В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
МЕТОРТРИТ РОМФАРМ раствор для ин. 10 мг/мл шприц 1,5 мл №1

МЕТОРТРИТ РОМФАРМ раствор для ин. 10 мг/мл шприц 1,5 мл №1

rx
Код товара: 615033
Производитель: Rompharm Company (Румыния)
3 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 18.04.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

MOROTRIT ROMFARM

Место хранения:
Активный ингредиент : метотрексат;
1 мл раствора содержит 10 мг метотрексата;
Вспомогательные вещества : хлорид натрия, 2 М раствор гидроксида натрия, 1 М раствор гидроксида натрия, вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физико-химические свойства: четкое решение желтого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Противоопухолевые средства. Антиметаболиты. Структурные аналоги фолиевой кислоты.
ATH L01B A01.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Метотрексат является антагонистом фолиевой кислоты, принадлежащей к классу цитотоксических агентов, известных как антиметаболиты. Он действует путем конкурентного ингибирования фермента по защите дигидрофолата и, таким образом, ингибирует синтез ДНК. До сих пор противовоспалительное или иммуносупрессивное действие связано с эффективностью метотрексата при лечении псориаза, псориазмарного артрита и хронического полиартрита, и, к которому, вызванные метотрексатом, увеличивая внеклеточную концентрацию аденозина, способствует этому действию.
Фармакокинетика.
Поглощение
После использования орального использования метотрексат поглощается из желудочно-кишечного тракта. При введении в низких дозах (от 7,5 до 80 мг / м² площади поверхности тела), метотрексат имеет среднюю биодоступность приблизительно 70%, хотя возможны значительные межсоединения (25-100%). Пиковые концентрации в плазме крови достигаются в течение 1-2 часов. Подкожное, внутривенное и внутримышечное введение показало аналогичную биодоступность.
Распределение
Приблизительно 50% метотрексат связывается с белками плазмы крови. После распределения метотрексат накапливается преимущественно в печени, почками и селезенки в виде полилоглутаматов, которые могут проводиться в течение нескольких недель. При применении в низких дозах в спинномозговой жидкости проникают в минимальное количество метотрексата; При использовании в высоких дозах (вес тела тела 300 мг / кг) в спинномозговой жидкости проникает минимальный метотрексат (концентрация в диапазоне от 4 до 7 мкг / мл). Терминал Half-Life Methotrexate широко варьируется (3-17 часов) и средние значения 6-7 часов. У пациентов с третьей распределительной камерой (плевральная выпота, асцит), период полураспада метатексата может составлять до 4 раза больше.
Метаболизм
Приблизительно 10% полученной дозы метаболизируется в печени. Основной метаболит метотрексата составляет 7 гидроксиметотрексат.
Разведение
Экскреция метотрексата происходит в основном в неизменной форме, в основном почками, путем гломерелярной фильтрации и активной секрецией в проксимальном трубке. Приблизительно 5-20% Methotrexate и 1-5% 7-гидроксиметотрексат отображаются из желчи. Существующая выраженная энтерогенетикатическая рециркуляция метотрексата.
В случае почечной недостаточности удаление метотрексата из организма значительно замедляется. Что касается отказа печени, нет данных снижения данных.
Данные доклинического изучения безопасности
Исследования животных показали, что метотрексат нарушает фертильность, обладает эмбриотоксическим и тератогенным воздействием на фрукты. MetoTrexate проходит через плацентурный барьер у крыс и обезьян. Метотрексат проявляет мутагенный in vivo и in vitro. Поскольку исследования у грызунов не показали никаких доказательств канцерогенности, то метотрексат не может быть классифицирован относительно канцерогенности человека. Исследование хронической токсичности на животных показало токсическое влияние в форме повреждения желудочно-кишечного тракта, миелосупрессии и гепатотоксичности.
Клинические характеристики.
Индикация.
  • Лечение активного ревматоидного артрита у взрослых.
  • Лечение полиартритных форм активного ювенильного идиопатического артрита в тяжелых подростках и детей в возрасте 3 лет в случае неадекватной реакции на нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID).
  • Лечение тяжелых форм псориаза с потерей производительности в случае недостаточной эффективности традиционных методов лечения, таких как фототерапия, PUVA и использование ретиноидов, а также обработка тяжелых форм псориатического артрита у взрослых пациентов.
Противопоказание.
  • Гиперчувствительность к метотрексате или другим компонентам препарата.
  • Сильная функция печени (уровень билирубина> 5 мг / дл (85,5 мкмоль / л) (см. Раздел «Способ применения и доза»).
  • Злоупотребление алкоголем.
  • Сложные нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) (см. «Способ применения и доза»).
  • Ранее обнаружены нарушения гематопоэтической системы (в частности, гипоплазия костного мозга, лейкопении, тромбоцитопении или анемии).
  • Тяжелые, острые или хронические инфекции (туберкулез, ВИЧ или другие синдромы иммунодефицита).
  • Стоматит, язвы в полости рта и болезни язвы желудка или кишечника в активной форме.
  • Период беременности или грудного вскармливания (см. Разделы «Специальные меры безопасности» и «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Вакцинация живыми вакцинами при лечении метотрексата.
Специальные меры безопасности .
Особые меры предосторожности при работе с лекарственным средством и его разрушением должны соответствовать требованиям утилизации цитотоксических препаратов. Беременные женщины не могут работать с цитотоксическим лекарственным продуктом ромфамрм и / или взять его (см. Разделы «Противопоказания» и «Применение во время беременности или грудного вскармливания»).
Необходимо принять меры предосторожности (используйте защитные перчатки и очки), чтобы избежать случайного контакта метотрексата с кожей или слизистыми оболочками. В случае контакта с кожей, тщательно промыть пораженную площадь большим количеством воды.
Любой неиспользованный лекарственный продукт или используемый материал следует уничтожить в соответствии с требованиями использования цитотоксических препаратов.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Исследования животных показали, что НПВП, в том числе салициловая кислота, вызывает снижение выделения методиции методиции метотрексата и соответственно усиливает его токсические эффекты. Однако во время клинических исследований, в которых НПВП и салициловая кислота использовались в качестве препаратов сопутствующей терапии для лечения пациентов с ревматоидным артритом, не отмечается увеличение частоты побочных реакций. Указанные препараты могут быть продолжены в комплексовой терапии ревматоидного артрита одновременно с метотрексатом в низких дозах, но только под тщательным медицинским наблюдением. Было серьезные побочные реакции, в том числе летальные последствия, неожиданное сильное торможение костного мозга, апластической анемии и желудочно-кишечной токсичности, в то время как одновременно применение НПВП и высоких доз метотрексата. Если существуют такие факторы риска, особенно в нарушении функции почек, одновременное использование метотрексата и НПВП не рекомендуется.
Л - аспараза
При одновременном использовании с метание мемотрексата антагонизировать его эффекты.
Алкоголь, гепатотоксические и гематотоксические препараты
Регулярное использование алкоголя и применения дополнительных гепатотоксических препаратов увеличивает вероятность гепатотоксических эффектов метотрексата. Поэтому, по мнению пациентов, которые во время метоткитной терапии принимают гепатотоксические препараты (например, Luplunide, азатиоприин, сульфасалазин, ретиноиды), необходимо установить бдительный контроль из-за возможного усиления гепатотоксичности. Во время лечения следует избегать моромфармного метра.
Таким контролем пациентов также необходимо с сопутствующим использованием гематотоксических препаратов (например, Luplunide, Metamizole). В сочетании Luplunide с метотрексатом увеличивается увеличение казикопении и гепатотоксичности.
Комбинированное лечение метотрексатом и ретиноидами, например, ацитринтин или эрекция, увеличивает риск развития гепатотоксичности.
Оральные антибиотики
Антибиотики для перорального применения (в частности тетрациклины, хлорамфеникол и антибиотики широкого спектра неабсорбирующих действий) могут повлиять на энтерогенепную циркуляцию из-за ингибирования кишечной микрофлоры или ингибирования бактериального метаболизма.
Антибиотики
Такие антибиотики, как пенициллины, гликопептиды, сульфонамиды, ципрофлоксацин и цефалотин в одном корпусе могут снизить почечную очистку метотрексата, что может увеличить его концентрацию в сыворотке крови и увеличивать токсичные действия на систему гематопоэза и пищеварительного тракта.
Наркотики, которые действуют неблагоприятным для мозга костей
В сопутствующей терапии лекарства, которые могут обнаруживать побочные эффекты на костный мозг (например, производные амидопирина, фенитоин, сульфонамиды, триметоприм / сульфаметоксазол, хлорамфеникол, пириметамин, цитостатика), следует учитывать возможность развития более выраженных гематологических расстройств.
Наркотики, которые вызывают дефицит фолата
В сопутствующей терапии лекарства, которые вызывают дефицит фолатов (например, сульфонамидов, триметоприма / сульфаметоксазол), токсический эффект метотрексата может быть увеличен. Особое осторожность также необходимо при лечении пациентов с существующей дефицитом фолиевой кислоты в организме.
Препараты, содержащие фолин или фолиновую кислоту
Препараты витамина и другие продукты, содержащие фолиевую кислоту, фолиновую кислоту или их производные, могут снизить эффективность терапии с использованием метотрексата.
Другие антиревматические препараты
Объединенное использование с другими противоревматическими препаратами (например, солью золота, пеницилламином, гидроксихлорохином, сульфасалазином, азатиоприном, циклоспорином), поэтому невозможно увеличить токсичные эффекты метотрексата.
Сульфасалазин
Хотя с комбинированным использованием с сульфазалазином способ метотрексата может потенцировать в результате ингибирования синтеза фолиевой кислоты с сульфазалазином (в результате чего частота побочных эффектов), во время нескольких клинических исследований такие эффекты наблюдались только в одних случаях.
Ингибиторы протонного насоса
При одновременном использовании ингибиторов метотрексата и протона насоса (например, омепразол, пантопразол, ланзопразол) может наблюдаться взаимодействие. Омпразол может уменьшить почечный клиренс метотрексата. Сообщение о одном случае зарегистрировано, когда methotrexate в сочетании с пантопразолом ингибировал удаление метаболита 7-гидроксиметотрексата, вызывая миалгию и тремор. Необходимая помощь, особенно при лечении пациентов с расстройствами функции почек.
Напитки, содержащие кофеин, теофиллайн
Metrexate может уменьшить оформление теофильной линии, поэтому уровень теофиллина в крови должен контролироваться при включении метотрексата в терапии.
Во время лечения метотрексат следует избегать чрезмерных напитков, содержащих кофеин или теофилин (кофе, безалкогольные напитки, содержащие кофеин, черный чай), так как он может снизить эффективность метотрексата через взаимодействие метотрексата и метоксантиновых аденозинских рецепторов.
Необходимо учитывать фармакокинетическое взаимодействие между метотрексатом, противосудорожные препараты (снижает уровень метотрексата в крови) и 5-фторурацил (увеличивает период полураспада 5-флурурацила).
Лекарства с высокими уровнями белков плазмы крови
Салицилаты, фенилбутазон, фенитоин, барбитураты, транквилизаторы, пероральные контрацептивы, тетрациклин, производные амидопирина, сульфаниламиды и парааминобензоиновая кислота замещают метотрексат из белка плазмы крови и, таким образом, увеличивают биодоступность (косвенное увеличение дозы).
Пробенецид, слабые органические кислоты, пиразолы и НПВП
Пробенецидные и слабые органические кислоты, такие как петель диуретики и пиразолы (фенилбутазол), могут замедлить удаление метотрексата, что приводит к концентрации сыворотки крови и повышенной гематологической токсичности.
Меркаптопурин
Сопутствующее использование меркаптопурина и метотрексата может повысить концентрацию меркаптопурина в плазме крови. Таким образом, одновременное использование может потребоваться регулировка дозы.
Необходимо использовать метотрексат с осторожностью в сочетании с иммуномодуляторами во время ортопедических операций, когда уязвимость к инфекции увеличивается.
Использование оксида азота потенцирует влияние метотрексата на метаболизм фолатов и приводит к повышению токсичности, что приводит к непредсказуемому ингибированию функций костного мозга высокой степени тяжести и стоматин. Чтобы уменьшить интенсивность таких явлений, необходимо ввести кальций фолина. Следует избегать одновременного использования оксида метатексата и азота.
Колледж может усиливать вывод метотрексата из-за помех в процессе энтерогенептической циркуляции.
В случае одновременного использования с другими цитостатическими препаратами очистка метотрексата может уменьшаться.
При проведении лучевой терапии в период получения пациента метотрексата можно увеличить риск мягких тканей некроза и костей.
Из-за возможного влияния на иммунную систему использование метотрексата может привести к неправильному вакцинации и лабораторным тестам (иммунологические процедуры для регистрации иммунного ответа). В период лечения метотрексат не следует проводить вакцинацией с живыми вакцинами (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Особенности приложения.
Пациент должен быть четко проинформирован, что препарат должен быть введен 1 раз в неделю, а не каждый день и установить фиксированный день недели в качестве дня впрыска. Доктор должен указать день приема. Следует проинформировать о пациентах о важности соблюдения схемы лечения один раз в неделю и что ложный прием рекомендуемой дозы Daily привел к летальной токсичности (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «передозировка»).
Пациенты, подвергающиеся лечению, должны находиться находящимся к тщательному соблюдению врача, чтобы определить признаки токсических эффектов или побочных реакций и, если возможно, их быстрая оценка. Таким образом, метотрексат должен применяться только под надзором врача, который имеет соответствующие знания и опыт лечения антиметаболитами.
Из-за возможности серьезных или даже смертельных токсических реакций доктор должен информировать пациента о всех рисках (включая ранние признаки и симптомы токсичных действий), связанных с использованием MOPFARM MOPFARM и рекомендуемых мер безопасности.
Пациенты, подвергающиеся лечению, должны подвергаться тщательному соблюдению врача, чтобы определить признаки токсических эффектов или побочных реакций (включая регулярные лабораторные тесты).
После отмены метотрексата побочные эффекты, возникшие после его применения, не всегда исчезают.
Введение доз, превышающих 20 мг в неделю, связано с значительным увеличением токсического воздействия, особенно при ингибировании функции костного мозга.
Сообщалось, что метотрексат может отрицательно повлиять на репродуктивную функцию, ведущую олигоспермию, нарушение менструального цикла и аменореи во время терапии и в течение короткого периода после его прекращения. Также лечение препарата может вызвать нарушение фертильности, влияющее на сперматогенез и оогенез во время его приема, эти эффекты имели обратикую природу после прекращения лечения.
Тератогенность - репродуктивное риск
Метотрексат вызывает эмбриотоксичность, выкидыш и мужчин в плод. Соответственно, доктор должен предотвратить пациентов (женщин и мужчин) репродуктивного возраста по всем возможным рискам, связанным с администрированием препарата (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»). Отсутствие беременности должно быть подтверждено для использования метотрексата. Женщины и мужчины репродуктивного века должны использоваться эффективными контрацептами во время лечения, а также в течение шести месяцев после окончания терапии метотрексатом. Поскольку метотрексат может привести к серьезным и необратимым патологическим изменениям в образовании сперматозоидов, мужчины должны узнать о возможности сохранения спермы до лечения.
В манипуляциях с препаратом необходимо придерживаться правил обращения с цитотоксическими веществами. Необходимо принять меры для предотвращения растворов метотрексата к коже и слизистым оболочкам. Следует использовать защитные перчатки и очки. Если препарат по-прежнему пришел к коже или слизистым оболочкам, пораженная площадь должна быть немедленно промыта большим количеством воды.
Рекомендуемое медицинское наблюдение и меры безопасности
В псориасе
Благодаря риску серьезных токсичных реакций (которые могут быть летальными) метотрексатом следует использовать только тем пациентам, которые имеют серьезные, огнеупорные псориаз и не реагируют правильно на другие виды терапии.
Перед началом терапии или при повторном проведении метотрексата обработки после перерывов
Слід проводити загальний та біохімічний аналіз крові з диференціальним аналізом вмісту у крові тромбоцитів, вмісту ферментів печінки, білірубіну, рівня альбуміну в сироватці, рентгенографію грудної клітки і дослідження функції нирок. За клінічними показаннями проводять дослідження на туберкульоз і гепатит з метою їх виключення.
У процесі лікування метотрексатом (протягом двох перших тижнів – 1 раз на тиждень, протягом наступного місяця – кожні два тижні, потім, залежно від кількості лейкоцитів та стабільності стану пацієнта, – принаймні 1 раз на місяць протягом наступних 6 місяців і не рідше ніж кожні 3 місяці надалі; при підвищенні доз доцільно збільшувати частоту обстежень) слід проводити нижчезазначені дослідження. Пацієнтів, особливо літнього віку, слід обстежувати на наявність ранніх ознак токсичності через короткі проміжки часу.
1. Огляд ротової порожнини і горла з метою виявлення змін слизової оболонки.
2. Розгорнутий загальний аналіз крові з диференціальним аналізом вмісту в крові тромбоцитів.
Метотрексат може пригнічувати кровотворення, викликаючи анемію, апластичну анемію, панцитопенію, лейкопенію, нейтропенію та/або тромбоцитопенію. Першими ознаками цих ускладнень, що загрожують життю, можуть бути: гарячка, біль у горлі, виразка слизової оболонки порожнини рота, грипоподібні симптоми, сильне виснаження , носові та шкірні кровотечі. Повідомлялось про мегалобластну анемію, особливо під час тривалого лікування у пацієнтів літнього віку. Пригнічення гемопоезу, спричинене метотрексатом, може виникати раптово при застосуванні явно безпечних доз. Будь-яке значне зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів потребує негайної відміни лікарського засобу і проведення відповідного підтримуючого лікування. Пацієнтам настійно рекомендують повідомляти про всі симптоми, що вказують на наявність інфекції. Слід вести ретельний моніторинг кількості тромбоцитів у крові пацієнтів, які одночасно приймають гематотоксичні лікарські засоби (наприклад, лефлуномід).
При проведенні довготривалої терапії із застосуванням метотрексату необхідне проведення біопсії кісткового мозку.
3. Функціональні печінкові проби.
Необхідно приділити особливу увагу розвитку печінкової токсичності. Не слід розпочинати лікування або його необхідно припинити, якщо наявна у процесі лікування або розвивається будь-яка патологія функції печінки. Функція печінки повинна нормалізуватися протягом 2 тижнів, після яких лікування можна відновити, якщо лікар вважає це за потрібне.
Зареєстровано повідомлення про тимчасове підвищення у пацієнтів рівня трансаміназ у 2 або 3 рази вище верхньої межі норми з частотою 13–20 %. Стійке збільшення активності печінкових ферментів та/або зменшення рівня альбумінів сироватки крові може свідчити про виражену гепатотоксичність.
Проби для визначення активності ферментів не дають змоги надійно прогнозувати морфологічні зміни внаслідок гепатотоксичного впливу, тобто навіть при нормальних рівнях трансміназ наявний фіброз печінки можна визначити лише за результатами гістологічного аналізу, рідше ‒ наявний цироз печінки.
За ревматологічними показаннями немає ніяких доказів, які б підтверджували використання біопсій печінки для моніторингу гепатотоксичності. Для хворих на псоріаз необхідність біопсії печінки до та під час терапії є суперечливою. Потрібні подальші дослідження, щоб встановити, чи можуть серійні тести на хімію печінки або пропептид колагену III типу достатньо виявити гепатотоксичність. Ця оцінка повинна відрізняти пацієнтів без будь-яких факторів ризику та пацієнтів із факторами ризику, наприклад надмірне попереднє вживання алкоголю, стійке підвищення рівня печінкових ферментів, історія захворювань печінки, сімейний анамнез спадкових порушень печінки, цукровий діабет, ожиріння та попередній контакт із гепатотоксичними лікарськими засобами чи хімікатами та тривале лікування метотрексатом або кумулятивні дози 1,5 г і більше.
У разі постійного підвищення рівня ферментів, пов'язаних із печінкою, слід враховувати зменшення дози або припинення терапії.
Через потенційно токсичну дію на печінку не слід приймати додаткові гепатотоксичні лікарські засоби під час лікування метотрексатом, якщо тільки це не є дійсно необхідним , а також слід уникати вживання алкоголю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Потрібно проводити ретельніший моніторинг рівня ферментів печінки у пацієнтів, які приймають одночасно інші гепатотоксичні лікарські засоби (наприклад, лефлуномід). Подібний контроль за пацієнтами також необхідний при супутньому застосуванні гематотоксичних лікарських засобів. При комбінації лефлуноміду з метотрексатом можливе підвищення випадків панцитопенії і гепатотоксичності.
Особлива обережність потрібна при проведенні терапії пацієнтам з інсулінозалежним цукровим діабетом, оскільки є повідомлення про окремі випадки розвитку цирозу печінки на тлі терапії із застосуванням метотрексату без попереднього збільшення активності трансаміназ.
Метотрексат може спричинити реактивацію гепатиту В або погіршення інфекції гепатиту С, що в окремих випадках призводило до летального наслідку. Деякі випадки реактивації гепатиту В виникали після припинення терапії метотрексатом. Слід проводити клінічні та лабораторні дослідження для оцінки вже наявних захворювань печінки у пацієнтів, які мають в анамнезі вірус гепатиту В або С. Як результат, застосування метотрексату таким пацієнтам може бути протипоказано.
4. Функціональні ниркові проби і дослідження сечі (див. розділи «Протипоказання» і «Спосіб застосування та дози»).
У випадку підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові необхідне зменшення дози препарату. Якщо кліренс креатиніну становить менше ніж 30 мл/хв, не слід проводити подальше лікування метотрексатом (див. розділи «Протипоказання» і «Спосіб застосування та дози»). Оскільки метотрексат виводиться переважно із сечею, у пацієнтів із порушеннями функції нирок може спостерігатися підвищення концентрації метотрексату в крові, наслідком чого можуть бути тяжкі побічні реакції. Необхідно зменшити дозу та ретельно контролювати стан пацієнтів, у яких можливі порушення функції нирок (наприклад, хворих літнього віку). Це особливо важливо у разі супутньої терапії препаратами, що знижують екскрецію метотрексату, чинять несприятливу дію на нирки (зокрема НПЗП) або на систему кровотворення. Пацієнтам із порушеннями функції нирок не рекомендується одночасне застосування метотрексату з НПЗП. Лікування метотрексатом може призвести до погіршення показників роботи нирок зі збільшенням певних лабораторних показників (креатиніну, сечовини та сечової кислоти в сироватці крові) та гострої ниркової недостатності з олігурією/анурією. Дегідратація також може потенціювати токсичну дію метотрексату.
  1. Дослідження дихальної системи.
Необхідно уважно стежити за симптомами можливого розвитку порушень функції легень і при необхідності проводити дослідження функції легень. Може розвиватися гострий або хронічний інтерстиціальний пневмоніт, часто з еозинофілією, також зафіксовано летальні випадки. Типовими симптомами у пацієнта із захворюванням легень, спровокованим метотрексатом, є задишка, кашель (особливо сухий непродуктивний кашель), біль у грудній клітці, гарячка, а також наявність інфільтрату на рентгенівському знімку грудної клітки. Пацієнтів слід поінформувати про ризик розвитку пневмоніту та порадити негайно звернутися до лікаря при появі стійкого кашлю або задишки.
Крім того, повідомлялося про легеневу альвеолярну кровотечу при застосуванні метотрексату за ревматологічними та спорідненими показаннями. Ця кровотеча також може бути пов'язана з васкулітом та іншою коморбідною патологією. При підозрі на легеневу альвеолярну кровотечу необхідно провести швидке обстеження для підтвердження діагнозу.
У таких випадках метотрексат слід відміняти і ретельно обстежувати хворого для виключення вірогідності розвитку інфекції та пухлин (включаючи рентгенографічне обстеження органів грудної клітки). У разі захворювання легень, спричиненого метотрексатом, слід почати кортикостероїдну терапію. У подальшому терапія із застосуванням метотрексату не поновлюється.
Захворювання легень, спричинені метотрексатом, не завжди є повністю оборотними.
Легеневі захворювання вимагають швидкої діагностики і відміни метотрексату.
Захворювання легень, спричинені метотрексатом, такі як пневмоніт, можуть починатися раптово та на будь-якому етапі терапії, не завжди минають повністю та спостерігалися при застосуванні метотрексату в усіх терапевтичних дозах (у тому числі в низькій дозі – по 7,5 мг/тиждень).
У період терапії із застосуванням метотрексату можливі опортуністичні інфекції, в тому числі плазмоклітинна пневмонія, що може призвести до летального наслідку. При наявності у пацієнта симптомів порушень легеневих функцій слід брати до уваги можливість наявності плазмоклітинної пневмонії.
Пацієнтам із порушеннями функції легень слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні метотрексату.
Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із неактивними хронічними інфекціями (такими як оперізувальний лишай, туберкульоз, гепатит В або С) через їхню можливу активацію.
  1. Дія на імунну систему.
Унаслідок дії на імунну систему метотрексат може ослабляти реакцію на вакцинацію і впливати на результати імунологічних досліджень. Не слід проводити супутню вакцинацію з використанням живих вакцин у процесі лікування метотрексатом через підвищений ризик зараження.
Новоутворення
Повідомляли про випадки розвитку злоякісних лімфом у пацієнтів, які отримували низькі дози метотрексату. Іноді вони зникали після відміни метотрексату. У таких випадках слід спочатку припинити лікування метотрексатом. Якщо спонтанної регресії лімфоми не спостерігається, призначають терапію цитотоксичними препаратами.
У пацієнтів із патологічним накопиченням рідини у порожнинах організму («третій простір»), таких як асцит або плевральний випіт, тривалість періоду напіввиведення метотрексату із плазми крові збільшується. Необхідне усунення плеврального випоту або асциту до початку терапії із застосуванням метотрексату.
Порушення, що є причиною зневоднення організму, такі як блювання, діарея, стоматит, можуть підвищувати токсичний вплив метотрексату внаслідок збільшення його концентрації. У таких випадках подальше проведення терапії слід тимчасово перервати до усунення таких симптомів.
Дуже важливо виявити пацієнтів із можливим збільшенням концентрації метотрексату протягом 48 годин після введення, оскільки в іншому випадку токсичний вплив метотрексату може бути незворотним.
Діарея та виразковий стоматит можуть бути проявами токсичного впливу та вимагають тимчасового припинення подальшої терапії, в іншому випадку можливий геморагічний ентерит та летальний наслідок через перфорацію стінки кишечнику.
У разі блювання з кров'ю, наявності випорожнень чорного кольору або наявності у випорожненнях крові подальшу терапію слід відмінити.
Вітамінні препарати та інші продукти, що містять фолієву кислоту, фолінову кислоту або їх похідні, можуть знижувати ефективність терапії із застосуванням метотрексату. Прийом добавок, що містять фолієву кислоту, може замаскувати симптоми дефіциту вітаміну В 12 , особливо у дорослих віком від 50 років. Дефіцит фолатів може збільшувати токсичність метотрексату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Повідомлялось про серйозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) після одноразового або постійного застосування метотрексату. Дерматит та сонячні опіки, спричинені випромінюванням, можуть повторитися під час застосування метотрексату (так звані реакції пам'яті). Псоріатичні ураження можуть посилюватися під дією УФ-випромінювання при одночасному застосуванні метотрексату.
Метотрексат не рекомендований до застосування дітям віком до 3 років у зв'язку з відсутністю достатньої інформації щодо ефективності та безпеки його застосування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Повідомляли про виникнення енцефалопатії/лейкоенцефалопатії при застосуванні метотрексату онкологічним пацієнтам, і їх виникнення не може бути виключено при застосуванні метотрексату неонкологічним пацієнтам.
Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Жінки репродуктивного віку/контрацепція у жінок та чоловіків
У період лікування метотрексатом жінкам не слід вагітніти. Пацієнтам репродуктивного віку (і жінкам, і чоловікам) та їх партнерам слід користуватися ефективними контрацептивними засобами у період лікування і щонайменше протягом 6 місяців після закінчення терапії Метортрітом Ромфарм (див. розділ «Особливості застосування»).
Невідомо, чи є метотрексат у спермі. Дослідженнях на тваринах показали, що метотрексат є генотоксичним, так що ризик генотоксичного впливу на сперматозоїди не можна повністю виключити. Обмежені клінічні дані не свідчать про підвищений ризик виникнення вад розвитку або викидня після прийому батьком метотрексату з низькою дозою (менше 30 мг на тиждень). Що стосується більш високих доз, недостатньо даних для оцінки ризиків виникнення вад розвитку або викидня.
Чоловіки не повинні здавати сперму під час терапії або протягом 6 місяців після закінчення терапії Метортрітом Ромфарм.
Вагітність
Застосування метотрексату протипоказане у період вагітності за неонкологічними показаннями (див. розділи «Протипоказання» і «Особливі заходи безпеки»).
Якщо жінка завагітніла під час лікування метотрексатом або в період 6 місяців після цього, слід надати медичну консультацію щодо ризику шкідливого впливу на дитину, пов'язану з лікуванням, та провести ультрасонографічне обстеження для підтвердження нормального розвитку плода.
У дослідженнях на тваринах метотрексат виявив репродуктивну токсичність, особливо протягом першого триместру вагітності. Метотрексат чинить тератогенну дію у людини; повідомлялося, що це може спричинити смерть плода та/або вроджені вади (наприклад, черепно-лицьову, серцево-судинну, центральної нервової системи та вади розвитку кінцівок).
Метотрексат - це потужний тератоген людини, що підвищує ризик виникнення мимовільних абортів, внутрішньоутробної затримки росту та вроджених вад розвитку у разі застосування препарату під час вагітності.
• Повідомлялося про спонтанні аборти у 42,5 % вагітних жінок, яким застосовували терапію метотрексатом у низьких дозах (менше 30 мг/тиждень) порівняно із 22,5 % пацієнток, які отримували терапію іншими препаратами.
• Основні вроджені дефекти виникли у 6,6 % новонароджених, матерям яких проводили лікування метотрексатом з низькою дозою (менше 30 мг/тиждень) під час вагітності, порівняно з приблизно 4 % новонароджених у пацієнтів, які приймали інші препарати.
Недостатньо даних щодо впливу метотрексату під час вагітності у дозуванні понад 30 мг/тиждень, однак очікуються більш високі показники спонтанних абортів та вроджених вад розвитку.
Повідомлялось про нормальну вагістність, за умови відміни метотрексату до зачаття.
Період годування груддю
Оскільки метотрексат проникає у грудне молоко і може викликати токсичні ефекти у грудних дітей, годування груддю під час лікування метотрексатом протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Якщо застосування препарату в цей період є необхідним, годування груддю до початку лікування препаратом необхідно припинити.
Фертильність
Метотрексат впливає на сперматогенез та оогенез і може знижувати фертильність. Повідомлялося, що метотрексат викликає олігоспермію, менструальну дисфункцію та аменорею. Ці ефекти в більшості випадків є оборотними після припинення терапії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Метортріт Ромфарм має слабкий вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. При лікуванні метотрексатом можуть спостерігатися такі побічні ефекти з боку центральної нервової системи як втомлюваність та сплутаність свідомості.
Призначати Метортріт Ромфарм можуть тільки лікарі, які мають досвід у застосуванні метотрексату і яким відомі всі ризики терапії цим лікарським засобом.
Важливі попередження щодо дозування Метортріту Ромфарм ( метотрексату):
Метотрексат для лікування ревматоїдного артриту, активного ювенільного ідіопатичного артриту, псоріазу та псоріатичного артриту слід вводити 1 раз на тиждень.
Метортріт Ромфарм слід застосовувати лише 1 раз на тиждень. Помилкове дозування при застосуванні Метортріту Ромфарм може призвести до серйозних побічних ефектів, включаючи летальний наслідок.
Прохання уважно прочитати цей розділ перед тим, як застосовувати цей лікарський засіб.
Метортріт Ромфарм слід вводити 1 раз на тиждень.
Пацієнта (особи, яка здійснює догляд) слід чітко проінформувати, що Метортріт Ромфарм необхідно застосовувати 1 раз на тиждень, і робити це щоразу, коли видається новий рецепт або відпускається лікарський засіб.
Встановити фіксований день тижня як день ін'єкції.
Проконсультувати пацієнта (особу, яка здійснює догляд) щодо ознак передозування метотрексату та наголосити про негайне звернення до лікаря у разі підозри на передозування.
Загальний догляд за пацієнтом має здійснювати медичний персонал. Проте у певних випадках лікар може вирішити, що пацієнт здатен самостійно вводити лікарський засіб. У цьому випадку лікар повинен провести детальну підготовку пацієнта перед призначенням препарату.
Дорослі пацієнти, хворі на ревматоїдний артрит
Рекомендовано вводити парентерально пробну дозу за 1 тиждень до початка лікування з метою виявлення ідіосинкразійних побічних реакцій.
Рекомендована початкова доза становить 7,5 мг метотрексату, яку слід вводити підшкірно 1 раз на тиждень. Залежно від конкретного перебігу захворювання і переносимості препарату початкову дозу можна поступово збільшувати на 2,5 мг щотижня. Не слід перевищувати максимальну тижневу дозу 25 мг. Також введення доз, що перевищують 20 мг на тиждень, асоціюється зі значним зростанням токсичного впливу, особливо з пригніченням функцій кісткового мозку.
Зазвичай реакцію на лікування можна очікувати приблизно через 4-8 тижнів. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту дозу слід поступово зменшувати до найнижчої ефективної підтримуючої дози. Після припинення терапії може настати рецидив ревматоїдного артриту. Терапія ревматоїдного артриту із застосуванням метотрексату являє собою тривале лікування. Тривалість курсу лікування визначає лікар.
Діти віком від 3 років, хворі на поліартритну форму ювенільного (ідіопатичного) артриту
Рекомендована доза становить 10-15 мг/м 2 поверхні тіла 1 раз на тиждень. У разі недостатньої дії тижневу дозу можна збільшити до 20 мг/м 2 поверхні тіла 1 раз на тиждень. Слід також розглядати питання про збільшення частоти моніторингу при підвищенні дози.
У зв'язку з відсутністю достовірної інформації про внутрішньовенне застосування метотрексату у дітей та підлітків метотрексат слід вводити підшкірно або внутрішньом'язово.
Дана група пацієнтів повинна проходити лікування під наглядом лікаря-ревматолога, який має досвід застосування препарату дітям та підліткам.
Застосування Метортріту Ромфарм для лікування дітей віком до 3 років не рекомендоване, оскільки відсутні дані щодо ефективності та безпеки його застосування цій групі пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).
Дози для хворих на вульгарний псоріаз і псоріатичний артрит
Рекомендується пробне парентеральне введення 5-10 мг метотрексату за 1 тиждень до початку терапії з метою виявлення ідіосинкразійних небажаних ефектів.
Рекомендована початкова доза – 7,5 мг метотрексату 1 раз на тиждень підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дозу можна поступово збільшувати, однак не слід перевищувати тижневу дозу 25 мг метотрексату. Прийом доз, що перевищують 20 мг/тиждень, може супроводжуватися значним збільшенням токсичності, особливо пригніченням кісткового мозку. Зазвичай реакцію на лікування можна очікувати приблизно через 2-6 тижнів. Залежно від клінічної симптоматики та лабораторних показників лікування потім продовжують або припиняють .
Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту дозу слід зменшувати поступово до найнижчої можливої ефективної підтримуючої дози. Застосування доз вище 25 мг може бути клінічно виправдано, але максимальна тижнева доза метотрексату не повинна перевищувати 30 мг, внаслідок помітного посилення токсичності препарату.
Терапія вульгарного псоріазу і псоріатичного артриту із застосуванням метотрексату являє собою тривале лікування. Тривалість курсу лікування визначає лікар.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Препарат Метортріт Ромфарм слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функції нирок (див. розділи «Протипоказання» і «Побічні реакції»). Дозу слід коригувати таким чином:
Кліренс креатиніну (мл/хв)
% дози, яка має вводитися
≥ 60
100 % дози
30-59
50 % дози
< 30
не слід призначати Метортріт Ромфарм
Пацієнти з печінковою недостатністю
Метотрексат слід призначати з особливою обережністю або взагалі не призначати пацієнтам з існуючим тяжким захворюванням печінки або захворюванням печінки в анамнезі, особливо якщо таке захворювання пов'язане зі зловживанням алкоголем.
Якщо рівень білірубіну становить >5 мг/дл (85,5 мкмоль/л), то застосування метотрексату протипоказане (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Пацієнти літнього віку
Оскільки з віком погіршується функція печінки та нирок, а також знижуються резерви фолатів, може бути доцільним зниження доз для пацієнтів літнього віку.
Пацієнти, у яких наявний третій простір рідини в організмі (плевральний випіт, асцит)
Оскільки у пацієнтів з наявним третім простором рідини в організмі період напіввиведення Метортріту Ромфарм може подовжуватися у 4 рази порівняно з нормальною тривалістю, може виникнути потреба у зменшенні дози або, у деяких випадках, у припиненні введення метотрексату (див. розділи «Фармакокінетика» і «Побічні реакції»).
Спосіб застосування
Вміст одного попередньо заповненого шприца призначений тільки для одноразового застосування.
Метортріт Ромфарм, розчин для ін'єкцій, можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно або підшкірно. Для дітей (віком від 3 років) і підлітків застосовувати тільки підшкірні або внутрішньом'язові ін'єкції. Введення дорослим слід проводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції.
Тривалість курсу лікування визначає лікар.
Метортріт Ромфарм, розчин для ін'єкцій, слід перевіряти візуально перед введенням. Тільки прозорий розчин без механічних включень придатний до застосування.
Необхідно вживати заходів (користуватися захисними рукавичками та окулярами) для запобігання попаданню розчинів метотрексату на шкіру і слизові оболонки. Якщо препарат усе ж таки потрапив на шкіру або слизові оболонки, уражену ділянку слід негайно промити великою кількістю води (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).
Увага:
При переході від перорального до парентерального застосування може виникнути потреба у зниженні дози через різну біодоступність метотрексату після перорального застосування.
Можливим є додавання фолієвої кислоти або фолінової кислоти згідно з поточними терапевтичними керівництвами.
Діти.
Дітям віком від 3 років лікарський засіб застосовують при поліартритній формі ювенільного (ідіопатичного) артриту.
Застосування препарату для лікування дітей віком до 3 років не рекомендоване, оскільки відсутні дані щодо ефективності та безпеки його застосування цій групі пацієнтів.
Передозування.
Симптоми передозування. Токсичні побічні ефекти метотрексату у більшості стосувалися пригніченням системи кровотворення та травної системи. Симптоми включають лейкоцитопенію, тромбоцитопенію, анемію, панцитопенію, нейтропенію, пригнічення кісткового мозку, запалення слизових оболонок, стоматит, утворення виразок у ротовій порожнині, нудоту, блювання, утворення виразок та кровотечі у шлунково-кишковому тракті. У деяких пацієнтів симптоми передозування були відсутні. Повідомляли про летальні випадки внаслідок сепсису, септичного шоку, ниркової недостатності та апластичної анемії.
Лікування при передозуванні. Кальцію фолінат являє собою специфічний антидот для нейтралізації токсичних побічних ефектів метотрексату.
У разі випадкового передозування кальцію фолінат слід вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово у дозі, що дорівнює або перевищує дозу метотрексату, не пізніше ніж через 1 годину після застосування метотрексату. Потім вводити ще кілька доз кальцію фолінату, поки концентрація метотрексату у сироватці крові не стане нижчою за 10 –7 моль/л.
У разі значного передозування може виникнути необхідність у гідратації організму та підлужуванні сечі для запобігання випаданню осаду метотрексату та/або його метаболітів у ниркових канальцях. Звичайний гемодіаліз і перитонеальний діаліз не покращують виведення метотрексату. Забезпечити ефективний кліренс метотрексату можна шляхом інтенсивного інтермітуючого гемодіалізу із використанням діалізаторів з високою проникністю («high-flux»).
У пацієнтів із ревматоїдним артритом, поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом, псоріатичним артритом або псоріазом вульгарним введення фолієвої або фолінової кислоти може зменшити токсичність метотрексату (шлунково-кишкові симптоми, запалення слизової оболонки порожнини рота, випадання волосся і збільшення рівня печінкових ферментів), див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Перед застосуванням продуктів фолієвої кислоти рекомендується провести моніторинг рівня вітаміну B 12 , оскільки фолієва кислота може маскувати дефіцит вітаміну В 12 , особливо у дорослих віком від 50 років.
Побічні реакції.
Частота і тяжкість побічних реакцій зазвичай залежать від дози, способу застосування та тривалості лікування метотрексатом. Оскільки тяжкі побічні реакції можуть виникати навіть при низькій дозі і на будь-якому етапі терапії, необхідний постійний нагляд з боку лікаря.
Більшість побічних ефектів є оборотними, якщо їх виявити вчасно. Однак серйозні побічні реакції в окремих випадках можуть призвести до раптової смерті.
Виразки ротової порожнини зазвичай є першою ознакою токсичності.
При виникненні побічних реакцій, залежно від їх тяжкості та інтенсивності, слід зменшити дозу або припинити терапію та вжити відповідних заходів (див. розділ «Передозування»). Поновлювати терапію метотрексатом слід з обережністю, ретельно оцінивши її необхідність, адже можливі рецидиви токсичності.
Найбільш серйозні побічні реакції застосування препарату Метортріт Ромфарм включають тромбоцитопенію, лейкопенію, головний біль, запаморочення, кашель, втрату апетиту, діарею, біль у животі, нудоту, блювання, запалення та виразки слизової оболонки рота і горла (особливо протягом перших 24-48 годин після введення метотрексату), збільшення печінкових ферментів та білірубіну, облисіння, зниження кліренсу креатиніну, виснаження та нездужання.
Найбільш серйозні побічні реакції застосування препарату включають пригнічення кісткового мозку, легеневу токсичність, гепатотоксичність, ниркову токсичність, нейротоксичність, тромбоемболію, анафілактичний шок та синдром Стівенса-Джонсона.
Найбільш досліджуваними побічними реакціями є пригнічення системи кровотворення та шлунково-кишкові розлади.
Частоту нижчезазначених побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).
Інфекції та інвазії:
часто – оперізувальний лишай;
нечасто – опортуністичні інфекції (які можуть бути летальними в деяких випадках);
рідко – сепсис (у тому числі і летальний результат);
дуже рідко – герпетичний гепатит, криптококоз, гістоплазмоз, цитомегаловірусні інфекції (в тому числі пневмонія), дисемінований простий герпес, нокардіоз, пневмоцистна пневмонія (викликана Pneumocystis jirovecii );
частота невідома – пневмонія, реактивація інфекції гепатиту В, погіршення інфекції гепатиту С.
З боку серця:
дуже рідко – перикардит, ексудативний перикардит, тампонада перикарда.
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи:
дуже часто – тромбоцитопенія, лейкопенія;
часто – анемія, панцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку, агранулоцитоз;
рідко – мегалобластна анемія;
дуже рідко – апластична анемія, лімфаденопатія (частково оборотна), лімфопроліферативні розлади, еозинофілія, нейтропенія.
З боку імунної системи:
нечасто – алергічні реакції, анафілактичний шок, імуносупресія;
дуже рідко – гіпогаммаглобулінемія.
З боку обміну речовин і харчування:
нечасто – цукровий діабет.
Психічні розлади :
нечасто – депресія;
рідко – зміни настрою, тимчасове порушення сприйняття.
З боку нервової системи :
дуже часто – головний біль, запаморочення;
часто – сонливість, парестезія;
нечасто – геміпарез, сплутаність свідомості, судоми, енцефалопатія/лейкоенцефалопатія;
рідко – парез, порушення мови, включаючи дизартрію та афазію;
дуже рідко – м'язова слабкість і біль кінцівок, зміни смаку (металевий присмак у роті), гострий асептичний менінгіт із менінгіальним синдромом (параліч, блювання), синдром черепно-мозкового нерва;
частота невідома – нейротоксичність, арахноїдит, параплегія, ступор, атаксія, підвищення тиску спинномозкової рідини, деменція.
З боку органів зору:
часто – кон'юнктивіт;
рідко – порушення зору, тяжкий тромбоз вен сітківки;
дуже рідко – періорбітальний набряк, блефарит, епіфора, світлобоязнь, тимчасова сліпота, втрата зору;
частота невідома – ретинопатія.
Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти і поліпи):
нечасто – злоякісна лімфома;
частота невідома – рак шкіри (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
З боку судинної системи:
нечасто – васкуліт, алергічний васкуліт;
рідко – гіпотензія, тромбоемболічні явища (включаючи артеріальний тромбоз, тромбоз судин головного мозку, тромбофлебіт, тромбоз глибоких вен).
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки і середостіння:
дуже часто – кашель;
часто – легеневі ускладнення, спричинені інтерстиціальним альвеолітом/пневмонітом, які можуть мати летальний наслідок (незалежно від дози та тривалості лікування метотрексатом);
нечасто – легеневий фіброз, плевральний випіт;
рідко – фарингіт, дихальна недостатність, легенева емболія;
дуже рідко – хронічна інтерстиціальна хвороба легень, бронхіальна астма та схожі реакції з кашлем, задишка, патологічні дані в тесті функції легень;
частота невідома – легеневі альвеолярні крововиливи, гіпоксія.
З боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто – панкреатит, шлунково-кишкові виразки і кровотечі;
рідко – ентерит, гінгівіт, мелена;
дуже рідко – гематемезис;
частота невідома – неінфекційний перитоніт, токсичний мегаколон, перфорація кишечнику, глосит.
З боку жовчовивідних шляхів:
дуже часто – збільшення активності печінкових ферментів (АЛТ (GPT), АСТ (GOT)), лужної фосфатази та білірубіну;
нечасто – гепатотоксичність, стеатоз печінки, хронічний фіброз печінки та цироз печінки, зниження сироваткового альбуміну;
рідко – гострий гепатит;
дуже рідко – гострий некроз печінки, гостра дегенерація печінки, печінкова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку шкіри та підшкірних тканин:
дуже часто – алопеція;
часто – екзантема, еритема, свербіж, світлочутливість, виразки на шкірі;
нечасто – тяжкі токсичні реакції: герпетиформні висипання на шкірі, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); кропив'янка, посилення пігментації шкіри, нодульоз, болісні ураження псоріатичних бляшок (псоріатичні ураження можуть посилюватися під дією УФ-випромінювання при одночасному застосуванні метотрексату (див. розділ «Особливості застосування»), порушення загоєння ран;
рідко – вугрі, посилення пігментації нігтів, оніхолізис, акне, петехії, екхімози, мультиформна еритема, еритематозні висипання;
дуже рідко – гостра параніхія, фурункульоз, телеангіектазія;
частота невідома – лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами, дерматит.
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини:
нечасто – артралгія, міалгія, остеопороз;
рідко – стресові переломи;
частота невідома – остеонекроз, остеонекроз щелепи (вторинний через лімфопроліферативні порушення).
нечасто – нефропатія, ниркова недостатність, цистит та виразки сечового міхура (можливо з гематурією), порушення сечовипускання, дизурія, олігурія, анурія;
рідко – гіперурикемія, підвищена концентрація сечовини та креатиніну в сироватці крові, азотемія;
дуже рідко – гематурія, протеїнурія.
дуже часто – астенія;
нечасто – пірексія;
частота невідома – біль у грудях, озноб, некроз у місці ін'єкції.
нечасто – вади розвитку плода;
рідко – аборт;
дуже рідко – смерть плода.
З боку репродуктивної системи та молочної залози:
нечасто – запалення та виразки вагіни;
рідко – транзиторна олігоспермія, минущі порушення менструації;
дуже рідко – порушення оогенезу/сперматогенезу, порушення менструального циклу, втрата лібідо, імпотенція, виділення з піхви, безпліддя, гінекомастія;
частота невідома – дисфукція сечостатевої системи.
Опис деяких побічних реакцій
Лімфома або лімфопроліферативні розлади:
повідомлялося про окремі випадки лімфоми та інших лімфопроліферативних порушень, які у низці випадків стихали після припинення лікування метотрексатом.
При внутрішньом'язовому введенні метотрексату зазвичай можуть спостерігатися побічні ефекти (відчуття печіння, утворення стерильного абсцесу, руйнування жирової тканини) у місці ін'єкції. Підшкірне введення метотрексату переноситься добре. Спостерігалися тільки незначні місцеві шкірні реакції, які зникали в процесі лікування.
Звітування про підозрювані побічні реакції
Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі і ризику, пов'язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичних працівників просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до локальних вимог.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
За відсутності досліджень сумісності Метортріт Ромфарм не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
По 0,75 мл або по 1 мл, або по 1,5 мл, або по 2 мл у попередньо наповненому шприці; по 1 шприцу в блістері; по 1 блістеру разом з одноразовою голкою в картонній пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник/заявник.
К.Т. Ромфарм Компані С.Р.Л.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
вул. Ероілор № 1А, м. Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа