Личный кабинет
БРУФЕН РЕТАРД табл. пролонг. п/плен. обол. 800 мг блистер №14
rx
Код товара: 684691
Производитель: Abbott
2 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 28.04.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Бруфен замедлен
Бруфен Отсталый
Место хранения:
Активное вещество: ибупрофен;
1 планшет содержит ибупрофен 800 мг;
Эксципиенты: ксантановая камедь, повидон, стеариновая кислота, кремниевая коллоидная безводная; Оболочка таблетки: гипромалоза, тальк, диоксид титана (E 171).
Дозировка формы. Длительные таблетки действия, покрытые пленкой.
Основные физико-химические свойства: белая таблетка в форме подушки, покрытая пленкой.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты. Производные пропионовой кислоты. Ибупрофен. Код APX M01A E01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен является производным пропионовой кислоты, негероидального анти -инфляционного агента (НПВП), который обладает анальгетическим, анти -инфляционным и антифритическим эффектом. Считается, что терапевтические эффекты препарата обусловлены его ингибирующим эффектом на фермент циклооксигеназу, что приводит к выраженному снижению синтеза простагландина. Эти свойства обеспечивают облегчение симптомов воспаления, боли и лихорадки.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурентно ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты/ аспирина на агрегацию тромбоцитов, когда оба препарата используются одновременно. Некоторые фармакодинамические исследования показывают, что с однократной дозой ибупрофена в дозе 400 мг в течение 8 часов до или в течение 30 минут после приема ацетилсалициловой кислоты/ аспирин в форме дозировки с быстрым высвобождением препарата (при дозе 81 мг) воздействие Агрегация тромбоцитов уменьшилась. Хотя существуют неоднозначности в отношении экстраполяции полученных данных о клинической ситуации, вероятность того, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты/ аспирина. Клинически значимые эффекты маловероятны для нерегулярного использования ибупрофена (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Фармакокинетика.
Фармакокинетический профиль замедления Brufen ® в дозировкой форме длительных таблеток действия, покрытых пленкой, по сравнению с таким препаратом в таблетках дозировки с быстрым высвобождением при дозе 400 мг и снижением концентрации активного вещества, которое является Характеристика быстрого высвобождения и обеспечивает более высокие уровни активного вещества через 5, 10, 15 и 24 часа. Площадь под кривой концентрации в плазме для таблеток с длительным действием была почти идентична таблеткам быстрого высвобождения.
Средние профили в плазме и уровни в плазме до принятия следующей дозы значительно не различались у молодых и пожилых людей. Согласно нескольким исследованиям, Brufen ® Stared продемонстрировал профиль в плазме с двумя пиковыми концентрациями при протоколе. Половина ибупрофена составляет около 2 часов. Ибупрофен метаболизируется в печени для двух неактивных метаболитов, которые выделяются почками вместе с неизменным ибупрофеном в его чистой форме или в форме конъюгатов. Почечная экскреция быстро и полна. Ибупрофен связывается с белками плазмы крови.
Клинические характеристики.
Индикация.
Ревматоидный артрит (включая ювенильный ревматоидный артрит или болезнь неподвижного), анкилозирующий спондилит, остеоартрит и другие неразрешенные (серонегативные) артропатия.
Негробулярные ревматические и периартикулярные поражения, такие как периартрит плечевого клинка (капсулит), бурсит, тендинит, теносиновит и боль в нижней части спины; Повреждение мягких тканей, таких как растяжение и натяжение связки.
Чтобы облегчить умеренную и умеренную боль, такую как боль в дисменореи, зубная боль и послеоперационная боль, а также симптоматическое облегчение головной боли, включая мигрени.
Противопоказание.
Известная гиперчувствительность к активному веществу или любому из эксципиентов, упомянутых в разделе «Композиция».
Ибупрофен не должен использоваться у пациентов с реакциями гиперчувствительности (таких как астма, крапивница, ангиорозный отек или ринит), которые произошли после использования ибупрофена, ацетилсалициловой кислоты/ аспирина или других непероидальных анти -инфляционных препаратов (NSAZ).
Тяжелая сердечная недостаточность (IV функциональный класс в соответствии с критериями Нью -Йоркской кардиологической ассоциации (NYHA)).
Тяжелая печеночная недостаточность.
Тяжелая почечная недостаточность (гломерулярная фильтрация ˂ 30 мл/мин).
Условия сопровождаются повышенным риском кровотечения или активного кровотечения.
Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация из-за предварительного использования НПВП в истории.
Острый или ранее переданный язвенной колит, болезнь Крона, острый или рецидивирующая язва желудка или желудочно -кишечное кровотечение (2 или более отдельных эпизодов подтвержденной язвы или кровотечения).
Третий триместр беременности (см. Раздел «Использование во время беременности или грудного вскармливания»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Сопутствующее использование со следующими препаратами из -за возможного взаимодействия с наркотиками, отмеченным у некоторых пациентов, требует осторожности.
Антигипертензивные препараты, β-блокаторы и диуретики . НПВП могут уменьшить влияние антигипертензивных препаратов, таких как ингибиторы ACE, рецепторы ангиотензина II, β-блокаторы и диуретики. Диуретики также могут увеличить риск нефротоксичности НПВП.
Сердечные гликозиды. НПВП могут увеличить сердечную недостаточность, снизить скорость клубочковой фильтрации и повысить уровень сердечных гликозидов в плазме крови.
Холестирамин. Одновременное введение ибупрофена и холестирамина может уменьшить поглощение ибупрофена в желудочно -кишечном тракте (желудочно -кишечный тракт). Однако эта клиническая ценность неизвестна.
Литий. НПВП могут уменьшить выход лития .
Метотрексат. НПВП могут ингибировать трубчатую секрецию метотрексата и уменьшать клиренс метотрексата .
Циклоспорин. Увеличение риска нефротоксичности при использовании с НПВП .
Мифепристон. Снижение эффективности препарата теоретически возможно с учетом антипростагландиновских свойств НПВП, вкл. Ацетилсалициловая кислота. Ограниченные данные позволяют предсказать, что одновременное использование НПВП в день простагландина не отрицательно влияет на влияние мифепристона или простагландина на созревание шейки или сократимость матки и не снижает клиническую эффективность прерывания лекарств.
Другие анальгетики/НПВП, включая селективные ингибиторы COX-2. Следует избегать одновременного введения двух или более НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 из-за увеличения риска побочных эффектов (см. Раздел «Функции применения » ).
Ацетилсалициловая кислота/ аспирин. Как и в случае с другими лекарствами, содержащими НПВП, одновременное введение ибупрофен и ацетилсалициловой кислоты/ аспирин обычно не рекомендуется из -за риска повышения побочных реакций.
Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурентно ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты/ аспирина на агрегацию тромбоцитов с сопутствующим применением. Хотя существуют неоднозначности в отношении возможности экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию, вероятность того, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротективный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты. Клинически значимые эффекты маловероятны для нерегулярного использования ибупрофена (см. Раздел «Фармакологические свойства. Фармакодинамика»).
Кортикостероиды. Увеличение риска язвы желудочно -кишечного тракта или кровотечения при введении с помощью НПВП (см. Раздел «Особенности использования » ).
Антикоагулянты. НПВП могут усилить эффекты антикоагулянтов, таких как варфарин (см. Раздел «Функции применения » ).
Хинолоновые антибиотики. Данные, полученные в исследованиях на животных, показывают, что НПВП могут увеличить риск судорог, связанных с введением антибиотиков хинолона. Пациенты, получающие НПВП и хинолоны одновременно, имеют повышенный риск судорог.
Сульфонилумочка. НПВП могут усилить влияние лекарств для сульфонилущики. Развитие гипогликемии у пациентов, получавших сульфонилмочевину, редко сообщалось во время терапии ибупрофеновой терапией.
Антиаггаруемые препараты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (такие как клопидогрел и тиклодин). Увеличение риска желудочно -кишечного кровотечения при взятии с помощью НПВП (см. Раздел «Особенности использования » ).
Такролимус. Можно увеличить риск нефротоксичности при назначении НПВП одновременно с такролимусом.
Зидовудин. НПВП увеличивают риск гематологической токсичности, когда принимаются одновременно с зидовудином. Существуют свидетельства повышенного риска гемартроза и гематомы у ВИЧ-позитивных пациентов, страдающих гемофилией при введении ибупрофена на фоне зидовудина.
Аминогликозиды. НПВП могут уменьшить экскрецию аминогликозидов .
Травы вытягивают. Гинкго Билоба может повысить риск кровотечения, связанного с введением НПВП.
Ингибиторы CYP2C9. Одновременное введение ибупрофена с ингибиторами CYP2C9 может увеличить воздействие ибупрофена (субстрат CYP2C9). Одно исследование показало, что вориконазол и флуконазол (ингибиторы CYP2C9) увеличивают воздействие S (+)-ибупрофен примерно на 80-100 %. Необходимо рассмотреть снижение дозы ибупрофена при назначении мощных ингибиторов CYP2C9, особенно при назначении высоких доз ибупрофена на фоне вориконазола или флуконазола.
Особенности приложения.
Общие оговорки
Нежелательные эффекты могут быть сведены к минимуму путем применения самой низкой эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, достаточного для контроля симптомов (см. Раздел «метод использования и дозы», а также информацию о желудочно -кишечном и сердечно -сосудистых рисках и маскировании симптомов основных инфекций ниже).
При длительном использовании любых обезболивающих может возникнуть головная боль, которую не следует лечить с увеличением доз препарата.
При одновременном использовании НПВП с алкоголем побочные эффекты, связанные с активным веществом, в частности, из желудочно -кишечного тракта или центральной нервной системы, могут увеличиться.
Пожилые пациенты
У пожилых пациентов частота побочных реакций с НПВП выше, особенно желудочно -кишечное кровотечение и перфорации, которые могут быть смертельными (см. Раздел «метод использования и доза»).
Дети
Дети и подростки с обезвоживанием имеют риск нарушения почечной функции.
Желудочно -кишечное кровотечение, язва и перфорация
НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с пептической язвенной силой и другими желудочно -кишечными заболеваниями в их истории, поскольку их состояние может ухудшаться (см. Раздел «Противопоказания»).
При применении всех НПВП сообщалось о развитии желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфорации в любой период лечения. Эти побочные реакции могут быть смертельными и происходить с или без угроза симптомов или серьезных желудочно -кишечных расстройств.
Риск развития желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфорации выше, когда доза НПВП у пациентов с язвенной язвой, особенно в случае осложнений кровотечения или перфорации (см. Раздел «противопоказания») и у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с самой низкой доступной дозы. Возможность одновременного назначения таких пациентов с защитными препаратами (например, ингибиторов мизопростола или протонного насоса), а также пациентов, которые принимают низкие дозы ацетилсалициловой кислоты/ аспирин или других препаратов, которые увеличивают риск желудочно -кишечного тракта (см. Другие должны одновременно назначать. Лекарства и другие виды взаимодействий »).
Следует избегать ибупрофена вместе с другими НПВП, включая селективные селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (COX-2), из-за повышенного риска язвы или кровотечения (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
Пациенты, особенно пожилые люди, с аналогичным периодом желудочно -кишечного тракта должны сообщать о любых необычных симптомах брюшной полости (особенно желудочно -кишечного кровотечения), особенно на начальных стадиях лечения.
Ибупрофен следует назначать с осторожностью у пациентов, получающих сопутствующее лечение лекарственными средствами, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, таких как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты, такие как варфарин, селективные ингибиторы возобновления серотонина или антиаггицина. типы взаимодействий »).
В случае желудочно -кишечного кровотечения или язв у пациента, получающего ибупрофен, лечение препаратом должно быть прекращено.
Респираторные расстройства
Пациенты с бронхиальной астмой, хроническим ринитом, аллергическими заболеваниями или истории должны использоваться с осторожностью, так как сообщалось, что НПВП могут вызывать бронхоспазм, крапивницу или ангионеротическое отек у таких пациентов.
Функция нарушения сердца, почки и печени
Использование НПВП может вызвать дозу -зависимое снижение образования простагландина и привести к почечной недостаточности. Обычное одновременное введение таких обезболивающих еще больше увеличивает этот риск. Пациенты с нарушением функции почек, сердца или печени, а также с диуретиками и пожилыми пациентами имеют наибольший риск этой реакции. Такие пациенты должны использоваться для самой низкой эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, а также для контроля функции почк, особенно в случае длительного лечения (см. Противопоказания).
Ибупрофен следует использовать с осторожностью у пациентов с сердечной недостаточностью или артериальной гипертонии, как сообщалось с ибупрофеном.
Сердечно -сосудистые и цереброваскулярные эффекты
Соответствующий мониторинг и надзор необходим для пациентов с гипертонией и/или застойной сердечной недостаточностью от умеренной до умеренной степени в истории, так как во время НПВП сообщалось о задержке жидкости и набуханиях.
Клинические исследования показывают, что назначение ибупрофена, особенно в высокой дозе (2400 мг в день), может сопровождаться небольшим увеличением риска артериальных тромботических событий (таких как инфаркт миокарда или инсульт). В целом, эпидемиологические исследования не позволяют предсказывать наличие связи между потреблением ибупрофена в низкой дозе (то есть ≤ 1200 мг в день) и повышенный риск артериальных тромботических событий.
Пациентам с неконтролируемой гипертонией, застойной сердечной недостаточности (II -III функциональный класс в соответствии с критериями NYHA), должны быть назначены только ишемические заболевания сердца, периферические артерии и/или цереброваскулярные заболевания (2400 мг в день).
Тщательный анализ ситуации также необходим до начала длительной терапии у пациентов с ибупрофеном с факторами риска развития сердечно -сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, диабет, курение), особенно если необходимо, высокие дозы ибупрофена (2400 мг в день).
Эффекты почек
Следует соблюдать осторожность с пациентами с ибупрофеном со значительным обезвоживанием. Существует риск нарушения функции почек, особенно у детей, подростков и пожилых пациентов с обезвоживанием.
Как и в случае с другими НПВП, длительное введение ибупрофена может привести к некрозу папиллярных почек и другим патологическим изменениям в почках. Токсические эффекты на почки также наблюдались у пациентов, чьи почечные простагландины играли компенсаторную роль в поддержании перфузии почек. Назначение НПВП таким пациентам может вызвать дозу -зависимое снижение образования простагландинов и, как следствие, снижение почечного кровотока, что может привести к почечной недостаточности. Высокий риск развития такой реакции включает пациентов с нарушением функции почек, сердечной недостаточности, дисфункции печени, пациентов, получающих диуретики и ингибиторы ангиотензин -конвертирования (ACE), и пожилых пациентов. Прекращение приема НПВП обычно сопровождается восстановлением состояния, предшествующего лечению.
Системная волчанка эритематозу и смешанные заболевания соединительной ткани.
Пациенты с системной волчанкой эритематозой и смешанными заболеваниями соединительной ткани могут иметь повышенный риск асептического менингита (см. Ниже и раздел «Побочные реакции»).
Дерматологические эффекты
Дуже рідко при застосуванні НПЗЗ повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій (деякі з яких були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найбільший ризик розвитку цих реакцій у пацієнтів існує на початку лікування. В більшості випадків реакція починається протягом першого місяця терапії. Повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП), що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. Прийом ібупрофену слід припинити при першій появі висипання на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак гіперчутливості.
У виняткових випадках на фоні вітряної віспи можуть виникати серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На сьогодні не визначено роль НПЗЗ в погіршенні цих інфекційних станів. Таким чином, рекомендується уникати застосування ібупрофену при наявній вітряній віспі.
Гематологічні ефекти
Ібупрофен, подібно до інших НПЗЗ, може пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати час кровотечі у здорових добровольців.
Асептичний менінгіт.
Рідко у пацієнтів при лікуванні ібупрофеном спостерігався асептичний менінгіт. Незважаючи на те, що, ймовірніше, асептичний менінгіт спостерігається у пацієнтів із системним червоним вовчаком та пов'язаними з ним захворюваннями сполучної тканини, повідомлялося про випадки асептичного менінгіту у пацієнтів, які не мають цих хронічних хвороб.
Маскування симптомів основних інфекцій.
Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність
Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується до застосування жінкам, що планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми зі здатністю завагітніти або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про припинення прийому ібупрофену.
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані, отримані в епідеміологічних дослідженнях, вказують на підвищений ризик викидня та виникнення вад розвитку серця і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Вважається, що цей ризик зростає залежно від дози та тривалості лікування. В процесі досліджень на тваринах було виявлено, що застосування інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційних втрат та до загибелі ембріона/плода. Окрім того, повідомлялося про збільшення кількості випадків різних вад розвитку, включаючи серцево-судинні, у тварин, що отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу.
Протягом першого та другого триместрів вагітності ібупрофен слід приймати тільки за умови явної необхідності. При застосуванні ібупрофену жінками, які планують вагітність, або під час першого чи другого триместру вагітності доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.
Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід, призводячи до:
- кардіо-легеневої токсичності (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією),
- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
В кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів у матері та новонародженого можуть призводити до:
- можливого подовження часу кровотечі,
- пригнічення скорочень матки, що може призвести до відтермінування чи подовження пологів.
Отже, ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
Пологи та розродження
Не рекомендується приймати ібупрофен під час пологів і розродження.
Початок пологів може бути відкладеним у часі, а їхня тривалість подовжитися разом зі збільшенням схильності до кровотечі у матері та дитини.
Годування груддю
Наявні обмежені дослідження показують, що НПЗЗ виділяються в грудне молоко в дуже низьких концентраціях. Слід, якщо можливо, уникати застосування НПЗЗ жінкам у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Прийом ібупрофену може негативно впливати на швидкість реакції пацієнтів, про що слід пам'ятати у разі заняття діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив на швидкість реакції значною мірою посилюється у разі комбінації з алкоголем.
Після прийому НПЗЗ можливі небажані явища, такі як запаморочення, сонливість, нездужання/стомлюваність і порушення зору. У разі появи таких явищ пацієнти повинні утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дози
Небажані ефекти можна мінімізувати, якщо застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Дорослі та діти віком від 12 років
Рекомендована доза препарату БРУФЕН ® РЕТАРД становить дві таблетки одночасно, один раз на добу, бажано раннім вечором задовго до сну. Таблетки потрібно ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати, ділити, подрібнювати або розсмоктувати для уникнення дискомфорту у ротовій порожнині та подразнення горла. При тяжких або гострих станах загальна добова доза може бути збільшена до трьох таблеток, які розділяють на 2 прийоми протягом доби.
Пацієнти літнього віку
Існує підвищений ризик виникнення серйозних наслідків побічних реакцій у пацієнтів літнього віку. Якщо застосування НПЗЗ є необхідним, слід призначати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу. Потрібно регулярно проводити моніторинг на наявність у пацієнта шлунково-кишкової кровотечі при терапії НПЗЗ. У разі порушень функції нирок або печінки дозу необхідно підбирати індивідуально.
Спосіб застосування
Для перорального застосування. Бажано приймати під час їди або через деякий проміжок часу після їди. Якщо прийняти препарат невдовзі після прийому іжі, настання ефекту може бути відтерміноване. Пацієнтам з чутливим шлунково-кишковим трактом препарат рекомендується приймати під час їди.
Діти.
БРУФЕН ® РЕТАРД не призначений для застосування дітям віком до 12 років.
Передозування.
Токсичність
Ознаки і симптоми токсичності зазвичай не спостерігалися при застосуванні доз нижче 100 мг/кг у дітей та дорослих. Проте в деяких випадках можуть бути потрібні підтримуючі заходи. У дітей ознаки і симптоми токсичності спостерігалися після прийому препарату в дозі 400 мг/кг або більше.
Симптоми
У більшості пацієнтів симптоми передозування розвиваються протягом 4–6 годин після прийому значної кількості ібупрофену.
Найбільш часті симптоми передозування включають нудоту, блювання, біль у животі, млявість і сонливість. Прояви з боку центральної нервової системи (ЦНС): головний біль, дзвін у вухах, запаморочення, судоми і втрата свідомості. Рідко повідомлялося про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, симптоми з боку нирок, шлунково-кишкову кровотечу, кому, апное, діарею і пригнічення ЦНС та дихальної системи. При серйозних отруєннях може виникнути метаболічний ацидоз. Повідомлялося про дезорієнтацію, збудження, непритомність та серцево-судинну токсичність, включаючи артеріальну гіпотензію, брадикардію і тахікардію.
У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності і ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймалися інші препарати.
Лікування
Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном. Лікування має бути симптоматичним за необхідності. Протягом однієї години після прийому потенційно токсичної кількості необхідно призначити активоване вугілля. Якщо прийнята доза препарату перевищує 400 мг/кг, рекомендується протягом однієї години після його прийому провести промивання/спорожнення шлунка з подальшим вжиттям підтримуючих заходів.
Забезпечити достатній діурез.
Слід ретельно контролювати функцію нирок і печінки.
Після прийому потенційно токсичної кількості препарату слід спостерігати за станом пацієнта принаймні протягом чотирьох годин.
Часті або тривалі судоми слід лікувати внутрішньовенним введенням діазепаму. Інші заходи можуть бути показані з огляду на клінічний стан пацієнта.
Для отримання найактуальнішої інформації звертайтеся до місцевого токсикологічного центру.
Побічні реакції.
Характер побічних реакцій на ібупрофен подібний до таких при застосуванні інших НПЗЗ.
З боку шлунково-кишкового тракту
Побічні реакції з боку ШКТ спостерігаються найчастіше. Можливі пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). При прийомі ібупрофену повідомлялось про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, гематемезис, виразковий стоматит, шлунково-кишкову кровотечу та загострення коліту і хвороби Крона (див. розділ «Протипоказання»). З меншою частотою спостерігався гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка та шлунково-кишкова перфорація.
З боку імунної системи
Повідомлялося про реакції гіперчутливості при застосуванні НПЗЗ. До них належать: неспецифічні алергічні реакції і анафілаксія; реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм або диспное; різноманітні шкірні прояви, включаючи висип різного типу, свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк і дуже рідко – мультиформну еритему, бульозні дерматози (у тому числі синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз).
З боку серцево-судинної системи
Повідомлялося про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність у зв'язку з лікуванням НПЗЗ. Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальних тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).
Інфекції та інвазії
Риніт і асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини) із симптомами ригідності шиї, головним болем, нудотою, блюванням, лихоманкою або дезорієнтацією (див. розділ «Особливості застосування»).
Описано випадки загострення інфекційних запалень шкіри (наприклад розвитку некротичного фасціїту) під час застосування НПЗЗ. Якщо під час застосування ібупрофену виникають або загострюються ознаки інфекції, пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.
У раження шкіри й підшкірної клітковини
У виняткових випадках на фоні вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м'яких тканин (див. також «Інфекції та інвазії»).
Нижче вказано побічні реакції, що можуть бути пов'язані з ібупрофеном та які класифіковано за частотою та системами органів згідно з MedDRA.
За частотою побічні реакції поділяються на: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000) і невідомої частоти (неможливо визначити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: нечасті – риніт; рідкісні – асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку крові і лімфатичної системи: рідкісні – лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: нечасті – гіперчутливість; рідкісні – анафілактична реакція.
З боку психіки: нечасті – безсоння, тривожні розлади; рідкісні – депресія, сплутаність свідомості.
З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення; нечасті – парестезія, сонливість; рідкісні – неврит зорового нерва.
З боку органів зору: нечасті – погіршення зору; рідкісні – токсична невропатія зорового нерва.
З боку органів слуху і вестибулярного апарату: нечасті – погіршення слуху, дзвін у вухах, вертиго.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – бронхіальна астма, бронхоспазм, диспное.
З боку травної системи: часті – диспепсія, діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, шлунково-кишкова кровотеча; нечасті – гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова перфорація; дуже рідкісні – панкреатит; невідомої частоти – загострення коліту та хвороби Крона.
З боку гепатобіліарної системи: нечасті – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідкісні – печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті – висип; нечасті – кропив'янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості; дуже рідкісні – тяжкі форми шкірних реакцій (наприклад мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз); частота невідома: медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).
З боку сечовидільної системи: нечасті – токсична нефропатія у різних формах, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність.
Загальні порушення і зміни в місці введення: часті – нездужання/стомлюваність; рідкісні – набряк.
З боку серцевої системи: дуже рідкісні – серцева недостатність, інфаркт міокарда (також див. розділ «Особливості застосування»).
З боку судинної системи: дуже рідкісні – артеріальна гіпертензія.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній коробці; по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.
Категорія відпуску . За рецептом.
Виробник. Фамар А.В.Е. Антоусса Плант, Греція/ Famar AVE Anthoussa Plant, Greece.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності . Антоуса Авеню 7, Антоуса Аттика, 15349, Греція/ Anthousa Avenue 7, Anthousa Attiki, 15349, Greece.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа