розділ «Побічні реакції»). Частота повідомлень про серйозні явища з боку нирок у постмаркетингових дослідженнях вища при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, у ході спостереження слід регулярно перевіряти функцію нирок.
Вплив на скелетну мускулатуру.
Порушення з боку скелетної мускулатури, наприклад міалгія, міопатія та зрідка рабдоміоліз, спостерігалися у пацієнтів, які приймали розувастатин у будь-яких дозах, особливо більше 20 мг. Поодинокі випадки рабдоміолізу відзначалися при застосуванні езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Не можна виключати можливість фармакодинамічної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень про випадки рабдоміолізу, пов'язаного із застосуванням розувастатину, у постмаркетинговому періоді була вищою при дозі 40 мг. Є повідомлення про рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії, що клінічно проявляється стійкою проксимальною м'язовою слабкістю і підвищенням рівня сироваткової креатинкінази, під час лікування або після припинення лікування статинами, включаючи розувастатин. В такому разі можуть бути необхідними додаткові нейром'язові і серологічні дослідження, лікування імуносупресивними препаратами.
Рівень креатинкінази.
Рівень креатинкінази (КК) не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або за наявності можливих альтернативних причин підвищення КК, що можуть ускладнювати інтерпретацію результатів. Якщо початкові рівні КК значно підвищені (> 5 разів вище ВМН), протягом 5–7 днів необхідно зробити повторний аналіз, щоб підтвердити результати. Якщо результати повторного аналізу підтверджують, що початкове значення КК більше ніж у 5 разів перевищує ВНМ, застосування препарату починати не слід.
Перед початком лікування.
Розувастатин, як і решту інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до міопатії/рабдоміолізу. До факторів такого ризику належать:
порушення функції нирок;
гіпотиреоз;
наявність в особистому або родинному анамнезі спадкових захворювань м'язів;
наявність в анамнезі міотоксичності на тлі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів;
зловживання алкоголем;
вік > 70 років;
ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі крові (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»);
супутнє застосування фібратів.
У таких пацієнтів пов'язаний із лікуванням ризик потрібно оцінювати, порівнюючи з очікуваною користю; також рекомендується клінічний моніторинг. Якщо початкові рівні КК значно підвищені (> 5 разів вище ВМН), лікування починати не слід.
У період лікування.
Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про м'язовий біль, слабкість або судоми невідомої етіології, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. У таких пацієнтів потрібно вимірювати рівні КК. Застосування препарату слід припинити, якщо рівні КК значно підвищені (> 5 × ВМН) або якщо симптоми з боку м'язів тяжкі та спричиняють щоденний дискомфорт (навіть якщо рівні КК ≤ 5 × ВМН). У разі зникнення симптомів та повернення рівня КК до норми можна поновити терапію розувастатином або альтернативним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази у найменшій дозі та під ретельним наглядом. Регулярно перевіряти рівні КК у асимптоматичних пацієнтів немає потреби. Дуже рідко повідомляли про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) під час або після терапії статинами, в тому числі розувастатином. Клінічними проявами ІОНМ є слабкість проксимальних м'язів та підвищення рівня креатинкінази у сироватці крові, що зберігається навіть після припинення застосування статинів.
У клінічних дослідженнях не було отримано доказів підвищеного впливу на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин та супутні препарати. Однак підвищення частоти міозиту та міопатії відзначалося у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази разом із похідними фіброєвої кислоти, в тому числі гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при супутньому застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому застосовувати розувастатин у комбінації із гемфіброзилом не рекомендується. Користь подальшої зміни рівня ліпідів при застосуванні розувастатину у комбінації із фібратами або ніацином потрібно ретельно зважувати порівняно із потенційними ризиками, пов'язаними із застосуванням таких комбінацій. Доза 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Розувастатин не слід призначати одночасно з препаратами фузидієвої кислоти або протягом 7 днів після припинення лікування фузидієвою кислотою. Якщо застосування фузидієвої кислоти вважається необхідним, лікування статинами слід припинити на час усього терміну лікування фузидієвою кислотою. Повідомляли про рабдоміоліз (включаючи летальні випадки) у пацієнтів, які отримували комбінацію фузидієвої кислоти та статинів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.»). Пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою, якщо вони відчувають м'язову слабість, біль або слабкість. Терапію статинами можна відновлювати через 7 днів після останньої дози фузидієвої кислоти. У виняткових випадках, коли необхідне тривале застосування фузидієвої кислоти, наприклад для лікування важких інфекцій, необхідність одночасного застосування розувастатину і фузидієвої кислоти слід розглядати тільки в кожному конкретному випадку і під ретельним медичним наглядом.
Розувастатин не слід застосовувати пацієнтам із гострими, серйозними станами, що свідчать про міопатію або можливість розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (таких як сепсис, гіпотензія, значне хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади або неконтрольовані судоми).
Вплив на печінку.
Які і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки.
Рекомендовано перевіряти біохімічні показники функції печінки перед початком лікування та через 3 місяці потому. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більше ніж втричі перевищує верхню межу норми. Частота повідомлень про серйозні явища з боку печінки (переважно про підвищення рівня трансаміназ печінки) у післяреєстраційному періоді була більшою при застосуванні дози 40 мг.
У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією, зумовленою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, слід спочатку вилікувати основну хворобу, перш ніж починати терапію розувастатином.
У післяреєстраційному періоді зрідка повідомлялb про летальні або нелетальні випадки печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали статини, в тому числі розувастатин. Якщо на тлі лікування розувастатином розвивається серйозне ураження печінки з клінічною симптоматикою та/або гіпербілірубінемією чи жовтяницею, слід негайно припинити прийом препарату. Якщо інших причин не виявлено, не слід поновлювати лікування розувастатином.
Раса.
Дослідження фармакокінетики свідчать про зростання експозиції у пацієнтів монголоїдної раси приблизно вдвічі порівняно з європейцями. Для таких пацієнтів необхідна корекція дозування розувастатину (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»). Для пацієнтів монголоїдної раси початкова доза розувастатину повинна бути 5 мг. Підвищена концентрація розувастатину у плазмі крові була помічена у пацієнтів монголоїдної раси (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Слід взяти до уваги підвищену системну експозицію при лікуванні пацієнтів монголоїдної раси, у яких гіперхолестеринемія не контролюється адекватно дозами до 20 мг.
Інгібітори протеази.
Підвищена системна експозиція розувастатину спостерігалася в осіб які застосовували розувастатин супутньо з різними інгібіторами протеази у поєднанні із ритонавіром. Слід обміркувати як користь від зниження рівня ліпідів за допомогою розувастатину у пацієнтів із ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину у плазмі крові на початку терапії та при підвищенні дози розувастатину у пацієнтів, які отримують інгібітори протеази. Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендується, якщо доза розувастатину не скоригована (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Непереносимість лактози.
Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей препарат.
Інтерстиціальна хвороба легень.
Під час застосування деяких статинів, особливо при тривалому лікуванні, повідомляли про виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень (див. розділ «Побічні реакції»). До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення стану (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легень застосування статинів слід припинити.
Цукровий діабет.
Деякі факти свідчать, що статини підвищують рівень глюкози в крові та у деяких пацієнтів, яким загрожує високий ризик розвитку діабету в майбутньому, можуть спричиняти гіперглікемію такого рівня, при якому необхідне належне лікування діабету. Цю загрозу, однак, перевищує зниження ризику судинних порушень при застосуванні статинів, і тому вона не має бути підставою для припинення терапії статинами. За пацієнтами групи ризику (рівень глюкози натще 5,6-6,0 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м 2 , підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) слід встановити як клінічний, так і біохімічний контроль згідно з національними керівництвами.
У дослідженні JUPITER зареєстрована загальна частота цукрового діабету становила 2,8 % у пацієнтів, які отримували розувастатин і 2,3% у плацебо, переважно у пацієнтів з рівнем глюкози натще 5,6-6,9 ммоль/л.
У клінічних дослідженнях було показано, що розувастатин як монотерапія не спричиняє зниження базової концентрації кортизолу плазми крові і не впливає на резерв надниркових залоз. Необхідна обережність у разі одночасного застосування препаратів розувастатину та інших лікарських засобів, здатних знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, наприклад кетоконазолу, спіронолактону та циметидину.
Діти.
Оцінка лінійного росту (зріст), маси тіла, ІМТ (індексу маси тіла) та вторинних характеристик статевого дозрівання за Таннером у дітей віком від 10 до 17 років, які приймали розувастатин, обмежена періодом тривалістю 1 рік. Після 52 тижнів досліджуваного лікування жодного впливу на ріст, масу тіла, ІМТ або статеве дозрівання виявлено не було (див. розділ «Фармакодинаміка»). Досвід клінічних досліджень застосування препарату дітям та підліткам обмежений, і довготривалі ефекти застосування розувастатину (> 1 рік) на статеве дозрівання невідомі.
У клінічному дослідженні у дітей та підлітків, які приймали розувастатин протягом 52 тижнів, підвищення рівня КК > 10 разів вище ВНМ та симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше порівняно з такими у дорослих (див. розділ «Побічні реакції»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Розувастатин протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку повинні використовувати належні засоби контрацепції.
Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину відіграють істотну роль у розвитку плода, потенційний ризик від пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у період вагітності. Дані досліджень на тваринах щодо токсичного впливу на репродуктивну функцію обмежені. Якщо пацієнтка завагітніє у період застосування цього препарату, лікування слід негайно припинити.
Оскільки інший лікарський засіб цього класу проникає у грудне молоко людини та враховуючи, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази можуть спричиняти серйозні небажані реакції у немовлят, жінкам, які потребують лікування розувастатином, слід рекомендувати утриматися від годування груддю. Даних щодо проникнення розувастатину в грудне молоко у людини немає (див. розділ «Протипоказання»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень впливу розувастатину на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводили. Однак, з огляду на фармакодинамічні властивості розувастатину, малоймовірно, що препарат чинитиме вплив на таку здатність. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість запаморочення у період лікування.
Спосіб застосування та дози.
Перед початком лікування пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися і протягом лікування. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від мети терапії та відповіді пацієнта на лікування, керуючись рекомендаціями поточних загальноприйнятих керівництв.
Розувастатин можна приймати у будь-який час дня, незалежно від прийому їжі.
Таблетки 10 мг не можуть ділитися на частини, тому у разі необхідності призначення розувастатину в дозі 5 мг необхідно використовувати препарати розувастатину інших виробників з можливістю дозування по 5 мг.
Лікування гіперхолестеринемії.
Рекомендована початкова доза становить 5 або 10 мг перорально один раз на добу як для пацієнтів, які раніше не застосовували статини, так і переведених на препарат з прийому іншого інгібітора ГМГ-КоА-редуктази. При виборі початкової дози слід враховувати рівні холестерину в кожного окремого пацієнта та ризик серцево-судинних порушень у майбутньому, а також імовірність розвитку небажаних реакцій. У разі необхідності підвищувати дозу до наступного рівня можна через 4 тижні (див. розділ «Фармакодинаміка»). З огляду на те, що на тлі застосування препарату в дозі 40 мг небажані реакції виникають частіше, ніж при менших дозах (див. розділ «Побічні реакції»), остаточно титрувати дозу до 40 мг варто лише пацієнтам із тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних порушень (зокрема у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не вдалося досягти мети лікування при застосуванні дози 20 мг і які перебуватимуть під регулярним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»). На початку прийому препарату у дозі 40 мг рекомендований нагляд спеціалістів.
Запобігання порушенням з боку серцево-судинної системи.
У дослідженні зниження ризику порушень з боку серцево-судинної системи розувастатин застосовували у дозі 20 мг на добу.
Пацієнти літнього віку.
Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів віком > 70 років становить 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Інша корекція дози з огляду на вік не потрібна.
Пацієнти із нирковою недостатністю.
Пацієнтам із легкими або помірними порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.
Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) становить 5 мг. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок. Застосування розувастатину пацієнтам із тяжкими порушеннями ниркових функції протипоказано у будь-яких дозах (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Пацієнти з порушеннями функції печінки.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки, що оцінювалися у 7 або менше балів за шкалою Чайлда–П'ю, підвищення системної експозиції розувастатину не спостерігалося. Однак в осіб із порушеннями у 8 та 9 балів за шкалою Чайлда–П'ю системна експозиція зростала (див. розділ «Фармакокінетика»). У таких пацієнтів доцільною є оцінка функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Досвід застосування розувастатину пацієнтам, які набрали більше 9 балів за шкалою Чайлда–П'ю, відсутній. Розувастатин протипоказаний пацієнтам з активними захворюваннями печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Раса.
У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена системна експозиція розувастатину (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Рекомендована початкова доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг; доза 40 мг таким пацієнтам протипоказана.
Генетичний поліморфізм.
Певні типи генетичного поліморфізму можуть призводити до підвищення експозиції розувастатину (див. розділ «Фармакокінетика»). Пацієнтам із відомою наявністю таких типів поліморфізму рекомендується застосовувати меншу добову дозу розувастатину.
Пацієнти зі схильністю до розвитку міопатії.
Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів із факторами ризику розвитку міопатії становить 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»).
Доза 40 мг протипоказана деяким із таких пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).
Супутнє застосування.
Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (наприклад ОАТР1В1 та BCRP). Ризик міопатії (у тому числі рабдоміолізу) зростає при супутньому застосуванні препаратів розувастатину з певними лікарськими засобами, що можуть підвищувати концентрацію розувастатину у плазмі крові внаслідок взаємодії із цими транспортними білками (наприклад циклоспорином та певними інгібіторами протеази, у тому числі комбінаціями ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром; див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі можливості слід розглянути застосування альтернативних лікарських засобів та у разі необхідності тимчасово перервати терапію розувастатином. Якщо супутнього застосування цих лікарських засобів із розувастатином уникнути неможливо, слід ретельно зважити користь та ризик від супутнього застосування та відповідним чином відкорегувати дозу розувастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Застосування препарату дітям має проводити лише спеціаліст.
Застосовувати дітям та підліткам віком від 10 до 17 років (хлопчики на стадії розвитку ІІ та вище за Таннером та дівчата, в яких менструації почалися щонайменше рік тому).
Звичайна початкова добова доза розувастатину для дітей та підлітків із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 5 мг на добу. Розувастатин зазвичай слід приймати перорально в дозах від 5 мг до 20 мг 1 раз на добу. Підвищувати дозу слід відповідно до індивідуальної відповіді дитини на лікування та переносимості препарату, дотримуючись рекомендацій щодо лікування дітей (див. розділ «Особливості застосування»). Перед початком терапії розувастатином дітям та підліткам слід призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої пацієнти мають дотримуватися і протягом лікування. Безпека та ефективність розувастатину у дозах більше 20 мг у цій популяції не досліджувалися.
Діти віком до 10 років.
Досвід лікування дітей віком до 10 років обмежений застосуванням розувастатину у невеликої кількості пацієнтів (віком від 8 до 10 років) із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Таким чином, розувастатин не рекомендується застосовувати дітям віком до 10 років.
Передозування.
Специфічного лікування передозування немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та за необхідності вжити підтримуючих заходів. Потрібно контролювати функції печінки та рівні КК. Ефективність гемодіалізу малоймовірна.
Побічні реакції.
Небажані явища, що відзначаються при застосуванні розувастатину, зазвичай легкі та тимчасові.
У таблиці 3 представлений профіль небажаних реакцій на розувастатин за даними клінічних досліджень та великого досвіду післяреєстраційного застосування. Небажані реакції класифіковані за частотою та системно-органними класами (СОК).
За частотою небажані реакції розподілені таким чином: часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/1000 та <1/100), рідкі (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідкі (<1/10000), невідомої частоти (неможливо оцінити за наявними даними).
Небажані реакції за даними клінічних досліджень та досвіду
післяреєстраційного застосування розувастатину
Таблиця 3
Системно-органний клас | Часті | Нечасті | Рідкі | Дуже рідкі | Частота невідома |
З боку крові та лімфатичної системи | Тромбоцито-пенія | ||||
З боку імунної системи | Реакції гіперчутли-вості, в тому числі ангіоневро-тичний набряк | ||||
Ендокринні розлади | Цукровий діабет 1 | ||||
Психічні розлади | Депресія | ||||
З боку нервової системи | Головний біль, запаморо-чення | Поліневро-патія, втрата пам'яті | Периферична невропатія, розлади сну (в тому числі безсоння та нічні кошмари) | ||
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | Кашель, задишка | ||||
З боку шлунково-кишкового тракту | Запор, нудота, абдоміналь-ний біль | Панкреатит | Діарея | ||
З боку гепатобіліарної системи | Підвищення рівня печінкових трансаміназ | Жовтяниця, гепатит | |||
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Свербіж, висип, кропив'янка | Синдром Стівенса–Джонсона | |||
З боку скелетної мускулатури та сполучної тканини | Міалгія | Міопатія (в тому числі міозит), рабдоміоліз | Артралгія | Порушення з боку сухожиль, інколи ускладнені розривами, імуноопосе-редкована некротизуюча міопатія | |
З боку нирок та сечовидільної системи | Гематурія | ||||
З боку репродуктивної системи та молочних залоз | Гінекомастія | ||||
Загальні розлади та стан місця введення | Астенія | Набряк |
1 Частота залежить від наявності факторів ризику (рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м 2 , підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота небажаних реакцій має тенденцію залежати від дози.
Вплив на нирки .
Протеїнурія, яка виявлена у результаті аналізу за тест-смужками та яка була переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які застосовували розувастатин. Зміни вмісту білка у сечі від нуля або слідів до значення ++ або більше спостерігалися у < 1 % пацієнтів у деяких часових точках у ході застосування розувастатину в дозах 10 та 20 мг і у приблизно 3 % – при дозі 40 мг. Невелике збільшення частоти зміни вмісту білка від нуля або слідів до значення + спостерігалося при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалася або зникала спонтанно при продовженні терапії. За даними клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень на даний час не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.
На тлі застосування розувастатину відзначено випадки гематурії; за даними клінічних досліджень частота її мала.
Вплив на скелетну мускулатуру.
Ураження скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міозит) та зрідка рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї, були відзначені при застосуванні будь-яких доз розувастатину, особливо при дозах > 20 мг.
У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання рівнів КК; у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КК підвищені (> 5 разів вище ВМН), лікування слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).
Вплив на печінку.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. При застосуванні розувастатину також відзначалося підвищення рівнів HbA1c.
На тлі застосування деяких статинів відзначалися такі небажані явища:
Розлад статевої функції.
Окремі випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо при тривалому застосуванні (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку нирок та печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) більша при застосуванні розувастатину в дозі 40 мг.
У процесі післяреєстраційного застосування розувастатину ідентифіковано таку небажану реакцію як летальна та нелетальна печінкова недостатність. Оскільки про цю реакцію повідомляли спонтанно із популяції невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити її частоту або встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням розувастатину.
Зрідка у післяреєстраційному періоді повідомляли про порушення когнітивних функцій (наприклад погіршення пам'яті, забудькуватість, амнезія, сплутаність свідомості), що асоціюються із застосуванням статинів. Про такі когнітивні проблеми повідомляли у зв'язку з усіма статинами. Явища, про які йдеться у повідомленнях, зазвичай мають легкий характер і минають після відміни статинів, а також мають різний час до появи симптомів (від 1 дня до років) та до зникнення симптомів (медіана – 3 тижні).
Діти.
Підвищення рівня креатинкінази > 10 разів вище ВМН та симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше у 52-тижневому клінічному дослідженні за участю дітей та підлітків порівняно із дорослими (див. розділ «Особливості застосування»). Проте профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих.
Термін придатності. 2 роки від дати виготовлення.
Умови зберігання.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Біофарм Лтд.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Валбжиска, 13, 60-198 Познань, Польща
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа